Не дарма у народі кажуть, що червень є рум`янцем року. Літо - це море щастя та тепла. Для багатьох - просто улюблена пора року, а для когось - довгоочікувані відпустка та відпочинок. Чимало дискусій ведеться щодо походження назви цього місяця. І це дійсно цікаві роздуми, після прочитання яких починаєш замислюватися і любити свій край ще більше.
От, наприклад, чи знали Ви про комаху на ймення кошеніль, якій і присуджують бути причиною такої етимології? Кошеніль - сокоживна комаха, яка з`являється в червні, і одним з її видів є (увага!) восковий червець, якого раніше використовували для здобуття білого воску, про що й засвідчує його назва. А сама кошеніль теж давала фарбу, але червоного кольору. Мабуть, усі чули вислів : "червлений стяг". Так от цією фарбою на Русі вкривали бойові знамена. Звідси й така поговірка. Більше того, рецепт виготовлення цієї фарби був засекречений, тому прослідковують величезний попит іноземців на неї та піднесення торгівельної вагомості Русі за рахунок цього продукту. Найбільше в історії згадуються червенські міста поблизу Галичини. Там цей промисел розвивався дуже інтенсивно.
Існує й значно простіша та розповсюдженіша версія. Присуджують характерність назви масовому цвітінню різних квітів, серед яких вирізняють мак та півонію. Плюсують до того і усе червоне : суниці, черешні та інше. Це вже не кажучи про народні назви місяців, де червень просто "зірка". Його брати не так сильно цікавлять дослідників. Там точно чорт ногу зломить!:))
Все це користується особливою увагою саме зараз, напередодні великого християнського свята, яке відзначає кожна українська родина. Щоправда і в цьому знаходяться деякі розбіжності. Здавна Трійця була язичницьким святом. У такий спосіб люди виказували свою глибоку повагу та вдячність природі. Вони прикрашали живими квітами та травами свій будинок, убезпечуючи його від злих духів та відьом, що в основному супроводжувалося певним особливим обрядом. Інші думки, які притримуються християнської версії походження вказують на те, що в цей день Бог озеленив землю неповторними травами. Або ж до прикладу візьмемо думку, з якою важко не погодитися, бо Біблію читав і читає кожен, не залежно від своїх переконань. Дана гіпотеза стверджує, що усе живе - Бог, а тридень свята заключається у Бого-Отці (відповідає неділя), Бого-Синові (понеділок) та Святому Бого-Дусі (відповідно вівторок).
Основна ідея та мета святкувань : спілкування з природою та очищення. Отже, навіть, якщо це свято існувало у дохристиянському періоді, то, як і за Володимира перейменовували богів язичницьких, аби усіх об`єднати, так само і тут : церква просто не могла заперечити довговічним традиціям. Свято довелося залишити, змінивши трактування. І уся та сукупність дійств, які повелося здійснювати слугують тому прикладом, не кажучи вже про русальні дійства. Церква була і є проти них.
Можна сказати, що Трійця - "непостійне" свято, бо як і Великдень та інші великі свята, потребує "свого" числа та має безліч особливостей погодженого святкування.
Дуже цікаво почитати про обряди, які здійснювалися різним чином на різних територіях України. Яскравим прикладом є збирання жінками "на дев`яти межах" лікувальних трав та роси від пороку сліпоти удосвіта в день Бого-Отця. Або ж саме уквітчання оселі, створення такої собі "глетчаної алеї", захист за допомоги "грішних дерев", з яких навіть будинки боялися будувати, бо свято вірили, що в нього обов`язково має влучити блискавка. А от у Карпатах ще й прийнято вибачення просити у людей цього дня. Дівчата ж плетуть вінки та грають у "Тополю" (себто водять її), співають обрядові пісні та багато іншого.
Загалом, дуже шкода, що наразі всіх обрядів не відтворюють українці. Бабусі ніколи не нехтують цим, знаючи, що воно є важливо, від своїх батьків на відміну від теперішнього покоління, яке цікавлять лише новітні технології та власні проблеми.
Не можна не погодитись : дуже цікаво читати, ознайомлюватись, але набагато цікавіше побачити та відчути на собі таке розмаїття української культури свят.
Українська мудрість каже : "У червні весело жити : квіти цвітуть, солов`ї співають".
От, наприклад, чи знали Ви про комаху на ймення кошеніль, якій і присуджують бути причиною такої етимології? Кошеніль - сокоживна комаха, яка з`являється в червні, і одним з її видів є (увага!) восковий червець, якого раніше використовували для здобуття білого воску, про що й засвідчує його назва. А сама кошеніль теж давала фарбу, але червоного кольору. Мабуть, усі чули вислів : "червлений стяг". Так от цією фарбою на Русі вкривали бойові знамена. Звідси й така поговірка. Більше того, рецепт виготовлення цієї фарби був засекречений, тому прослідковують величезний попит іноземців на неї та піднесення торгівельної вагомості Русі за рахунок цього продукту. Найбільше в історії згадуються червенські міста поблизу Галичини. Там цей промисел розвивався дуже інтенсивно.
Існує й значно простіша та розповсюдженіша версія. Присуджують характерність назви масовому цвітінню різних квітів, серед яких вирізняють мак та півонію. Плюсують до того і усе червоне : суниці, черешні та інше. Це вже не кажучи про народні назви місяців, де червень просто "зірка". Його брати не так сильно цікавлять дослідників. Там точно чорт ногу зломить!:))
Все це користується особливою увагою саме зараз, напередодні великого християнського свята, яке відзначає кожна українська родина. Щоправда і в цьому знаходяться деякі розбіжності. Здавна Трійця була язичницьким святом. У такий спосіб люди виказували свою глибоку повагу та вдячність природі. Вони прикрашали живими квітами та травами свій будинок, убезпечуючи його від злих духів та відьом, що в основному супроводжувалося певним особливим обрядом. Інші думки, які притримуються християнської версії походження вказують на те, що в цей день Бог озеленив землю неповторними травами. Або ж до прикладу візьмемо думку, з якою важко не погодитися, бо Біблію читав і читає кожен, не залежно від своїх переконань. Дана гіпотеза стверджує, що усе живе - Бог, а тридень свята заключається у Бого-Отці (відповідає неділя), Бого-Синові (понеділок) та Святому Бого-Дусі (відповідно вівторок).
Основна ідея та мета святкувань : спілкування з природою та очищення. Отже, навіть, якщо це свято існувало у дохристиянському періоді, то, як і за Володимира перейменовували богів язичницьких, аби усіх об`єднати, так само і тут : церква просто не могла заперечити довговічним традиціям. Свято довелося залишити, змінивши трактування. І уся та сукупність дійств, які повелося здійснювати слугують тому прикладом, не кажучи вже про русальні дійства. Церква була і є проти них.
Можна сказати, що Трійця - "непостійне" свято, бо як і Великдень та інші великі свята, потребує "свого" числа та має безліч особливостей погодженого святкування.
Дуже цікаво почитати про обряди, які здійснювалися різним чином на різних територіях України. Яскравим прикладом є збирання жінками "на дев`яти межах" лікувальних трав та роси від пороку сліпоти удосвіта в день Бого-Отця. Або ж саме уквітчання оселі, створення такої собі "глетчаної алеї", захист за допомоги "грішних дерев", з яких навіть будинки боялися будувати, бо свято вірили, що в нього обов`язково має влучити блискавка. А от у Карпатах ще й прийнято вибачення просити у людей цього дня. Дівчата ж плетуть вінки та грають у "Тополю" (себто водять її), співають обрядові пісні та багато іншого.
Загалом, дуже шкода, що наразі всіх обрядів не відтворюють українці. Бабусі ніколи не нехтують цим, знаючи, що воно є важливо, від своїх батьків на відміну від теперішнього покоління, яке цікавлять лише новітні технології та власні проблеми.
Не можна не погодитись : дуже цікаво читати, ознайомлюватись, але набагато цікавіше побачити та відчути на собі таке розмаїття української культури свят.
Українська мудрість каже : "У червні весело жити : квіти цвітуть, солов`ї співають".
