Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Центр літературної освіти : літшкола, курс Тарасова. Нехай пре! :)

Posted Автор: Створено: в Освіта

ОСІННЯ ЛІТЕРАТУРНА ШКОЛА – 2014 — можливість почути, побачити, зробити, скуштувати, засвоїти, запропонувати, відточити, вдосконалити, застосувати... Дуже багато дієслівних форм, які могли б описати цей період часу, проведений на теренах Києво-Печерської лаври. Якщо говорити про девіз цього короткочасного навчального процесу, то придумати щось інакше, ніж слова з літературного «пробігу», які означають буквально «напитися літературою», відчути її, «пройти», відімкнути свідомість, знівелювати межі і стати новатором — якнайвдаліше.

Літературна школа – ЦЕ чотириденний курс навчання у майстрів мистецтва слова України, де найвидатніші митці вичитують лекції, спеціально розроблені під нього, перевіряють набуті знання за допомогою практичних занять, які є необхідними для закріплення матеріалу будь-яким автором: чи то початківцем, чи справжнім митцем.

 

13 листопада у Музеї книги та друкарства школа розпочала навчання реєстрацією учасників, які претендували на міні-навчання цього року. Далася взнаки атмосфера, побудована на легких та довірливих відносинах видавця-читача, автора-видавця, давно знайомих колег.
Стартував курс із довгоочікуваної зустрічі з літературознавцем і видавцем, публіцистом, власником видавництва «Смолоскип», викладачем Могилянки – Ростиславом Семків, який прочитав першу лекцію «Що таке література: сучасні погляди на учасників літпроцесу», Сергій Іванюк повідав про сюжет, персонажі, художні деталі, Софія Андрухович люб'язно відповіла на низку запитань про свій новий роман «Фелікс. Австрія», який доречі був нещодавно відмічений книгою року, після чого різко зник з полиць книгарень. Андрій Кокотюха завітав, щоб доповісти про особливості жанрової літератури, Юрій Іздрик поділився своєю психологією творчости, Лариса Денисенко зважила всі «за» і «проти» явища спостереження та навичок фільтрування діалогів. Поетичному лектору Остапу Сливинському довелося нелегко, бо він мав завершити курс. В останній лекції йшлося про письменника як перекладача. Імовірно через те, що вона була останньою чи через актуальність теми, дуже яскравим було спілкування лектора з аудиторією і навпаки – слухати пана Остапа видалося неймовірним задоволенням.

Уперше споглядаючи красу Лаври деякі «школярі» не могли нарадітися від цього «буму». Таких місць в Україні відносно небагато, але вони є. Тому відчувши цей кайф, не забаришся простягнути руку за наступним шматком задоволення, солодким, хмільним відчуттям, ніби залишився б тут назавжди або ж хоча б заприсягаєшся собі повертатися час від часу. Українська архітектура — річ тонка й така, що потребує особливого тлумачення та розуміння.

Організатори подбали буквально про все. Часу сумувати не було взагалі. Перерва між лекціями у 15 хвилин, і та була заповнена кава-брейками, у процесі яких була нагода поспілкуватися з кожним лектором індивідуально за чашкою кави.

У школі були зовсім різні люди за всіма критеріями : проживання, вік, професія, склад сім'ї, робота — усе. Однак, не зважаючи на те, спілкування між учасниками було легким та невимушеним. Вікові рамки не відчувалися, всезагальні стереотипи нівелювалися. Осіння літературна школа стала тим місцем, де можна було знайти не лише натхнення, цілу дюжину порад, а й відданих, добрих друзів, помічників, які протягом авторського життя стовідсотково стануть у пригоді. За цей час назбиралося кілька прикладів : автори спілкуються та допомагають одне одному. Будьте певні!

 

 

Людина, яка пише довгі тексти — самурай

 

13 грудня у Києві вкотре зустрілися нові обличчя письменницького прошарку. Цього зимового дня Музей книги та друкарства України обігрів їх у своїх стінах з нагоди курсу головного редактора «Esquire Ukraine» Олексія Тарасова. Він прочитав лекцію «Long forms: Як писати довгі тексти». Лекція тривала шість годин, у які входило три блоки. На першому етапі Олексій розповів про те, що писати довгі тексти не потрібно, аргументуючи тим, що почати, принаймні, варто було б з коротких. Бо писати довго, більше ніж 20 тис. знаків — важка і марудна справа. Із його слів швидко стало зрозуміло: він не прихильник цього явища, особливо з точки зору редактора журналу. Тарасов змалював межі таких понять як профайл, репортаж, реконструкція. За його словами профайл – коли берете особу, про яку хочете розповісти, обираєте певний кут зору, під яким на неї дивитеся, розповідаєте про неї щось конкретне. Реконструкція – те, чого здебільшого у нас уникають. Це матеріал, заснований на події, що відбулася або доволі давно, або автор не мав змоги бути присутнім там особисто. Не оминув Олексій і пояснень про процесу створення журналу, причому видавець журналу «Esquire» відхрестився від творчості як такої, гарно й метафорично висловивши свою позицію, змалювавши її як дещо непостійне та дратівливе у формі легковажного метелика, що незрозуміло чого чекає.
У наш час чекати — ризиковано. Для того, щоб читалося, треба проектувати, позичати у «жовтих» формулювання думки, що на практиці не є чимось зловіщим. Навколо складеного пітча (сценарного плану) варто намотувати текст, що має містити таке, чого немає ні в одного автора.
Поради Тарасова не включали нічого із групи надприродних редакторських умінь. Його журналістська формула успіху в простих речах, які кожен із нас чув неодноразово. Але, між іншим, дві однакові речі можуть трактуватися у різному світлі чужими людьми. Отже, почувши від запального трудоголіка-редактора масивного, умовно чоловічого журналу, що ділить один щабель з «Forbes» – супер-файно. Відразу відчувається драйв і натхнення, яке не є головним у роботі на думку Олексія, але залишається важливим. У пріоритеті він тримає свої принципи та індивідуальні якості якості, які кожен розвиває у собі сам.

Різати непотрібне, навіть якщо дуже шкода, нізащо не продаватися, або ж хоча б недешево загинати за свою роботу, пам'ятати про деталі і повністю забути про своє «я», вимкнути режим чекання команди «творчість» та згадати про дисципліну, яка наразі всім рулить. Ось і все! Текст у форматі «longform» готовий, але навряд чи він переверне світ :)

 

Центр літературної освіти — осередок творчих людей, які у свій час зуміли «привстати з крісла» і зробити свій проект. Раніше в Україні не було, де зібратися людям, які чогось путнього воліють почути, хочуть сказати своє слово. Тепер таке місце є — Центр літературної освіти.

 

Так не закінчують, але дуже велика подяка Вам, друзі!!!

 

До матеріалу додаю аудіозаписи лекцій + фотозвіт :

Andriy_Kokotiuha_14_11_2014_Osoblyvosti_Napysannia_Masovoi_... .mp3

Larysa_Denysenko_15_11_2014_Sposterezhennya.mp3 Ostap_Slyvynskyi_16_11_2014_Pysmennyk_Yak_Perekladach.mp3

Rostyslav_Semkiv_13_11_14_Efektyvna_Spivpratsia_z_Vydavtsiamy.mp3 

Rostyslav_Semkiv_13_11_14_Scho_Take_Literatura.mp3

Sergiy_Ivaniuk_14_11_2014_Yak_Pysaty.mp3Sofiya_Andrukhovych_14_11_2014_Yak_Znaity_Mistse_v_Literaruri.mp3

Yriy_Izdryk_15_11_2014_Psychologiya_Tvorchosti.mp3

0
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори