Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

За два останні місяці ми стали свідками вже двох емоційних обговорень законопроектів, якими пропонується змінити український календар державних свят. Перший був поданий у грудні 2016 року, і передбачав встановлення вихідного на 25 грудня – як Різдва Христового. При цьому 7 січня пропонувалось також залишити вихідним днем. Другий законопроект з’явився нещодавно, і передбачав масштабнішу ревізію свят – скасувати вихідні на 8 березня, 1, 2, 9 травня, додати вихідні на інші дні…

Чи варто змінювати календар нинішніх святкувань в Україні? Чи доцільно прийняти запропоновані зміни? Тут потрібно проаналізувати кожну пропозицію окремо. Хоч у першому випадку йдеться лише про один додатковий день – Різдво, але, на моє глибоке переконання, запропонована зміна щодо відзначення Різдва значно суттєвіша, тому відкладемо її на десерт. Розпочнімо аналіз із найближчої дати.

...

Згідно норм Закону України “Про доступ до публічної інформації”, кожен громадянин України може звернутися до представника владних повноважень із запитом і отримати необхідну йому інформацію протягом 5 робочих днів. Існують звичайно певні виключення, однак даним правом за останні декілька років достатньо активно користувались не лише журналісти, але й громадські активіста та просто небайдужі жителі області, що інколи просто засипають ради та адміністрації своїми запитами. Нажаль на сторінках у соцмережі Facebook та місцевих ЗМІ нерідко можна прочитати інформацію про ту чи іншу районну раду Кіровоградщини яка, незважаючи на вимоги Закону, проігнорувала звернення чи невмотивовано затримала надання відповіді. Підтвердити чи спростувати інформацію щодо невтішних тенденцій я вирішив шляхом проведення невеличкого моніторингу та направлення на адреси рад тестових листів з різних електронних пошт. В тексті листа містились прохання про надання різноманітної інформації, що не потребувала додаткової обробки чи аналізу – достатньо було лише скопіювати її з офіційного сайту тієї чи іншої ради. І от які результати ми маємо після двох тижнів, або ж 10 робочих днів очікування.

 

...

В Україні практично завершено процес декомунізації топоніміки. Проте чимало питань залишаються відкритими. Особливо гостро проблема нових назв стоїть в перейменованому місті Кропивницький
Станом на 1 вересня 2016 року в Україні було перейменовано 917 населених пунктів, 20 районів і 27 районів у містах. На тимчасово окупованій території постанова про перейменування 70 населених пунктів і 5 районів поки не набула чинності.
Проте чимало питань залишаються відкритими. Коли буде остаточно перейменовано юридичні особи, в назвах яких присутні символи комуністичної ідеології? Коли будуть замінені всі таблички та вказівники? Коли будуть прибрані пам’ятники, меморіальні дошки, ліпнина на будівлях та інші речі, які також підпадають під декомунізацію?
І, не останнє, – яка відповідальність чекає на тих, хто саботує цей процес?
Щодо відповідальності питання найцікавіше, адже, не зважаючи на наявність відповідних статей у Кримінальному кодексі, на практиці вони не працюють. Правоохоронні органи уникають порушення кримінальних справ проти осіб, які свідомо чи несвідомо займаються пропагандою тоталітаризму.
Чи не найгостріші дебати навколо перейменування відбувались в місті Кропивницький (колишній Кіровоград).
Тут дискусія суттєво відрізнялась від інших населених пунктів, чия назва була декомунізована, адже місцева громадськість розділилася не на два табори, а на три: тих, хто проти перейменування, тих, хто за перейменування на нову українську назву, і тих, хто за повернення назви часів Російської імперії.
Ця боротьба триває з часів проголошення незалежності України, і відображається також у назвах вулиць, провулків, проїздів, тупиків, парків, площ міста.
Історія питання


Перша спроба перейменування сучасного Кропивницького відбулась 25 червня 1992 року. На спільному засіданні міської та двох районних рад було розглянуто звернення ініціативної групи щодо повернення російської імперської назви Єлисаветград.
Тоді депутати не змогли ухвалити жодного рішення, проте серед них виокремилися три умовні фракції: «патріотів», які виступали за перейменування міста на нову українську назву, «імперців», які добивались повернення дореволюційної назви, та «совків», які відстоювали комуністичну назву. Ці ж настрої панували і в суспільстві. Найбільше ж було тих, хто був проти самого перейменування через банальну звичку та страх змін.
Назва міста тягнула за собою і загальну концепцію топоніміки, яка відображалась у топонімах, архітектурі та монументах. Тож боротьба за кожну з трьох концепцій відбувалось у будь-якому рішенні органів місцевого самоврядування, що стосувалось питань топоніміки чи політики пам’яті. І кожна з трьох груп жила у власному «паралельному вимірі», створюючи власну міфологію і вірячи в неї ж.
Друга спроба змінити назву міста відбулася 16 квітня 2000 року. Тоді вирішили провести референдум.
Мешканцям міста було запропоновано визначитися: залишити теперішню назву — Кіровоград, підтримати пропозиції про присвоєння обласному центру іншої назви, або повернути стару назву Єлисаветград. Участь у місцевому референдумі взяли майже 120 тис. осіб, тобто 58% тих, хто мав право голосу.
Замість одного бюлетеня з кількома запитаннями, для цього референдуму їх виготовили три. Кожен, хто голосував, міг відповісти «Так» одразу на 3 запитання. 70,88% учасників місцевого референдуму проголосували за те, щоб залишити назву Кіровоград, 34,39% — за те, щоб змінити назву на нову (Златопіль, Інгульськ, Степоград), 32,76% — за те, щоб перейменувати на Єлисаветград.
Перейменування міста вдалося лише з третьої спроби, після прийняття декомунізаційних законів.
Зміна законодавства позбавила найбільшу групу мешканців – «совків» – можливості збереження статусу кво. Частина з них намагались саботувати процес, частина – стали просто спостерігачами, дехто почав вигадувати свої варіанти нових назв, які б відповідали «совковому» світогляду. Однак значна частина поповнила лави ментально ближчих «імперців».
Для процесу зміни назви необхідно було провести громадські слухання. Проте у тоді ще Кіровограді вони були зірвані, отже визначити одну прийнятну назву не вдалося. Депутати також відмовились брати на себе відповідальність, і вирішили провести т.зв. «громадське опитування».
Опитування не було регламентоване жодним законом й ніким не контролювалося, тому його результатів не взяла до уваги навіть міськрада, яка ініціювала цей процес. В результаті, до Верховної Ради було подано всі 7 варіантів нової назви міста: Інгульськ, Ексампей, Златопіль, Єлисаветград, Благомир, Кропивницький, Козацький. Серед яких народні депутати обрали Кропивницький – на честь Марка Кропивницького, засновника першого українського професійного театру, життя якого було тісно пов’язане з тодішнім Єлисаветградом.
Увесь процес супроводжувався численними скандалами, протестами та потужними пропагандистськими кампаніями, до яких активно долучилися політичні партії, громадські, релігійні організації, бізнес та звичайні громадяни.
Різновиди «паралельних світів»

...

У травні  2016-року, під час IV Lviv Media Forum, видання «Наші Гроші. Львів» та соціологічна агенція «Фама» на замовлення ГО «Львівський медіафорум»  представила публіці досить інноваційний для України продукт – інтерактивну карту медіавласності, що містить інформацію про найбільші міські та регіональні ЗМІ, їхніх власників та осіб, які мають прямий вплив на роботу даних медіа.

Error декомунізації

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Знімаючи шар радянської символіки, декомунізація оголює глибший – імперський.

...

b2ap3_thumbnail_maxresdefault.jpg

У на початку березня цього року громадська організація під час своєї презентації публічно показала корупційні схеми, які діють в системі ДСНС. Ми оприлюднили фірми, які є монополістами у сфері протипожежної безпеки на Кіровоградщини та наповнюють кишені вже колишнього керівництва рятувальників.

...

Оперуповноважених Кіровоградського відділу поліції капітана поліції Олександра Костенка, капітана поліції – Дмитра Шаповала та лейтенанта – Віталія Ковиліна – звільнено з роботи.

         Олександр Костенко                                                    Дмитро Шаповал

...

b2ap3_thumbnail_Consierge.jpg

— Ви в яку квартиру?
— У чотирнадцяту.— Так починається кожен мій візит до київського друга. А чи не можна було б делегувати функцію консьєржки маленькій коробочці, яка вміє пілікати й говорити голосом безпосередньо друга? Авжеж ні. Адже людина залишиться без зарплати! Та й зрештою який-не-який інтелектуальний фейсконтроль.

...

b2ap3_thumbnail_daylight-savings.jpgМене багато запитують, про що був мій попередній пост. Він про те, що можна або прийняти і полюбити українську топоніміку, яка утворюється за своїми, не схожими ані на російські, ані на радянські, принципами, або жити в оточенні дебільних назв. Кожен обирає для себе те, що для нього комфортніше. Здається, тут нічого складного немає. Дуже потішила мене версія, висловлена в коментарях і згодними і незгодними з „дебільністю“ назв. Невже люди справді вважають, що я аж так не поважаю ані себе, ані читачів, щоб вивалювати на голову останніх вкусовщину, до того ж без аргументації?

Цього тижня знов будемо переводити годинники. „Тобто якщо було шість, то тепер буде сім чи п’ять?“ — приблизно такою буде реакція більшості українців, у чиї і так затуркані голови держава поселила ще одну проблему. 30 жовтня вся Україна прокинувшись буде мати, чим зайнятись: зняти зі стіни й перевести годинник у вітальні, перевести годинник на кухні, наклацати час на мобільному, якщо це не смартфон. Окремо можемо позловтішатися з власників плеєрів, диктофонів, фото- та відеокамер. Особисто у мене все це чинонаслідування займає 25-30 хвилин. Звісно, на фоні півмільйона хвилин якісь п’ятдесят — це краплина в морі. Так, держава — це потужний хронофаг, і набагато більше часу вона краде у нас своїми перевірками лічилььників, безкінечними чергами у водоканалах, переоформленням довідок. Але в усіх цих випадках витрати часу можна хоч якось раціонально пояснити.

...

За останні три роки у місцевих ЗМІ було багато публікацій з приводу конфліктних ситуацій, невідомих підрядників та корупційних схем  на Державному підприємстві «Кіровоградстандартметрологія».

До нашої громадської організації звернулися працівники – як діючі, так і колишні, та поскаржилися на керівника підприємства Олександра Середу.

...
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори