Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

«Малокіровоградство» в перейменуванні міста

Photo shared Автор: Створено: в Суспільство

У 1958 році була написана, а роком пізніше у Нью-Йорку була надрукована стаття нашого земляка Євгена Маланюка «Малоросійство». Нещодавно в нашому місті відбулась презентації цього перевиданого есе, під час якої поряд з акцентом на актуальність статті особливий акцент був зроблений на тому, що в нашому місті малоросійство спостерігається в питанні перейменування Кіровограда. А як сам Євген Филимонович та інші видатні особистості того часу, які вважали себе українцями, а не малоросами, ставились до назви Єлисаветград?

Відповідь можна знайти у творах, автобіографіях, спогадах сучасників Маланюка та самого Євгена Филимоновича.

 

Хоч Маланюк народився у Новоархангельску, однак його життя пов’язане з нашим містом. З 1906р. по 1914р. він навчався в земському реальному училищі. В своїй творчості Маланюк не згадує наше місто. Але можна знайти спогади про нього в книзі Олександра Семененка "Харків, Харків..." в розділі «Спомин про реаліста Женю Маланюка». «Ранньої осені 1906 року батько привіз малого Євгена до Єлисавету, до реальної школи», – описує Семененко появу Маланюка в місті. Є в книзі спогади про зустріч, яка відбувалась між Семененком та Маланюком в часи його життя в Нью-Йорку: «Марія Романівна, моя дружина, вже просить до столу, а ми все з’ясовуємо, хто жив у тому будинку, знаєте там, на розі Перспективної вулиці, в Єлисаветі. Ці мандрівки для Євгена були живущою водою». Тож, Євген Маланюк, автор статті «Малоросійство», та його друг дитинства Олександр Семененко називали місто Єлисавет. Юрій Липа, якого вважають одним з ідеологів українського націоналізму, з яким Євген Маланюк організував літературну групу у Варшаві, також згадував наше місто у своїх творах. Головний герой новели «Рубан», боєць за українську державність,  говорить: «Єлисавет – моя столиця».

Місто називають Єлисаветом у своїх спогадах і театральні корифеї. «З Єлисавета я перевівся секретарем у Бобринецьку Ратушу і часто одвідував Єлисавет», –  пише Марко Кропивницький у «Автобіографії (за 65 років)». «У Єлисаветі трупа грала перші місяці й мала великий успіх», – пише Панас Саксаганський у книзі «Театр і життя. Мемуари». «Восени 1881 року я покинув військову службу і приїхав в м. Єлисавет до брата погостювати», – пише Микола Садовський у «Моїх театральних згадках».

Не оминули місто в згадках й інші українські класики. Павло Тичина у свій щоденник під час відвідування міста у 1920 році разом з хоровою капелою Стеценка писав про «… привітне ставлення громадян Єлисавета, яке капела тут зустріла, і говорить, що ми Єлисавет одзначили першим художнім концертом, присвяченим чотирьом найкращим сучасним музикам – Кошицю, Леонтовичу, Степовому і Стеценку…». Володимир Сосюра згадує місто в автобіографічному романі «Третя рота»: «Після змирення з поляками мене посилають на військово-політичні курси при поармії. Завідуючим курсами був товариш Скворчевський. Курси стояли в Єлисаветі». Тарас Шевченко називає місто Єлисавет в автобіографічній сцені повісті «Наймичка»: «А вот и Елисавет!», – сказал отец».

Знайдемо спогади про наше місто й у інших земляків, які причетні до проголошення української державності. Володимир Винниченко, автор переважної більшості законодавчих актів УНР, у листі до львівського літературознавця пише: «Родився в Єлисаветі на Херсонщині в липні 1880 року». Олександр Шульгин, член Центральної Ради УНР, згадує про батька Якова Шульгина, міністра закордонних справ УНР, керівника уряду УНР в екзилі: “ Саме тоді банк почав будувати свій власний гарний будинок у центрі Єлисавету. І батькові здавалося, що директор і його ближчі урядовці хочуть на цьому “нагріти руки”.

 

 

Як могли українські митці та діячі, яких ніколи не назвеш малоросами, називати місто Єлисавет? Відповідь була дана дослідниками ще двадцять років тому. Вживання назви Єлисавет, на відміну від назви Єлисаветград, вважалось символом приналежності до української ідентичності. Для порівняння можна переглянути твори, спогади та листування інших мешканців Єлисаветграда, які не вважали себе українцями. Андрій Достоєвський, рідний брат відомого письменника,  який був головним архітектором міста, Дон Аминадо, поет та письменник, який був сучасником Маланюка і Винниченка, Олександр Пашутін, який крім двадцятисемирічного перебування на посаді міського голови відзначився ініціативою встановлення у місті пам’ятника Миколі І – всі вони та багато інших називали місто виключно Єлисаветградом.

Назва Єлисавет – це не спрощена побутова назва, як в тому нас хочуть переконати як прихильники назви Єлисаветград, так і противники. Це самостійна назва, яка з’явилась задовго до 1775 року (до появи назви Єлисаветград ). Легенда про назву міста в честь святої була розвінчана українськими істориками Яворницьким, Грушевським та його учнями. В часи проголошення української державності стало питання про зміну імперських назв. За ініціативи діячів УНР Грушевського, Яворницького та наших земляків Винниченка й Шульгіних замість імперської назви Катеринослав з’явилась українська – Січеслав, а замість імперської Єлисаветград – українська Єлисавет.

В наш час ми спостерігаємо пошук «єдиної української назви», при цьому поряд з імперською назвою Єлисаветград штамп «малороська» отримала й назва Єлисавет. Таким чином штамп «малорос» ставиться і на авторі есе «Малоросійство», Маланюкові, який вважав Єлисавет українською назвою, а Єлисаветград – імперською.

 «Вихід із малоросійства може відбутися лише через «напружене творення духовної суверенности», жорстку діагностику проблем, але без «лжепатріотичної віршографії й етнографічної патріотики», а також без «отаманщини» і «махнівщини», бо все це різні личини, якими маскується малоросійство», – пише Євген Маланюк.

Коментарі  

 
+6 # Ніка 03.08.2015, 15:34
Прекрасна назва для міста - Єлисаветград!!! На честь Святої Єлисавети. Свята Єлисавета - біблійна постать, мати Івана Хрестителя і в перекладі з давньоєврейсько ї мови означає "та, яка шанує Бога". А місто відповідно буде під захистом Божим і буде присвячене Богу !!! І нікого іншого не пригадуюєш, коли звучить ця прекрасна назва.
Цитата
 
 
0 # Василь Мельничук 07.08.2015, 00:44
А ще прикрасніше повернути історичну назву - Зіновьєвськ - на честь святих Зіновія та Зіновії.

Святі Зиновій та Зиновія († 3 століття, Мала Азія, сьогоднішня Туреччина) — ранньо-християн ські святі та мученики. Святий Зиновій був лікарем та єпископом. Обоє були вбиті мечем.

За правління імператора Діоклетіана жив у Малій Азії побожний християнський лікар Зиновій, який мав від Бога дар чудесним способом оздоровлювати хворих. Був він дуже милосердним і зі своєї спадщини, яку одержав після смерті батьків, давав щедру милостиню вбогим. Разом з ним жила його рідна сестра Зиновія, яка вела вбоге й тихе християнське життя.

Завдяки побожності й чудам Зиновія люди його знали, шанували і любили, а згодом вибрали єпископом. Зиновій і Зиновія, яких ув'язнили під час переслідування християн, прославили Бога мученицькою смертю від меча.

А місто буде двічі під захистом Божим і Буде присвячено Богу!!! І нікого іншого не пригадуєш, коли звучить ця прекрасна назва)))
Цитата
 
 
-5 # Кировоградец 31.07.2015, 13:29
СЕГ СвятоЕлисаветГр ад
Цитата
 
 
-3 # Кировоградец 31.07.2015, 13:24
Елисавет... Нет, правда интересно.
Но вот как будет звучать название области, региона? Елисаветская область, Елисаветский регион или район.
Правда, созвучно со словом "еле советский", не полный.

А что если городу предложить имя СвятоЕлисаветгр ад -в названии полное имя крепости, к тому же получаем принятую в мире уникальную абревиатуру города СВГ.
Да извучит непривычно, но солидно.

автор ЗИВ
Цитата
 
 
+2 # Сашко Дмитренко 01.08.2015, 19:30
Звучит не просто непривычно - звучит дебильно! Если хотите непривычное название - так агитируйте за Эксампей - духовный центр Великой Скифии. Тут уж историчнее некуда))) И самое что ни на есть Святое (в переводе - Священный Путь).
Цитата
 
 
+3 # Олег 30.07.2015, 18:23
сегодня на заседании комиссии по переименованию, вам сказали. что ваш проект недостаточно разработан в нем не прослеживается концепция. но меня больше удивило отсутствии концепции у самих членов комиссии. например когда улицу Куйбышева переименовали в честь родственника депутата Олега Краснокутского. я конечно понимаю, что парень совершил подвиг в Афганистане и погиб.он защитил своих товарищей по оружию. но сегодня такие же "интернационали сты" пришли в Донецк и воюют ради тех же имперских амбиций. какая концепция в переименовании? убрать из названий улицу "Профинтерна" но другую назвать в честь "война интернационалис та". идеи Интернационала ( как международной организации) породили идеи "экспорта революции". эти идеи толкали комсомольцев добровольцев идти воевать в Испанию, подавить Пражскую весну, Венгерскую революцию и наконец вторжение в Афганистан.Эта война положила конец Советскому Союзу,оставила тысячи инвалидов и уничтожила миллионы жителей Афганистана. Эта война была осуждена и признана незаконной еще в последние годы существования СССР. зачем мы прославляем сегодня те далекие от нас события? С таким подходом, лучше оставит без переименования улицу "Героев Сталинграда" они хотя бы свою землю защищали.
Цитата
 

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори