Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Слово Миколи Галицького про корифеїв українського театру

Posted Автор: Створено: в Культура

Галицький М.О. Золота духовна скарбниця Кіровоградщини (слово про корифеїв українського театру) / М. О. Галицький  – Кіровоград: poly-kancler, 2014. – 244 с.

 

Театр корифеїв – феномен української культури останньої третини ХІХ століття – матеріал невичерпний і завжди актуальний, а тому в усі часи привертає увагу дослідників. Кожна літературознавча чи мистецтвознавча розвідка наближає нас до генію батьків українського професійного театру. Але чи зможемо ми колись збагнути силу та ширину їх таланту? Навряд. Адже справжній талант неможливо осягнути – до його розуміння можливо лише йти. Тим паче, коли йдеться про ціле гроно талановитих акторів, драматургів та  режисерів.

Книга «Золота духовна скарбниця Кіровоградщини (слово про корифеїв українського театру)», яка побачила світ восени 2014-го року належить до числа тих видань, які покликані поширювати інформацію про наших видатних земляків, подекуди навіть забутих, та популяризувати їх творчість. Автор книжки – Микола Олександрович Галицький – завідувач меморіального музею М.Л.Кропивницького, працює понад 50 років у сфері культури, відзначений Почесним знаком Міністерства культури України (2003),  лауреат обласної премії «Духовний скарб Кіровоградщини» (2011).

Автор зібрав у книзі власні статті, які публікувалися у засобах масової інформації в останні роки, інформаційно-довідкові матеріали своїх колег – працівників меморіального музею М.Л.Кропивницького, а також спогади відомих журналістів і діячів культури Б. Куманського, В. Шурапова, І. Казнадія. За словами автора, книга мала вийти у вигляді брошури невеликим тиражем, для себе, аби підсумувати багаторічний досвід дослідження автором місцевого театрального мистецтва. Але люди небайдужі до театральної справи порадили Миколі Олександровичу зробити серйозне видання, яким воно і з’явилося згодом, та було презентовано наприкінці вересня 2014 року.

До книги увійшли «слова» про Марка Кропивницького, Миколу Садовського, Івана Тобілевича (Карпенка-Карого), Панаса Саксаганського, Карпа Соленика, Федора Левицького, Дмитра Яворницького та інших представників театральної справи. Значна увага приділена найменш дослідженим періодам нашого театру, зокрема аматорській театральній справі на Кіровоградщині кінця ХХ – початку ХХІ століття. Автор зазначає, що на сьогодні у нашому краї працює 384 драматичних колективів, з яких 24 мають почесне звання «народний театр». А це, погодьтеся, цифра вражаюча. Вона засвідчує той факт, що  Кіровоградщина цілком може претендувати на звання театральної столиці України, адже це саме у нас понад 130 років тому було створено перший український професійний театр.

Головною темою книги є історія місцевої театральної справи від останньої третини ХІХ століття до сьогодення. Крізь дослідження окремих постатей ми простежуємо розвиток театру. Подекуди автор торкається і драматургії, зокрема Марка Кропивницького та Івана Тобілевича  (Карпенка-Карого). Марко Лукич як драматург вражає своєю плодовитістю. Як зазначає Микола Галицький, за 47 років драматургічної праці він написав 43 українські, дві російські оригінальні п’єси, три переклади. Окрім того у його спадщині є чимало майстерних інсценізацій прозових і віршових творів інших письменників. Іван Тобілевич створив менше за Кропивницького – 18 оригінальних п’єс. Але високий мистецькій рівень його драматичних творів зробив їх насправді народними – вони досі не сходять зі сцени і є основними у репертуарі багатьох українських театрів.

Стиль Галицького простий і зрозумілий – газетний. Коли говориш про речі, які має знати кожен – саме такий стиль найдоречніший, адже може зацікавити, і головне не відштовхнути, будь-якого читача. Але простий не означає примітивній – ми бачимо ерудованість автора, відчуття структури і, що головне, цілісності тексту.

Книга проілюстрована фотографіями театральних діячів, акторів в образах, місць паломництва прихильників театрального мистецтва (зокрема фотографії з Хутора Надії).

Якість поліграфії та зовнішній вигляд книги, яка нагадує серйозний фоліант, а також цінність матеріалів, зібраних у книзі, наштовхує на думку, що книга займе помітне місце не лише на поличці поціновувачів театрального мистецтва та дослідників театру, а й в історії театральної справи Кіровоградщини.

Збірник Миколи Олександровича Галицького – це ще одна сходинка до розуміння генія батьків-засновників українського професійного театру. І до осмислення цього генія треба ще йти і йти.

0
Коментарі вимкнені автором.
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори