В Україні нарешті запанувала політична ідилія. Шлях до її утвердження почався з різкої зміни політичного устрою держави. Парламентсько-президентська республіка була скасована і замість неї постала монархія. Колишні прихильники цінностей виборної демократії та всіляких свобод нарешті зрозуміли, що коріння всіх проблем української держави якраз і криється у постійних змінах вищої влади. Вперше на цю проблему звернули увагу авторитетні вітчизняні психологи з антикорупційних органів. Досліджуючи психологічні мотиви, якими керується чиновник здійснюючи корупційні дії, вони з’ясували таке: інтенсивність отримання і розмір хабарів чи привласнення бюджетних коштів чітко корелюється з терміном перебування на посаді. Була виведена чітка формула: якщо чиновника призначити на посаду пожиттєво, то красти він буде поступово, маленькими порціями грошей, що буде шкодити бюджету України набагато менше. Розглянувши цю інформацію Конституційний суд України своїм високим рішенням визнав повністю конституційним призначення чиновників на державні посади до кінця їхнього життя. Втілювати це рішення почали негайно і з найвищої посади. Вже наступного дня в Україні була проголошена монархія. Від цього часу влада передавалася спадково від одного до іншого представника всім відомої династії. Її засновником став чоловік, який умів гарно говорити, мав великий досвід, чудову і чесну команду, користувався повагою лідерів інших держав та міг вільно дивитися в очі головному ворогові України, не згинаючи колін.
Країною монарх управляє через своїх намісників, які на європейський манер офіційно називаються префектами, а в народі по-старому губернаторами. Префекти також призначаються пожиттєво і у своїй роботі мають два головні завдання: забезпечення регулярної сплати регіоном податків до державної казни і піклування про те, щоб в серцях українців випадково не згасла любов до монаршої персони. Насправді префекти не мають ніяких повноважень, бо вже давно закінчилася децентралізація і люди щиро переконані, що все вирішують саме вони. По-іншому ніхто не думає, адже відтепер Україну населяють лише світоглядно правильні люди. Вони щохвилини люблять Україну і щосекунди думають про неї та ніколи не сумніваються в правильності слів і вчинків монарха. Власне, такі речі, як сумніви у правильності дій вищої влади чи, не дай Боже, якісь критичні висловлювання у її бік відтепер стали ознакою невихованості і притаманні лише непатріотичним людям.
...
