Земля Мамаїв

Нариси та оповідання

Шматочки Душі

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Під однією з яблунь саду, за столом, вели бесіду дві людини. Одна людина літнього віку, а друга майже ніякого віку, одним словом на початку віку. У бесіді переплітались теми садівництва та філософії, так як ці дві теми окремо, як не розділяй, жити не можуть.   І вже та бесіда, серед обтяжених гілок груш і яблунь врожаєм, велась з годину. Людина, віку ще ніякого, щось розуміла, а щось вдавала, що розуміє. А людина літнього віку говорила повільно і розважливо, в надії передати набуте і нажите.

  • Душа для того дана, щоб її віддавати. Будуєш дім, вирощуєш пшеницю, вчиш дітей, конструюєш механізм чи виготовляєш деталь до нього, то ти відриваєш від своєї Душі  частинку і передаєш її жити в добрій справі. От ти, Юрко, посадив грушу  і частинку душі віддав їй. Вона росте, родить. І частинку Душі своєї і твоєї віддає людям  - плодами, затишком, красою. Твоя душа іде через добре діло до інших людей.
  • Так душа може скінчитись? ( із посмішкою)
  • Ні. Вона не скінчиться. Бо та груша посаджена віддасть натомість свою частинку душі. Збагачення Душі  відбувається. Ти і там і тут, і в тобі Світ живе.
  • А коли людина не віддає частинки своєї Душі?
  • Тоді Душа її не знаходить притулку і блукає світом.
  • Як привид?
  • Як привид. Вона злість і заздрість родить, бо ні в чому хорошому її немає.
  • Ви, Карповичу, закінчили лісову школу, а як філософ говорите розумні речі.
  •  Тобі треба Явтуховича послухати. Він знатний мислитель.

  Іларіонович дістає з- під скатертини на столі  лист. Розгортає його, одягає окуляри. 

  • От послухай, що мені в останньому листі Явтухович написав. У нього закладений дослід на винограднику не вийшов ,так він у філософію перевів це питання. Де ж це місто в листі?  Знайшов, слухай : “ … на старість років дійшов до  виснову, що   чужий розум - не свій. Скільки його не позичай, а він заточений під інших. Так що , Карповичу, свій розум треба заточувати об чужий….”

Під однією з яблунь саду, за столом, вели бесіду дві людини. Одна людина літнього віку, а друга майже ніякого віку, одним словом на початку віку.

 

( Описана подія мала місце в житті і відбулася на станції  Пантаївка, де і жив Донченко Іларіон Карпович, товариш його Кузнєцов Леонід Явтухович мешкав в селі Веселий Кут сусіднього району. Освіту вони мали вищу філософську, закінчили В Чорному лісі лісову школу за фахом бухгалтер-лаборант. Ну а людина ніякого віку то я.) 

0

Коментарі  

 
0 # Liuddi 31.01.2016, 22:58
Юрію,все Вами написане,-як джерельна вода,все справжнє,щире.І видно "свій розум,об чужий заточений".Щиро дякую!
Цитата
 
 
+2 # LeonardoSoler 29.07.2014, 12:56
Правильная статья!+
Не могу открыть блог собственный, сбросьте пожалуйста пошаговую инструкцию!
Цитата
 
 
+1 # Ксенія Ліснічук 29.07.2014, 09:14
Чудово!
Цитата
 
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори