Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

«Тіні незабутих предків» − хіба таке забудеш…

Posted Автор: Створено: в Культура

Я була одна на весь кінотеатр, хто після фільму плакав. Ні, ніхто не потонув в океані. Ніхто нікого не чекав десять років. Але…

Вибачте, рецензію писати не буду. Рецензія – це оцінка фільму, режисерської роботи, акцентування на слабких і сильних моментах, зауваження щодо роботи акторів і т.п. Я не годна того зробити – це все одно що давати оцінку частині самого себе. Так вийшло. Надто глибоко той фільм у мені поселився – як ота Згарда, в самому серці.

Почалося все ще в травні – тоді під враженням від трейлера до фільму я миттю знайшла Вконтакті Любомира Левицького, а він так само не зволікаючи підтвердив заявку в друзі і погодився дати інтерв’ю через соцмережу. Цей режисер, якого зараз чекають на всіх червоних доріжках країни, без усяких понтів серед ночі надсилав відповіді на мої питання, ще й пояснював: «Вибачте, що затримую повідомлення – паралельно роблю монтаж фільму…» Ще тоді я інтуїтивно відчула, що хороша людина не може зробити поганий фільм.

Наші дні. В офіційній групі вивісили інформацію, в яких містах пройде премʼєра – серед них, о Боже яке щастя, є Кіровоград. Телефоную в «Портал» − вони нічого не знають. Страшно. По контактівських спільнотах організовую кампанію «Давайте всі разом дзвонити в «Портал» та в інші міста України, де «Тіні» не беруть в прокат». Хвилююся, погано сплю.

Оголошення в групі: «Потрібні добровольці для роздачі флаєрів у вашому місті». Серед міст є Кіровоград!!! Ура! Ура! Фільм по-любому буде, якщо роздаватимуть флаєри. Звичайно, це буду я. Знаходиться ще одна добровільна душа – Ярослава.

Флаєри прислали «Новою поштою». Пішла по них в центральне відділення. Виявилося, їх прислали на Нову Балашовку. Накричала на всіх. Відпросилася з роботи. Редактор сердиться. Поїхала на Нову Балашовку.

Дала оголошення в «Типичный Кировоград» − добровольців багато, школярі, студенти. Весь вечір на телефоні, розбираю флаєри на купки – це туди, а це туди. Мало, всім не вистачає. Хвилююся, погано сплю.

День перед премʼєрою. Похід по всіх кав’ярнях, пабах та піцеріях центру – беру дозвіл в адміністрації, розкладаю по столиках, на стійках. На роботу спізнююся. Редактор сердиться. Двадцять разів за день вибігаю, передаю пачки флаєрів людям, які поширять їх по своїх учбових закладах. Роздаємо з Ярославою на вулиці.

Увечері ще раз відпрошуюся в редактора. Редактор затаїв на мене зло. Чувак, з яким мала роздавати на вулиці, не прийшов. Роздаю сама. Вибираю тільки молодь та підлітків. Багато з них кричать: «Оо, це ж він, цей фільм!!!» Холодно. Зуб на зуб не попадає. «Кінотеаттрр «Поррттал» вимовити не вдається, кажу просто «Запрошуємо на український фільм!»

Один перець прямо при мені викинув флаєр в урну. І став біля неї, розмовляє по телефону. Я мовчки підійшла, витягла з урни флаєр і дивлячись йому в очі, здула пил на нього. Перець зник. (це все тому, що Згарда дає силу). Роздала всі. Надворі майже ніч.

Телефоную в «Портал» дізнатися сеанси. Вони повідомляють, що прокату фільму не буде. Оніміння кінцівок. Спазм жовчного міхура. Шум у вухах. Бридка сварка з менеджером "Порталу". «Надя, Надя, давайте поменяем тон! Надя, вы слышите меня?! Надя, послушайте, это не мы виноваты, это в Киеве решают…»

Повідомлення від піар-директора Вадима: «Кіроворад від прокату відмовився. Нам ніхто нічого не сказав. Завтра їдемо до генерального директора дистриб’юторської компанії».

Гарячий чай (4 чашки). Валерʼянка (30 крапель). Седавіт (2 таблетки). Погано сплю. Сниться Любомир Левицький, який каже, що в Кіровограді буде прокат.

Четвер, премʼєра по Україні. Не відстаю від піар-директора. «Вадим, є якась інформація?» − «Протягом дня буде». – «Вадим, є новини?» − «Ще ні, продюсер на зустрічі вирішує». – «Вадим, що там?» − «Поки не ясно». – «Вадим… Вадим… Вадим…»

Увечері радісна Ярослава повідомляє, що з завтрашнього дня в «Порталі» починається прокат «Тіней». Цілую дитину, кота, кицьку, монітор, ще раз кота.

Пʼятниця, встигнути все. Відпроситись в редактора (редактор мене ненавидить), помиритися з менеджером, домовитися за безкоштовні квитки для переможців акцій у «Челентано» та ще одному ресторані, позичити гроші у всіх, збігати пішки за квитками в «Портал», щоб зекономити на маршрутці 4 гривні, купити квитки за свої гроші, довіряючи Вадиму, який пообіцяв потім переслати гроші, рознести всім квитки, порадіти, що зекономила 4 гривні, ввечері купити майонез за 6 гривень і викинути в сміття, бо прострочений. Фігня. Наступного дня йдемо в кіно.

Що я чекала від фільму? Мені не було коли чекати. Про сам фільм я подумала тільки тоді, коли гепнулася в крісло кінотеатру. Навіть якби там дві години просто стрибали жабки, я би все одно захищала цей фільм до кінця. Вицарапувала б очі за нього. Була готова під час перегляду занотовувати всі вдалі моменти, якими потім буду кидати в опонента, вишукувати аргументи, якими знищуватиму співрозмовника…
Але... натомість просто провалилася кудись… Не стало ні Кіровограда з його «тіпічними» проблемами, ні «Портала» з запахом поп-корну… Чіпси застрягли в роті. Друзі розчинилися в темряві… Лишилися тільки Карпатські гори, ліси, древня магія, люди, які потрапили в безвихідь, намагання вижити…

Прекрасна робота акторів – це коли ти не зауважуєш, що перед тобою актори. Прекрасна робота режисера – це коли ти не помічаєш ніякої режисерської роботи, а просто живеш в іншій реальності.

Я не помітила, як минули ці дві години. Голлівудський рівень, спецефекти, які вражають, безперервний екшн. Український фільм чи не український – я за це забула. Я була там – в Карпатах: втікала від демонів,розкривала таємниці, слухала мудрі слова мольфарів, шукала в собі сили для боротьби зі злом… І тільки коли відгримів останній бій, коли шарахнув фінальний саундтрек від The Hardkiss, а на екрані величезними буквами зʼявилося «Режисер – Любомир Левицький», я зрозуміла, що це – перемога. Добра над «типичностью». Оптимізму над «ой, никто на украинский фильм не пойдет». Перемога любові до своєї справи над тими, хто тільки й вміє, що вирубувати ліси…

А чого розплакалась? Просто зрозуміла, що воно було того варте.

Обережно – спойлер! Ті, хто ще не дивився фільм – далі не читайте! Натяк на сюжетну розвʼязку! Зупиніться!

P.S. Дуже важливий реалістично життєвий момент у фільмі: найкрасивіший хлопець врешті виявляється демоном.
                           
 

Коментарі  

 
+2 # Леся_ 21.11.2013, 12:57
Надя, дякую Вам, за те що не боїтеся віддавати свою енергію, - вам обов`язково поверенться! на жаль мало серед нас таких щирих і добрих людей як Ви!
P.S. і фільм класний
Цитата
 
 
+1 # жорж 20.11.2013, 09:14
піти штолі другий раз....
Цитата
 
 
+3 # Надія Паливода 19.11.2013, 21:28
Як повідомили в "Порталі", показ фільму продовжено до 27 листопада.
Але сеанс буде один раз на день, і буде він о 10.35 ранку.

На сайті кінотеатру повно коментарів з проханням зробити хоча б один вечірній сеанс - реально люди не можуть прийти на такий час.
А потім вони казатимуть "ой, та на єто украинское кино никто не ходит".
Цитата
 
 
+6 # тетяна 18.11.2013, 20:22
А Я прочитала вашу статью и тоже реву как белуга!Я тронута какие у нас в Украине люди есть замечательные!С пасибо!!!!!
Цитата
 
 
+6 # Юля 18.11.2013, 17:21
Оце так стаття))) справді Надюш від вашої статті ледве сама не розплакалась, але це ж наше Українське, яке варте наших сліз...)))
Дуже фантастичний феєричний і взагалі тут мало слів щоб розказати який класний фільм зняли...)))
P.S. Буду не раз ще переглядати)))
Цитата
 
 
+5 # Ульяна 18.11.2013, 13:36
Статья замечательная.Б раво!Фильм посмотрю непременно.Пойд у поцелую кота...))))
Цитата
 
 
+6 # Ірина 18.11.2013, 11:16
Надіє, я просто в захваті від вашої розповіді.

Фантастична реакція. Боже, як люди хочуть українського без пафосу. Просто непогані масові, комерційні фільми, щоб було із чого вибрати. А не один фільм на 100 років - геніальний, але один. Хоч це і трилер, я багато сміялася від смішних і недолугих моментів (і під час гри, монтаж зокрема), але хотілося під цей фільм чпсів, поп-корну та коли. Голівуд відпочиває. Любомиру мої вітання! :-)
Цитата
 
 
+3 # Зоя 18.11.2013, 09:08
Дякую! :-)
Цитата
 
 
+3 # Петро 17.11.2013, 22:10
Нарешті в Україні почалі знімати кіно яке може знайти прихильників не тільки у нас в країні, ай в зарубіжжя. Фільм дуже сподобався, а ще вразило й те що прийшло багато глядачів. Всі були в захваті від премєри. Віддам 10 балів з 10. Молодці!!!
Цитата
 
 
+5 # Олександра Дзигал 17.11.2013, 14:37
Як тільки класно та захопливо написано! Фільму не бачила та після прочитаного маю намір обов*язково подивитись. Хоча чула різні думки щодо нього, але дуже вже захопила Ваша розповідь.
Цитата
 
 
+4 # Надія Паливода 17.11.2013, 17:27
Олександро, дякую!!!
фільм йтиме в "Порталі" тільки до середи, сеанс - один раз в день - 14.40
Чужі думки - це всього лише відображення чужого життєвого досвіду. Тому завжди важливо мати свою думку.
Цитата
 
 
+4 # Володимир Затинай 17.11.2013, 11:26
Надіє, неймовірно гордий, що серед нас є такі люди як Ви.

Дякую Вам за неймовірну роботу
Цитата
 
 
+4 # Andrex 17.11.2013, 04:33
Наденька , Вы как раз одна из тех людей ради которых мы делали все это. Буду очень рад лично выразить Вам нашу признательность!!!

продюсер и сценарист фильма Андрекс Селиванов
(Andrex Selivanov)

пожалуйста дайте свои контакты.
Цитата
 
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори