Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Рецензія на виставу «Хазяїн» (Іван Карпенко-Карий)

Posted Автор: Створено: в Культура

25-го вересня на сцені театру імені Марка Кропивницького Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр виставою «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого відкрив сезон та цьогорічні «Вересневі самоцвіти» (якщо не рахувати виставу за п’єсою Ярослава Грушецького «Лисичка, Котик і Півник» у виконанні артистів Черкаського академічного театру ляльок, яких цього ж дня, але о 13.00 приймала сцена місцевого театру ляльок).

У залі відреставрованого театру був аншлаг, хоча після третього дзвоника у партері можна було спостерігати декілька порожніх місць. На сцені з’явилися директор театру заслужений діяч мистецтв України Володимир Єфімов та головний режисер Євген Курман, які привітали кіровоградців із театральним святом. Режисер у своєрідній передмові до вистави зазначив, що цією постановкою вони намагаються доторкнутися до нової театральної форми, «ми створили виставу, яка говорить сучасною театральною мовою до сучасного глядача». Режисерська мета зрозуміла і благородна, адже вона є нічим іншим, як прагненням осучаснити кіровоградський театр, зробити його привабливим для сучасного глядача. Зазначу, що Євген Васильович Курман займався постановками «Контрабасу»  Патріка Зюскінда, «Синього птаху» Моріса Метерлінка, «Непорозуміння» Альбера Камю, досвід роботи з якими не міг не відбитися на режисерській інтерпретації Карпенко-Карівського «Хазяїну».

Нова постановка «Хазяїна» не стала адаптацією п’єси  до сьогоденних реалій, скоріш за все своєрідною актуалізацією, яка зберегла фабулу та взаємовідносини між героями, але стала зрозумілішою, образи стали живішими. Це дало свій позитивний ефект, тим самим не осквернило п’єси, не зіпсувало її первородного задуму. Мова героїв була вірною оригіналу, так само як і структура, хоча деякі епізоди було опущено. Починається вистава зі сцени латання халату, фактично відсутня сцена Феногена та Маюфеса, через що не згадується, що Феноген мав ділові стосунки із фактором, стосовно придбання земельного наділу. Факт продажу Пузирем нового халату Золотницькому режисером теж був опущений, через що було увиразнено символіка старого, дірявого халату.

Проблема грошей, багатства, накопичення капіталу – завжди актуальна. В усі часи, в усіх народів. А тому не потрібно вигадувати велосипед, щоб донести цю думку до глядача. Проблема «Хазяїна» – багатство задля ще більшого багатства. Класичний господар Терентій Гаврилович Пузир (у виконанні Олександра Ярошенка) перетворюється на справжнього деспота, кримінального авторитета, мало не ватажка банди. Це відчувається у його манері говорити, у стилі поведінки. У першій сцені Пузир сидить у позі, схожій на позу «пахана» Доцента із радянського фільму «Джентльмени удачі».  Економи Пузиря – ведуть себе як босяки: грають в «очко», в кості на гроші, носять при собі ножі та револьвери, намотану на руки мотузку (для душіння), відповідно розмовляють (прозвучала фраза «в натурє?», а у відповідь жест, що означає «зуб даю».), мають у своєму гардеробі такі деталі, як клітчаті кепки, що візуально нас може віднести до образів класичних ретро-бандюків, які нам малює кінематограф, зокрема телесеріал «Ліквідація» (щось є спільне між героями у манері поведінки і одязі).

Режисерові постановки Євгенію Курману вдалося створити декілька яскравих образів-символів та вражаючих сцен. Із символів можна виділити центральний – халат Пузиря, який присутній на сцені усю виставу. Велетенський халат висить на хресті посеред сцени, і покриває своїм шлейфом майданчик по якому ходять актори. Цей хрест валиться на Пузиря, після чого той вдягає цей неймовірних розмірів драний халат на себе, і тягне його за собою. Це свого роду символ того, що Терентій Гаврилович сам на собі тягне усе господарство, у той час, як всі крадуть, будують власне господарство («бізнес»), гуляють, веселяться, носяться з ящиком вина, баяном, коли хазяїн лежить на смертному одрі. Халат є його хрестом. Себто господарство є його ношею. Зморений, мокрий від поту, у білій нічній сорочці Пузир тягне за собою халат, що дуже нагадує Ісуса, який несе свій хрест на Голгофу. Терентій Гаврилович зрісся із своїм халатом – лікар уколює шприцом халат, а підстрибує і пересмикує усього Пузиря.

Запам’яталася деталь, яка увиразнює рису Пузиря – цілеспрямованість, вміння досягти свого будь-якими засобами. Коли Соня принесла Терентію Гавриловичу черствий хліб, він, щоб довести, що той хліб можна їсти, намагався його вкусити, розмочити, розбити об підлогу, б’ючи з всієї сили. В результаті – він розтрощив його вистріливши з револьвера.  

Серед ефектних сцен можна виділити одну – Пузир обходить свої володіння. Повз нього пропливають зморені та зігнуті робітники із мішками на спинах, Золотницький, який тримає ікону, дочка Соня та Калинович, дружина Марія Іванівна. Створено це було завдяки тому, що сцена у театрі рухома, тобто крутиться. Пузир йшов на місці, усі інші стояли нерухомо, сцена оберталася, через що створювалася ілюзія руху саме Пузиря.

Хотілося б відзначити гру Олександра Малахатька (Феноген), Олександра Ярошенка (Пузир), та Олексія Дорошева (Куртц), яким вдалося створити яскраві образи, захопити своєю грою глядача. Образ Петра Петровича Золотницького (у виконанні Миколи Ігнатьєва) візуально нагадує іншого знаменитого виконавця цієї ролі на прем’єрі вистави – Марка Лукича Кропивницького. Свідомо це було створено чи ні – не ясно, але вийшло досить символічно й ефектно.

Особисто я не прийняв кравчиню з міста Павлину (Ірина Заіченко), яка зображена вертихвісткою. Вона умовляє Терентія Гавриловича купити халат, оголюючи ніжки, сідаючи йому на коліна. Режисерський хід виправданий – це дало комічний ефект, активізувало публіку, хоча дещо обмануло мої очікування побачити страдницю-трудівницю. Але і без цього страждань вистачає – голосіння дружини Пузиря Марії Іванівні (заслужена артистка України Галина Романюк), переживання за господаря та сльози Феногена (Олександр Малахатько), обідрані, босі робітники.  
У виставі домінує сірий колір. Декорація-халат та багато костюмів зроблені із мішковини. Мішковина, заляпана кров’ю, присутня і у оформленні програмки вистави. Також на ній зображено овечку, похилений хрест, який є першою літерою назви вистави, та дерев’яний пристрій для вимірювання землі (тут він у вигляді літери «А»), який носить у виставі Пузир, на який він спирається – тобто присутні усі центральні символи.

Хазяйське колесо, яке гудить стуком коліс потяга поміж явами, про яке говорять герої, в результаті розчавило усіх – робітників, «овечок», помічників, економів, і навіть родину Терентія Пузира. Фінальна сцена – повз хазяїна проходять усі, кого чавить колесо, і сідають у товарний вагон, який рушає з місця. Закінчується вистава віршем німецькою мовою у виконанні Куртца, та колективною піснею «Ой з-за гори, та ще й з-за лиману».

Публіка бурхливими оплесками довго не відпускала акторів, а з-за куліс ще чулося «Еті – да» та «Ніхт» від виконавця ролі Куртца Олексія Дорошева. Безперечно, це успіх.

b2ap3_thumbnail_watermarked---haziain2.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain3.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain4.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain5.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain6.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain7.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain8.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain9.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain10.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain11.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain12.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain13.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain14.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain15.JPGb2ap3_thumbnail_watermarked---haziain16.JPG

Іван Карпенко-Карий «Хазяїн»
Кумедія на 2 дії
Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М. Л. Кропивницького
Головний режисер: Євген Курман
Директор театру: заслужений діяч мистецтв України Володимир Єфімов
Сценографія і костюми: Святослав Коштелянчук
Композитор: Олександр Кохановський
Виставу ведуть: Лідія Кравцова, Марина Малахатько
Дійові особи та виконавці:
Терентій Гаврилович Пузир, хазяїн, мільйонер – заслужений артист України Олександр Ярошенко
Марія Іванівна, його жінка – заслужена артистка України Галина Романюк
Соня, їхня дочка – Ірина Ілляшенко; Дар’я Завгородня
Феноген, права рука хазяїна – Олександр Малахатько
Маюфес, фактор, посередник - заслужений артист України Анатолій Литвиненко
Павлина, кравчиня з міста – Ірина Заіченко
Зеленський, економ – Антон Адаменко
Ліхтаренко, економ – Володимир Бідаш
Курц, шахмейстер – Олексій Дорошев
Петро Петрович Золотницький, родовитий багатий пан – Микола Ігнатьєв
Калинович, учитель гімназії – Валерій Лупітько
Зозуля, помічник Ліхтаренків – Євген Скрипник
Лікар – Ігор Кодема; Даниїл Кащеєв
Юрба робітників, економи - заслужений артист України Микола Ярошенко; заслужений артист України Юрій Жеребцов; заслужений артист України Валерій Мороз; Ігор Тарнавський

Фото: Валерій Лебідь

Коментарі  

 
+13 # Т.Врадий 13.10.2013, 21:13
[quote name="Кирило Поліщук". Сподіаюсь, що моя рецензія внесла якусь ясність у Ваше розуміння цієї вистави.
Безперечно, це успіх.

То, что лично вам нравится, это, действительно, личное дело. Но тогда Вы не РЕЦЕНЗИЮ представили, а отзыв зрителя. Во всяком случае, успехом такую режиссёрскую работу назвать нельзя, здесь Вы неправдивы. Или пишите, «я считаю успехом».
Цитата
 
 
+18 # Т.Врадий 13.10.2013, 21:09
Цитую Кирило Поліщук:
Марино, сучасний театр він такий) Буває і заплутаніше.


Современный театр всегда был и остаётся очень понятным, интересным, волнующим. Вы же пишите о модном театре. Не путайте!!
Цитата
 
 
-1 # admin 12.10.2013, 15:39
Цитую Марина:
Здесь отсутствуют комментарии зрителя, который смотрел «Хозяин», только потому, что они не публикуются. Я отправила свой 12.10.13. 12-38. Сейчас - 12-47, пусто.

Марино, коментар відсутній, бо адміни теж люди і не можуть весь час бути за ком"ютером ;-) Зараз ніби все ок)
Цитата
 
 
+3 # Марина 12.10.2013, 12:47
Здесь отсутствуют комментарии зрителя, который смотрел «Хозяин», только потому, что они не публикуются. Я отправила свой 12.10.13. 12-38. Сейчас - 12-47, пусто.
Цитата
 
 
+16 # Марина 12.10.2013, 12:36
Я принять такую постановку не смогла, мои знакомые так же. Смотрим не действие, а разгадывает кроссворд, для чего обыгрывается то одна, то иная деталь. Халат Пузыря - это отдельная тема. Намудрено столько с этим халатом, что сюжетное действие исчезло, взамен возник символ, вокруг которого режиссёр сочинил сцену.
Извините, этому спектаклю до Львовской постановки, где главную роль исполнял Стригун не просто далеко. Это разные планеты.
Цитата
 
 
-17 # Кирило Поліщук 12.10.2013, 19:40
Марино, сучасний театр він такий) Буває і заплутаніше.
Конкретно ця постановка - це не реалізм. Особисто мені більш до вподоби такі інтерпретації. Сподіаюсь, що моя рецензія внесла якусь ясність у Ваше розуміння цієї вистави. Багато чого я упустив - розумію зараз. Можливо виправлюсь у наступній рецензії після вистави 20-го жовтня.
Цитата
 

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори