Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Роксолана з людським обличчям

Posted Автор: Створено: в Культура

З дитинства терпіти не могла Роксолану. Ну не вабила вона мене ні як історичний персонаж, ні як жінка з якоюсь особливою долею. Напевне виною тому книжки і серіал про неї.

Першим я прочитала Загребельного. І що? Ну скажіть де трагедія? Де та бідна нещасна Лісовська, яку ми маємо пожаліти, вона ж бо бідося в неволю потрапила! Та в таку неволю сотні жінок по усьому світу мріють втрапити, з бідного українського села, від батька попа (а то вам не нормальний татко з вільними поглядами на життя), від українського нареченого, який міг би стати сатрапом, випивакою і гультяєм вона втрапила в покої до Султана, стала улюбленицею і отримала всі вигоди від життя. Та ще й секс такий шалений мала з Сулейманом, що ще треба жінці для щастя???

Потім фільм, за романом іншого автора Осипа Назарука. Зізнаюсь дивилась, хоча Сумську молодшу не сприймаю за акторку і Роксолана її вийшла ніяка. Але дивилась через захоплення двома акторами: велетом українського кіно, красенем чоловіком у будь-якому віці Лесем Сердюком та мамою Роксолани Раїсою Недашківською, яку вважаю найкращою акторкою в Україні. А так фільм дуже і дуже посередній, не зачепив він мене. Досі не розумію для чого його крутять по сто разів на рік, ніби немає іншого гарного українського серіалу. Так я вам скажу – є. І це - «Царівна», за повістю Кобилянської.

А про турецькій серіал взагалі говорити не хочу. Не дивилась і не буду!

Так от, повернімось до образу Роксолани в літературі. Для мене вона була таким собі бовваном без емоцій, почуттів. Була, аж доки я не взяла до рук новий роман Тимура і Олени Литовченків «Кинджал проти шаблі».

Історія зовсім нова, не схожа на жодну з тих, які були написані про Анастасію Лісовську. Родина, побут, почуття все абсолютно інакше. Інакший коханий, який став таки їй законним чоловіком і від якого вона народила сина. Щоправда її викрали і завезли в Туреччину, а він лишився в Україні. І став не простим хлопцем, а лицарем волі і гідності, славою всієї України (імені не назву, аби було бажання дізнатись про це з самого роману).

Роксолана ж була впевнена, що її син помер. І бажала всім серцем помститися за смерть першої дитини. Але от мститися вона чомусь вирішила родині колишнього чоловіка. А особливо його старшому сину. І тільки коли вона, осліплена жорстокістю і бажанням помсти, вб’є його, тільки тоді їй відкриється страшна і безжальна правда.

Я ніколи не читала такого цікавого історичного роману, в якому так вдало поєднані історичні факти, вигадка, почуття. Емоції просто б’ють через край. Я, читаючи останні сторінки, ледь бачила літери, за слізьми нічого не можна було розгледіти. Мене, як надчутливу дівчину, маму, кохану, просто вразила трагедія тієї іншої, далекої, колись незрозумілої і байдужої мені жінки. Я вперше побачила, що в Роксолани таки є щось людське, навіть більше – жіноче!

Але це – лише мої емоції та враження. Ваші власні ви маєте нагоду здобути…

Коментарі  

 
+2 # Тимур Литовченко 08.02.2014, 03:05
Звісно, до Загребельного нам з дружиною не дотягнути за будь-яких умов хоча б тому, що нас не пустять у ті архави, до яких пускали його за вказівкою ЦК. Тому ми й не намагалися переплюнути Загребельного (що безглуздо) - просто зробили дещо інше.
Вибудовуючи сюжет, ми базувалися на явній суперечливості, яку прогавили усі професійні історики - не Загребельний, ні, а саме вчені-історики! Річ от в чому:
1. вважається, що Настя Лісовська народилася у 1506 році;
2. відомо, що коли у 1520 році Настю Лісовську продали в гарем, їй вже виповнилося 16 років.

1506+16=1522
Або 1520-16=1504
Або, для повноти картинки, 1520-1506=14.
Ми дослідили цю часову лакуну й витягнули з неї весь наш сюжет. Сподобається Вам книга чи ні - не знаємо, а лише сподіваємося. Принаймні ми старалися по-своєму розв'язати "загадку Роксолани". :P
Цитата
 
 
+1 # леся 10.02.2014, 12:49
дякую вам!) :-)
Цитата
 
 
+3 # Ната 20.01.2014, 19:31
Олено, я нічого не маю проти, що вам подобається цей роман. Не сприймайте мій коментар за критику. Вважайте це обміном думками, тим більше, що в цілому з задоволенням читаю ваш блог. Про те, які почуття Загребельний хотів викликати до Роксолани і які риси характеру підкреслював, він говорив у деяких інтерв*ю. Зокрема, розкритикував Сумську за те, що вона не зрозуміла, якою була Роксолана і зіграла безхребетну нікчему, яка ввесь час розпускала нюні. Така Хурем, яку показала Сумська, на його думку, не те що не піднялася б так високо і ні на що не впливала б у наймогутнішій на той час Імперії, а була б приречена. А чтивом книгу назвала без задньої думки, оскільки це слово сьогодні стало дуже поширеним і вживається не тільки в негативному значенні, а як сленгове означення всього, що можна читати
Цитата
 
 
-1 # Олена Сінченко 20.01.2014, 22:36
Я ж також не маю нічого проти того, що вам подобається Роксолана у викладі Загребельного. В тому то і вся справа, що кожному своє. Для мене найголовніше побачити персонаж не просто історичною постаттю, а живою людиною. З вадами, почуттями, емоціями. А цього Загребельному, на мій погляд, бракує.
А Сумська грала Роксолану такою, як її бачив інший письменник Осип Назарук. В нього вона саме така)))
Цитата
 
 
+2 # Ната 20.01.2014, 13:37
Роман Загребального читається не на лєгце, але це якісне історичне і пізнавальне чтиво на основі архівних матеріалів, зібраних в тому числі і в Туреччині. Письменник майстерно передав тогочасний колорит цієї країни, її уклад. А Хурем не викликає жалю, бо того не хотів сам автор. За життя він пояснював, ця жінка заслуговувала на захват передусім як різностороння, освічена і розумна людина, особистість, котра зробила себе сама і зуміла переламати вікові традиції турків, і попри вороже налаштоване оточення, майстерних інтриганів, впливати на Сулеймана і тогочасну політику в світі. Він розкрив її внутрішні протиріччя, доньки України і жінки закоханої у її ворога, як почуття двох непересічних людей опинилися під колесами історії. Запропоновану вами книгу прочитаю, можливо, в художньому плані вона і вартісна, але сумніваюсь в її історичній вартості, достовірності взятого за основу матеріалу. Переконана, що ніхто так не зможе розкрити феномен Роксолани, як Загребельний
Цитата
 
 
0 # Олена Сінченко 20.01.2014, 18:22
Нато, по-перше ви самі назвали роман Загребельного чтивом. Цього навіть я не зробила) Друге - я ж не заперечую, що комусь той його роман може подобатись, і не заперечую, що там є достовірні історичні факти, але це не робить цю книгу, для мене, гарним твором. І звідки вам відомо, які почуття до Хурем хотів викликати автор??? Це могло бути почуття хай не жалю, але бодай якесь почуття!!! Бо в мене ніяких, жодних почуттів не було. Якщо це суто історичний нарис - най би воно так і було. Хай би написав монографію, біографію, але він назвав це РОМАНОМ!!! Роман за своєю суттю викликає емоції, але не цей.
Щодо книги Литовченків - так можливо це не історична монографія, можливо так все не так достовірно, але це чуттєва, якісна, талановито прописана література, і аж ніяк не чтиво) :roll:
Цитата
 
 
+5 # Iryna 16.01.2014, 09:51
от знову ти спойлериш!! хочу-хочу-хочу прочитати :-)
Цитата
 
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори