Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Про користь мотивації

Posted Автор: Створено: в Загальне
Ніколи не розумів мотивації письменників, які писали і пишуть «у стіл» (чи як варіант «у шухляду»). Що дає їм сили писати, що їх надихає, мотивує? Вони сподіваються на шанс, що колись на їх мистецтво буде попит, чи їх гріють історії про славу після смерті, наприклад, таких письменників, як Франц Кафка, Емілі Дікінсон? Не зрозуміло. Можливо через те, що я сам потребую мотивації у вигляді оприлюднення результатів своєї праці – і вона не обов’язково має забезпечити мені славу та популярність, або бодай отримати позитивні відгуки. Ні, просто опублікуватися, думки мають дійти до читача, може навіть влучити у нього, немов вістря стріли, застрягши надовго у серці, голові, чи інших місцях. Можливо, пройти навиліт, можливо навіть взагалі не влучити. Не це головне.
Публікував свою недолугу прозу і вірші на різних сайтах поезії, просто у соцмережах, у літературних журналах, газетах, альманах (не дуже відомих). Це було. А ось мої есеї та публіцистика, які здавалось повинні мати попит, чомусь не приваблювали редакторів газет і журналів (це зрозуміло, бо у них є свої журналісти), а публікувати їх просто у соцмережі було зовсім не серйозно, і, якщо чесно, шкода, адже хотілося чогось більш пристойного.
Віднедавна, за порадою, створив блог. І, як то кажуть, понеслась. Одразу з’являються теми, вони швидко опрацьовуються, і за декілька годин уже є готовий есей. Усе це завдяки тому, що бачу реальність публікації свого творіння, а тому і творю. Якби мав гарантію, що мій недописаний роман надрукують – недописаним йому б лишалося бути недовго.
У кожної людини мотивація своя. Моя – це побачити результат своєї роботи, бажано якнайшвидше. Але, безперечно, мотивація важлива у будь-якій роботі. Хіба ж останній місяць, а інколи і тиждень, здачі курсових робіт не мотивує на їх писання? Нам, ледачим людям, необхідний смачний копняк, щоби щось почати робити. Це теж мотивація. Колись, курсі на 3-ому, я не прочитав «Герой нашого часу», бо пам’ятав його зі школи (так я думав). Він мені попався у контрольній, я не зміг згадати про що ж йдеться у розділі «Фаталіст» (взагалі такого розділу не пам’ятав). Отримав два. Прийшов на перездачу, навіть не прочитавши твір, сподівався, що попадеться на цей раз щось інше. Але знову ж питання про «Героя» і про розділ «Фаталіст». Бекання та мекання – мене відсилають на перескладання заліку – кінець стипендії. Я того ж дня сів і одразу перечитав «Героя нашого часу» за одну пару. Перед закриттям відомості зміг перескласти контрольну, і уникнути перескладання заліку. Ось таке ледащо – поки не припекло не зробив, навіть з другого разу. Тому мотивація потрібна. Ой, як потрібна.
0

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори