Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Напівдобрий, напівлихий світ

Posted Автор: Створено: в Культура

«Нема нічого доброго чи злого, це все існує тільки у думках», - саме  такі слова Шекспіра взяла за епіграф до свого дебютного роману «Напівлихий» Саллі Грін. І справді, у нашому житті все настільки відносно: сьогодні ти добрий, завтра – злий. Межі є тільки у нашій свідомості.

          Система змушує нас підкорятися і бути лояльними. Система тисне і вичавлює. Але завжди з неї можна вийти. Лише один відчайдушний крок – і межі розхитуються. Головний герой роману Натан змалечку приречений на життя у системі. Його батько – Чорний чаклун, мати – Біла відьма, а він – Напівкодовий (напівбілий, напівчорний). Спантеличене батьками ще до народження життя.  Для такої дитини будь-яке середовище – чуже. У хлопчику тече чорна кров батька-вбивці і біла кров матері. Натан змушений прилаштовуватися до системи-клітки, переживати фізичні знущання, щоденно виборювати своє право на життя, робити несміливі кроки, йти напролом, помилятися, виховувати в собі волю до життя і щоденно подумки помирати від невизначеності.

          Біле і чорне – умовне. У романі «Напівлихий» Білі чаклуни вбивають, завдають фізичного болю, знищуються і принижують. То в чому тоді різниця? Хіба чорні чаклуни, які виявляють сердечність, гірші за білих, які виявляють жорстокість? Натан шукає своє місце у цьому чорно-білому світі. Як і будь-який відьмоліток він хоче отримати на сімнадцятиріччя Три Дари, любити  і не зважати на умовності. Але отримує лише – біль, розчарування і нерозуміння.

          Саллі Грін вдалося вималювати життя героя від народження до сімнадцятиріччя, не жалкуючи темних барв. Несприйняття іншими, постійні знущання, відчуття приреченості та безнадійності розвіюються, якщо вчасно навчитися бачити у чорному біле. Натан живе справжнім хлопчачим життям – влаштовує бійки, знаходить друзів, закохується. Перешкоди лише загартовують, укріплюють  дух.

        Любовні переживання вплетені у загальну канву дуже органічно. Невинність і сором’язливість плавно перетікає у невимушеність і хтивість. Натан – не ідеалізований персонаж, який їсть манну кашу, читає книги і слухає бабусю. Він – справжній. Його дії часом нелогічні, думки – максималістичні, дружба і кохання – щирі. Натан може не зважати на тілесний біль, лаятися і не вміти читати, а може – малювати чи червоніти від сорому. Саме ця справжність і приваблює читачів. Він – такий же, як і всі підлітки.

          Тремтіння тілесне разом з тремтінням душевним посилюється з кожною перегорнутою сторінкою, наповнює гнітючістю і мороком, світлими хвилюваннями і вірою. І ти розумієш основний меседж роману – бути собою за будь-яких умов. Насправді, всі ми живемо у клітці. Ми навмисно себе в неї запроторюємо, щоб уникнути зайвих переживань. Часом, продиктовані кимось зверху умови не дають нам вибратися з неї. Але необхідно знайти в собі силу та мужність, щоб вийти з системи. І насамперед - перестати створювати межі у своїй голові.

          Напівбілий чи напівчорний – вирішить Натан, напівдобрий чи напівлихий – вирішуйте самі!

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори