Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Error декомунізації

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Знімаючи шар радянської символіки, декомунізація оголює глибший – імперський.

У маленьких містах час плине повільніше.

Жінки можуть дозволити собі щодня ходити на високих підборах і гарно фарбуватися. Шуба з натурального хутра для них – свідчення заможності, а квитки до обласної філармонії на давно забутий дует «Кролики» – культурний відпочинок. Вихідні – час для салонів краси, де на рецепції досі пропонують глянцеві журнали з Наташою Корольовою на обкладинці. А водія маршрутки можна, як раніше, попросити зупинити на «площі Кірова» чи «Героїв Сталінграда». Можна дозволити собі щодня мати півторагодинну обідню перерву, щоб уподобати всі фото старих знайомих в «Однокласниках», та закінчувати роботу о шостій вечора.

Коли звичний, роками усталений порядок такого життя руйнується, система показує помилку. На екрані мерехтить error, лунає набридливий звук. Найлегший спосіб цього позбутись – вимкнути живлення, забути про цей випадок, зачинити кабінет і піти додому.

Повідомлення про помилку з’явилось на екрані мешканців Кіровограда, коли за законом про декомунізацію йому довелося попрощатись із старою назвою. За результатами опитування понад 80 відсотків містян захотіли повернути місту назву часів Російської Імперії – Єлисаветград. Інші версії їх не влаштовували, а та, яку врешті затвердила Верховна Рада – Кропивницький – обурила.

Історики з Українського інституту національної пам’яті не спромоглися похитнути систему цінностей мешканців міста, життя яких вкладається в часові рамки 6:30 – 22:30: допоки ходить громадський транспорт. Будь-які раптові зміни в розкладі викликають роздратування та заперечення. Свідомість відштовхує їх, як чужорідні елементи. Зміни позбавляють ґрунту під ногами – тієї самої стабільності, яку колись завзято запроваджувала в місті Партія регіонів.

За тим часом у Кропивницькому ностальгують так само, як за радянським. А Сергія Ларіна – колишнього голову обласної державної адміністрації, наближеного до Януковича, – вважають творцем золотої доби. Батьком і господарем, якого чекали так багато років.

Це він 2011-го, коли не йшлося ще про жодну декомунізацію, повернув центральним вулицям міста історичні назви. Леніна стала Дворцовою, Карла Маркса – Великою Перспективною. Тоді містян непокоїло хіба що те, що «дворцова» звучить як суржик. Повернення імперських назв заперечень не викликало.

Наступним логічним кроком повинно було стати перейменування міста. Це питання кілька років висіло у повітрі, час від часу з’являючись на порядку денному сесії міської ради. За «регіональних» часів ішлося лише про один варіант назви – Єлисаветград. Містянам не спадало на думку, що можна дати місту зовсім нове ім’я.

Після Революції гідності регіонали пішли, а про перейменування тепер зайшлося всерйоз.

Ні Златопіль, ні Інгульськ не змогли конкурувати з Єлисаветградом. Для повернення старої назви знайшлося чимало аргументів, і найповажніший з них – релігійний: фортецю, зведену 1754 року, було названо на честь святої Єлисавети, царициної покровительки. Мовляв, саме вона має повернути до міста Боже благословення.

Більшість храмів – а отже, й парафіян – у Кропивницькому належать до церкви Московського патріархату. Ця церква ніколи не цуралась політики, проте в цьому випадку «святу» назву імперських часів вона , навпаки, намагалась протиставити  політизованій радянській.

Цей випадок не єдиний. Комсомольськ – місто, що також мало бути перейменоване за законом про декомунізацію, – уже після того, як він став Горішніми Плавнями, намагались повторно перехрестити на Святомиколаївськ. Дніпропетровськ міг знов стати Катеринославом (а може, й Новоросійськом, хтозна). Декомунізація мала бути точкою неповернення для міст з імперською історію, а натомість стала ґрунтом для відродження історичної міфології царської Росії. Лише Донбасу, де радянська індустріалізація витіснила історичну пам’ять, це тенденція не торкнулась.

Коротка пам’ять, не проговорена й не прорефлексована історія – найкращі передумови для маніпуляцій. Можливо, ідеологові декомунізації Володимиру В’ятровичу видавалося, що декомунізація за замовчуванням передбачає перехід до нових символів, актуальних для незалежної України наших днів. Але вийшло не так. Знімаючи один шар історичних символів – радянський – процес декомунізації оголює наступний, давніший – імперський.

Хоч і проти волі більшості містян, Кіровограду все ж дали нову назву – Кропивницький. Але імператриця Єлизавета, символ ностальгії за колоніальним минулим, причаїлася десь поруч.

 

0

Коментарі  

 
0 # ь 09.01.2017, 09:49
а якшо депутати проголосують щоб всих Олесь перейминували в Галь, то захочете бути Галиною?
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори