Дмитро Сінченко

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Сповідь «шпійона», або надія є…

Posted Автор: Створено: в Політика

Після того, як мене було включено у список «американських шпійонів», я задумався над причиною такого дивного рішення. Адже раніше я за собою не помічав жодних дій на користь іноземних держав. Але аналітикам ПаРтії, звісно, видніше.

У списку я фігурую як «керівник ВМГО «Дебатна Академія», однак я ніколи не був саме керівником цієї поважної організації. Так, з 2007 по 2009 роки я був керівником Кіровоградського регіонального відділення, у 2009-му – речником. Однак аж ніяк не керівником.

Можливо ця організація є тим, кого називають «грантожером»? Зовсім ні. Вона існує у більшій мірі за рахунок місцевих джерел фінансування. Її керівництво працює виключно на волонтерських засадах і принципово не має жодних гонорарів.

Можливо тому, що я пишу статті, які не подобаються владі? Але ж це не список блогерів чи журналістів.

Можливо тому, що бував за кордоном? Але список тих, хто був частіше і у більшій кількості країн – у тисячі, а може, і в сотні тисяч раз більший…

Можливо тому, що я – за Євроінтеграцію? Але ж це ніби була політика самої ПаРтії… тоді сюди варто було би додати всіх чиновників і членів партії влади…

Але якщо поєднати всі зазначені компоненти?...

Новина про рішення уряду зупинити підготовку до підписання Угоди застала мене в дорозі до Вільнюса. В цей час я саме брав участь у автопробігу «Я – за Україну в Європі!», організованому ГО «Вся Україна». Першим бажанням було розвертатись і їхати назад до Києва – на Майдан. Але, коли емоції вгамувались, вирішили продовжити дорогу, адже значення нашої акції лише зростало.

І от ми у Вільнюсі. На площі розгорнули «Українське містечко». На сцені демонструється ролик про становлення ЄС та Україну в Європі. З вітальним словом виступає посол України в Литві Валерій Жовтенко. Ми чекаємо на прес-брифінг, у якому мали взяти участь згаданий посол, мер Вільнюса і голова «Всієї України», але за хвилину до початку посол заходить до журналістів, щоб перепросити і попрощатись. Все, що він встигає нам сказати – «Курс на євроінтеграцію незмінний. Повірте, все буде добре!».

І хочеться вірити. Але його несподівана зайнятість породжує сумніви. Початок брифінгу ці сумніви примножує, адже за стіл сідає лише організатор заходу - Ярослав Погарський. Мер Вільнюса також відсутній…

Пан Ярослав «віддувався» за всіх: «Я оптиміст. Я, не зважаючи ні на що, вірю в те, що угода буде підписана 29-го листопада. У нас ще є час. Уряд Азарова не має повноважень вирішувати питання зовнішньої політики, а отже, доки ми не почули офіційної позиції президента, ми не можемо робити чітких висновків… І що б не надумала собі українська влада, наш народ вже давно ухвалив для себе рішення про курс на євроінтеграцію».

І дійсно, підписання угоди у Вільнюсі було би більш ніж символічним. Ще 650 років тому спільна перемога литовців та українців у битві на Синіх Водах задовго до «Куликовської битви» підірвала могутність Золотої Орди та поклала початок звільненню східної Європи від монголо-татарського іга.

Відбулось те, у що розум відмовлявся вірити. Янукович нічого не підписав у Вільнюсі, однак наштампував різноманітних угод у Москві. Наша країна так і не зблизилась з країнами Євросоюзу, які у нас прийнято вважати цивілізованим світом, однак кинулась в обійми дикої «Ерефії». Немає віри, що Угоду підпишуть у березні, однак десь у глибині душі все ще жевріє надія…

Цього разу західний світ програв. Непідписання угоди про Асоціацію – це поразка і України, і Литви, і усієї Євроспільноти. Заяви української влади про якісь позитиви від цього провалу у зовнішній політиці держави – лише бажання зробити «гарну міну при поганій грі»…

Однак ми програли лише бій. Війна ж триває. І нам необхідно задуматись над тим, якою має бути наша подальша стратегія, тактика, і яким чином оновити «арсенал».

Надія є? Впевнений, що є. Однак для перемоги, схоже на те, що нашій державі спершу доведеться вирішувати кадрові і структурні проблеми. Банальною заміною прізвищ і обличь тут не обійтись.

Україна потребує системних змін.

 

Дмитро Сінченко, Всеукраїнська ініціатива «Рух Державотворців»

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори