Гречані блоги

Анатолій Михайлович Кривохижа - український культурний діяч і педагог, засновник заслуженого ансамблю танцю України «Ятрань» і академічного театру народної музики, пісні і танцю «Зоряни». Народний артист України, доцент, почесний громадянин міста Кіровограда.

Головне у житті – це радість від того, чим займаєшся кожного дня. Аналізуючи прожите

Відчуваючи як з кожним днем мене залишають сили я хочу встигнути сказати те що мене хвилювало.                                      

b2ap3_thumbnail_ak11_20140730-122640_1.jpgУ мої 88 років (з них 68 років – у мистецтві)  я питаю себе: що потрібно людині, аби бути щасливою? Відповідь на це питання залежить від того, як хто розуміє поняття щастя. Насправді людині за її природою треба небагато: було б де жити, було б що їсти та в що одягтися. Головне у житті – це радість від того, чим займаєшся кожного дня, тобто радість  життя. Компенсувати це відчуття накопиченням добра,яке з собою не забереш або якимось хобі, коли не подобається робота, це ділити себе, а радість наполовину не буває, вона або є, або її немає. На жаль,  життя ускладнюється болячками, страшними для людини є також  заздрість та жадібність, це теж хвороби. Бог милував, цього мені не довелось пережити. Погоджуюсь з тим, що життя – це боротьба, в якій є переможці і переможені тому треба найти своє домінуюче яке б компенсувало неприємне та зберігало життя у радості.

       Людина народжується, щоб проживши своє, відійти, залишивши після себе добру пам'ять. За моє довге життя бувало всякого, я робив помилки, але мої добрі справи, сподіваюсь, переважували їх. Свого часу мені пощастило з керівництвом нашого міста та області, які розділяючи мій фанатизм у роботі, допомагали мені. Я займався роботою, яка приносила мені радість.    З перебудовою країни змінилось керівництво на місцях,я втратив підтримку у роботі з ансамблем Ятрань, тому дочекавшись пенсії, почав пошуки самого себе у нових умовах. Працюючи як «вільний художник» у ансамблі танцю Башкирії, київському балеті на льоду я зрозумів тимчасовість творчого стану не буває,а можливо така робота не для мене. Створюючи колектив у кіровоградській філармонії я усвідомив, другий Ятрань не можливий ні за кількістю ні за якістю виконавців, тому почались пошуки нової форми. Була створена програма «Зримої пісні»,пізніше з’явився «театр музики пісні і танцю Зоряни» але на жаль  на нову форму це не тягнуло. Відсутність елементарної підтримки змусили мене залишити роботу у філармонії. Вийшовши на пенсію, кажуть, треба відпочивати але втрата  напрацьованого життєвого темпоритму –  це найкоротша дорога на цвинтар. Десять років роботи на кафедрі хореографічних дисциплін у нашому пелагічному університеті дали мені можливість  долучитись до педагогічної роботи та переконатись що це теж не зовсім моє. Я підключився до роботи по створенню першого на Україні та єдиного у світі музею історії українського хореографічного мистецтва.
      

    Старі – мудрі казали «Можна дивитись і не бачити,можна слухати і не чути бо все у прямій залежності від рівня бачення та сприйняття» тобто людина має бути фахова готова щоб оцінити мистецький рівень баченого та почутого. Щоб щось написати ,кажуть,треба багато чого прочитати,а я добавлю ще щось самому зробити та прожити ним.
           
 Орієнтуючись  на свій життєвий та творчий досвід, як викладач, доцент кафедри хореографічних дисциплін Кіровоградського педагогічного університету, я взяв на себе обов’язок поділитись набутим з молодими колегами, бо хтось колись мав би це зробити. Мною написані, а з допомогою добрих людей видані методичний посібник «Гармонія танцю», яким користуються майже всі навчальні заклади на Украъні, де є хореографічні кафедри, книга «Роздуми про мистецтво танцю» з конкретними порадами. Про проблеми створення першого в Україні театру музики пісні і танцю йшлося у моїй книзі «Історія не використаних можливостей». На замовлення канадських колег виданий  «Довідник з історії українського хореографічного мистецтва – легенди Хутора Надія», вже виданий та  переданий голові національної спілки хореографів Україна  М. М. Вантуху, методичний посібник для проведення семінарів з керівниками танцювальних ансамблів.

Творчість це життя у піднесені у чомусь надзвичайному. Сам по собі цей стан не виникає бо ми живемо у оточені людей які впливають на нас своєю енергетикою. Я переконався якщо у вашому оточені є добрі люди які розділяють ваш фанатизм у роботі, вони підсвідомо допомагають вам своєю енергетикою.

Розкривається ваш Богом даний потенціал, з’являється нове творче життя, як результат ви матимете продукт вашої творчості.  І.П.Олефіренко та Є.М.Чабаненко були тими людьми які обумовили мій творчий доробок..Коли вони втратили можливість мені допомагати, а потім їх не стало, не стало і мене як творчої людини,бо той керівник з ким я мав працювати,замінити їх не міг ні за освітою ні за людським якостями. Все,як кажуть,пізнається у порівняні після тих хто випромінював добро у простому спілкуванні, раптом з’являється людина яка при очевидній обмеженості ламає тебе під себе своєю посадою та зв’язками.     .

З новим запрошенням мене  на роботу до філармонії, відбулася зустрічі з Тарасом Левицьким,а пізніше з Володимиром Назаровим, які повернули мені творчий стан та життя у радості. Почалась робота над створенням нової мистецької форми яка б відповідала формі театру.            
             
За ідеєю Володимира Назарова я намагався створити перший в Україні Театр музики пісні і танцю у виставах якого розкривалися б сюжети сценічного дійства. Дію образу,ще з часів давньогрецького театру, доповнював костюм який навіть кольором йшов від правди природи,від кольорів ВЕСЕЛКИ які м’яко поєднані в єдине ціле. Костюм,який доповнював образ, був оригінальним для кожного виконавця. Ще з часів давньогрецького театру дія вистави відбувалась на фоні приміщення,  де переодягались актори  фасад якого виглядав фасадом якогось палацу. Для великих концертів – вечірніх виставах у місті Сегед (Угорщина) сцена побудована перед фасадом справжнього храму де додавались певні декорації залежно від теми вистави, а світлом творилась достовірність події. У місті Сент (Франція) відкриття фестивалю з народного танцю, робилось на сцені перед тріумфальною аркою Римських часів, а закриття у майже розваленому амфітеатрі, все відбувалось  у вечері тому дія фантастично  розкривалось театральним світлом як якась історична подія. У церквах служба здійснюється перед іконостасом, який збудовано за вимогами законів  тримірності  За цим принципом,як рельєфний фон,я використовував оркестр на станках у ансамблі Ятрань та Зоряни.                                                                                             

Театр це картина у якій дія як і мовчання об’єднані цілим. Режисура у побудові  вистави відбувається за законами часу і простору. Якщо у часі за законами драматургії розкривались сюжети у хронологічній або причинній послідовності,то організація сценічного простору відтворювалась за законами традиційної тримірності та доповнювалась світловою драматургією.        

 b2ap3_thumbnail_d0305b2a83896b25dc987f99dce294a9.jpgЩе не закінченою моєю роботою зацікавився колега з Америки Тарас Левицький. Він запропонував співпрацю зі своїм ансамблем танцю «Волошки» за участю відомого американського балетмейстера Марка Моріса. На основі ятранської програми, яка була відновлена у колективі «Зоряни»  Кіровоградської філармонії, у США була здійснена постановочна робота, на яку були витрачені великі гроші. Відбулися прим’єри підготовлених програм. На підтримку майбутніх гастролей українською федерацією США  були виділені гроші, але все сталось не так як гадалось. Про все це – детальніше у книзі «Історія не використаних можливостей».  
                  
b2ap3_thumbnail_hpqscan0003eeeee1.jpgРецензент-хореограф  світового рівня Клайв Барнс (Нью – Йорк тайм 1977р) писав: «Програма ансамблю Ятрань у порівняні з програмами І.Мойсеєва та П.Вірського більш природна,а тому краща.» Своєю народною правдою, календарної обрядовості та регіональної  достовірності, вона перевершила академічний техніцизм  кращих колективів світу. Коли розпався Ятрань цю програму було перенесено у колектив «Зоряни» кіровоградської філармонії. За кількісним складом та їх професійними можливостями «Зоряни» не досягали рівня ансамблю Ятрань,а недотримуючись загальної режисури програми, через проблеми  з переодяганням танцювальної групи, все виглядало як випадковий набір окремих номерів у безпричинній послідовності. Готуючи програму Зорян на США я виходив  з побудови нової форми аби відійти від загально прийнятого що  мало б  певну індивідуальність. На жаль я не встиг,як планувалось, закінчити цю роботу до їх гастролей бо директором філармонії було розірвано контракт співпраці,а з поверненням до дому все повернулось  до попередньої практики набору номерів для метражу виступу. Мені жаль що перший на Україні театр народної музики пісні і танцю не відбувся, бо як казали старі  «Не можна допомогти людині якщо вона сама того не хоче»,а скоріш якщо їй не дано хотіти.   Керівники творчих установ, які не мають творчого бачення, приречені разом з колективами на довічну посередність у кращому випадку.
             
Театр  це синтез мистецтв: слова, музики, пластики та художнього оформлення (декорації, костюми та світло). Через причинність сценічної дії ці мистецтва, доповнюючи одне одного, створюють цільність образу вистави. Деякі мистецтва, відокремившись від театру у 30-х роках минулого століття, народили нову мистецьку  форму, яка набула самостійності, але втратила вмотивованість  сценічного дійства. Це ансамблі  танцю, ансамблі пісні і танцю та народні хори з танцювальними групами. Кількість цих колективів  зростає, а намагання кожного мати своє творче обличчя обмежується лише пошуками свого репертуару та свого  костюма. Будучи однаковими за формою, їхні програми у своїй побудові однакові: всі починають  хором, потім  через три-чотири пісні має бути танець, який нічим не пов'язаний ні з тим, що було, ні з тим, що має бути далі. Якщо театр це мотивація і причинність дії за сюжетом, то цей принцип, прийнятий віками, мав би бути використаний у цих колективах нової форми, але на жаль цього не відбувається.
          
На фестивалі у Стражниці (колишня ЧССР) для програми «Жива вода» у регіонах, на замовлення постановочної групи, колективи готували  свої обрядові блоки до 20 хвилин: хто весняний, хто літній, інші осінній та зимовий. Все це потім поєднувалось загальною режисурою як театральна вистава  «Пори року».
          
На фестивалі у Кишиневі ансамбль Бєлградського університету,  театралізуючи народну основу, показали усі регіони тодішньої Югославії як єдине театральне дійство. Завдяки ідеальній режисурі їхня вистава,з контрастністю  епізодів та їх логічна послідовність вилилися у свято загальної краси.
         Володимир Назаров, додавши до своєї відомої групи музикантів віртуозів жіночу вокальну групу, створив театр народного мистецтва у Москві. Розкриваючи той чи інший концертний номер через сюжетну дію та поєднавши все загальною темою (наприклад, як одна з них  «Про кохання всіма мовами»),  його програма виглядає  закінченою театральною виставою.  
        
Чому б нашим професійним колективам  з регіонів України не будувати свої програми за таким принципом, де розкривалися б сюжети народного дійства, які б режисерським балансом складових підпорядковувались конкретній темі? Вистави за такими схемами виглядали б  більш змістовними, цілісними та більш професійними. Все  що збиралось роками я використав у своїй творчій роботі та  виклав у своїх книжках. Я встиг багато у цьому житті але закінчую його з відчуттям не використаних своїх можливостей. Люди які через керівні амбіції не дали мені завершити роботу над новою формою, так і не зрозуміли що знищили майбутнє свого колективу. З собою, кажуть,нічого не забереш,тому я раджу інші скористались моїм доробком. Можливо я знову залишусь не почутим, бо не всі збираються творити щось нове аби увічнити себе в ньому. Але головне – я встиг сказати про те що мене хвилювало.

А.К. 

0
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори