Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Про що та що не пишуть кропивницькі ЗМІ

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Редакційна політика, заборони власників, відсутність фахових спікерів та досвіду – все це заважає регіональним засобам масової інформації у повній мірі забезпечувати потребу населення в достовірних, актуальних та різнопланових матеріалах. Сьогодні я спробую виокремити теми, що з тих чи інших причин практично не висвітлюються на сторінках місцевих ЗМІ.

 

Персони нон грата

Традиційно для Кіровоградщини, та мабуть й для інших регіональних ЗМІ України, бідою номер один є его власників видань, котрі інколи переходять межу адекватності та втручаються не просто у редакційну політику видання, а напряму забороняють писати про тих чи інших особистостей.

Враховуючи, що більшість ЗМІ області тим чи іншим чином пов’язані з політикою, оскільки мають серед власників політичних діячів чи дотичних до них особистостей, заборони зачасту стосуються політичних опонентів про яких якщо писати якщо й можна то лише щось погане.

Цим грішать як маленькі «районки», традиційно підконтрольні головам районних адміністрацій чи міському/селищному керівництву, так і , здавалось би, крупні ЗМІ обласного центру.

Для прикладу можна взяти кропивницьке видання «Трибуна», підконтрольне місцевим функціонерам партії «Свобода». Зважаючи на теперішню розстановку у міській раді, до «політичних друзів» видання належать представники політсил «Батьківщина», «БПП», «Радикальна партія Олега Ляшка» та «Самопоміч», до опонентів – «Опозиційний блок», «Рідне місто», «Наш край» та «УКРОП». Аналіз опублікованих «Трибуною» матеріалів у квітні-травні показав – за цей час на сторінках інтернет-порталу не вийшло жодної позитивної публікації, героями якої б виступили представники «ворожих» політсил. При цьому згадки про досягнення «своїх» політиків можна помітити щодня:

-          В Кропивницькому намагаються обмежити права депутатів – 12 травня;

-          Міська рада Кропивницького і надалі порушує закони – 12 травня;

-          Кропивницькі депутати викрили правду про торгівельні павільйони – 11 травня;

-          Коли до Кропивницького повернуться старі тарифи? – 11 травня;

-          Олександр Молчанов припинив комуністичний шабаш в Світловодську – 10 травня;

І це лише за три робочі дні минулого тижня.

Подібна ситуація прослідковується й на сторінках інших видань. Опоненти отримують лише критику, а про досягнення просто не згадується.

 

Невідома екологія

Про екологію у Кропивницькому та області практично не пишуть. І тут проблема не стільки в редакційній політиці видань, скільки в незнанні тематики та небажанні зачіпати аж надто складну тему.

Висловив своє бачення ситуації й головний редактор видання «Златопіль» Володимир Кондрашов: «Більшість електронних інформаційних ресурсів «заточені» якраз під новини. Гарячі повідомлення з місця подій, орієнтовані більше на повідомлення про «дію», ніж повідомлення про «стан», якщо так можна сказати. Статистика, на жаль, показує, що відвідувачі в десятки разів активніше читають новини про ДТП, хабарі і т.д., ніж розвідки на екологічну тематику. Саме тому в медіапросторі регіону вкрай рідко зачіпаються екологічні теми. Як правило, вони представлені завдяки діяльності ГО «Озеленення Кропивницького», активісти якої активно виступають проти знесення дерев комунальникам. Рідше зачіпаються теми переробки відходів та радону. Можливо, причина ще й в тому, що інформація про надра та їх використання, про екологічну ситуацію в регіоні часто є малодоступною для журналіста. Я маю на увазі як і, власне, відсутність актуальної інформації, так і важкодоступність для розуміння усіх отриманих журналістом показників. «Екологічних» журналістів, на жаль, регіон не має, редакція собі дозволити їх не може, а офіційні повідомлення від структур, які мали б займатися цим питанням, сухі та скупі і більше нагадують відписки».

 

Мовне питання

Для кропивницьких медіа мовне питання давно стало темою, яку намагаються не надто ворушити. Аудиторних проблем для висвітлення начебто немає – україномовне середовище досить активно пропагує «м’яку українізацію» та зацікавлене в підтримці. Російськомовне, розділившись на два табори, або спокійно підтримує ці процеси, або ж виступає категорично проти, аргументуючи це тим, що вибір мови спілкування це їхнє особисте право.

Тим не менш варто нагадати, що посадовці та низка службовців різних рівнів та професій все ж зобов’язані спілкуватись на роботі держаною, тобто українською мовою, чого частенько не роблять, тим самим порушуючи норми Закону України «Про державну службу». Це, у свою чергу, чи не щомісяця викликає шквал обурення та активного обговорення у соціальних мережах.

На жаль тема, незважаючи на значну зацікавленість суспільства, не знаходить достатньої підтримки у ЗМІ. Частина місцевих видань відкрито ігнорують проблему, аргументуючи це тим, що кожен має право говорити тією мовою, якою забажає.

«У часи сучасних інформаційних технологій, журналісти, особливо інтернет видань, мають величезний вплив на суспільну думку. Однак мовну тему серед кропивницьких ЗМІ піднімають одиниці. Проблему русифікації начебто не хочуть помічати. Не можу стверджувати, чи це вказівка власників видань, чи особиста позиція журналістів, але факт має місце.

У Кропивницькому навкруги існує безліч прикладів порушень прав україномовних громадян, але вони проходять якось непомічено.

Наше видання є у постійному контакті із активістами, які відстоюють права україномовних містян, зустрічаємось з письменниками, поетами, музикантами. Не ігноруємо випадки кричущих порушень мовних прав наших містян. Вважаю, так має діяти кожна редакція місцевого ЗМІ», - коментує журналіст «Першої електронної газети» Дмитро Васильєв.

 

Місто без назви

Цікавою, однак вельми дивною особливість Кропивницького та місцевих ЗМІ стало несприйняття рядом місцевих видань, а точніше їхніх власників нової назви міста. Нагадаємо, ще донедавна обласний центр йменувався Кіровоградом, а значна кількість місцевого населення, за підтримки місцевих підприємців-олігархів, лобіювала питання перейменування населеного пункту на Єлисаветград.

Як би там не було, а місто отримало нову, милозвучну назву – Кропивницький, яка наразі є офіційною, відповідно мала б вживатись усіма місцевими, регіональними та всеукраїнськими ЗМІ. Одна із цим у місті й досі виникають проблеми.

Видання «Dozor», «Кіровоградська правда» та ряд інших видань вперто продовжують називати місто Кіровоградом, тим самим не лише вводячи в оману жителів міста, але й гостей Кропивницького, що зі здивуванням натрапляють на стару назву міста в актуальних новинах на сторінках місцевих ЗМІ.

Однак найсмішнішу позицію наразі зайняло видання «Весь Кіровоград». Справа в тому, що прогортавши стрічку новин чи перелік статей даного сайту, ви не знайдете жодної назви міста, ні старої, ні нової. Лише визначення «обласний центр», «місто», «головне місто Кіровоградщини». Позиція власників та редакторів видання, у цьому випадку, виглядає не лише смішно, але й дещо підозріло – судячи з усього власники видання вирішили не втрачати жодної особи потенційної аудиторії, підіграючи одразу всім.

 

Такі от теми і заборони. І чого тут більше – позиції власників, чи власного небажання журналістів працювати професійно, визначити важко. А поки ви роздумуєте яке видання обрати для розуміння ситуації у Кропивницому, моя вам порада – читайте лише якісні та перевірені ЗМІ.

 

 

Павло Лісниченко, регіональний представник ІМІ у Кіровоградській області

 

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Посольства США

0
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори