Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Вінниця і «Artgnosis:new stage»

Posted Автор: Створено: в Культура

Наприкінці минулого тижня мав радість відвідати чудове місто Вінниця, у якому раніше ніколи не бував. Ще більшу радість мав бути присутнім (та ще й учасником) на мистецькому фестивалі «Artgnosis: new stage», який відбувається вже вдруге (про перший, до речі, чув, читав, дивився фотозвіти). Три дні емоцій, яскравих вражень, нових знайомств, відкриття нових імен (що переважно стосується музичних гуртів, бо з багатьма поетами особисто або через тексти був знайомий).  

Перший день розпочався із кількагодинної прогулянки від вокзалу до центра міста (приблизно 6,5 км), через Південний Буг, парки, крамниці та різного роду заклади із чудернацькими (або принаймні дивними чи кумедними) назвами. Для прикладу кілька: «Гардинія» (що одразу прочиталося як «Гардиня»), «Петро Центр» (зрозуміло про якого Петра у Вінниці думаєш найперше), «Куркулі», «О, да».

Приємно здивувало, що громадський транспорт у Вінниці (а це переважно трамваї та тролейбуси) їздить з 5:30 до 00:00 і, що немало важливо, по графіку та доволі часто. На тролейбусній зупинці можна подивитися графік та маршрут кожного із тролейбусів. Зручно і мешканцю, і туристу.

Вулиці у Вінниці (принаймні центральні) невисокі, широкі, багато неба, багато повітря. В той же час вони затишні і не надто шумні. Своєю атмосферою і, подекуди, ландшафтами Вінниця нагадує Кіровоград.

Здивувала кількість не перейменованих радянських вулиць (Карла Маркса, Радянська, Енгельса, Жовтнева, Ленінградська) та табличка на даху вінницького універмагу (у центрі міста) із серпом та молотом і надписом «СССР». Хоча чому тут дивуватися, якщо лише тиждень тому серп і молот демонтували  над Верховною Радою.

Але зараз не про це, а про високе.

Фестиваль розпочався із прес-конференції, на якій були присунуті організатори фестивалю (Марина Однорог, Інна Масленчук), Сергій Жадан та менеджер Жадана і Собак. Поговорили про минулий фест, цей фест, перспективи майбутнього, особливості організації фестивалів та, в принципі, про все на світі. Далі був виступ поетичного тандему Катрусі Танчак та Вікторії Дикобраз. Ближче до середини фестивального дня поетичні читання «Молодіжка: он-лайн відбір». Семеро молодих поетів, із різних міст (Вінниця, Київ, Хмельницький, Луцьк, Кіровоград) презентували свою творчість. В рамках цих читань виступав і я.

Далі нові тексти читав Сергій Жадан, локація поступово наповнювалася глядачами. Загалом читання Жадана мене не особливо хвилюють, але цього разу все було навпаки. Вочевидь, причина цього – Жадана перло. Прочитавши свою програму, він все цікавився в організаторів чи є в нього ще час, читав із «Життя Марії» та «Господь симпатизує аутсайдерам» не маючи бажання завершувати.

Після Жадана грала Zаpaska. Чув їх записи раніше – не вразило. Послухав на концерті – зачепило. Приїхав додому і знову почав слухати записи – результат знову той самий – не чіпляє. Знову і знову переконуюсь у феномені живих виступів. Для мене цей концерт став приємною несподіванкою, адже я від нього не чекав зовсім нічого.

Після  Zаpaska знову повернувся Жадан, але вже із Собаками. Записів я їх не слухав (лише якісь відеоуривки з виступів), текстів не знав – хотів вперше почути на концерті. Рік тому у Львові ми попхалися до «Динамо-Блюз» за півтори години до початку концерту Жадана і Собак аби зайняти  місця, але були чемно випхані із цього закладу його працівниками, бо столиків ми не резервували, і взагалі чого прийшли сюди. Того побувати на виступі тих, хто створює такий ажіотаж стало справою честі. Концерт у Вінниці ми не додивились, бо слемитися у першому ряду не було бажання і сил, та й взагалі перший день повністю виснажив.

 

Приємності першого дня: Вінниця, виступ на поетичній сцені фестивалю, концерт Жадана і Собак, концерт гурту (дуету?) «Zapaska».

Неприємності першого дня: усвідомлення того, що хочеш аби у Кіровограді було як у Вінниці, або принаймні жити у Вінниці. А нєт :)

Розчарування першого дня: власний запас сил.

Другий фестивальний день почався з показу відеопоезії. Приємно, що нашого «Кафку» показували і у Вінниці і, в той самий час чи принаймні день, на фестивалі у Нью-Делі (в далекій і не відкритій ще нами Індії). Далі була  презентація збірки Григорія Семенчука «More віршів і пісень». А далі – довге і безкінечне очікування поетичного марафону (який перенесли), перфомансу «Ріка мертвого генерала» (який такі був), концерту гурту «Pianoboy» (який почався із  запізненням після безкінечного саундчеку). Залишитись на концерті змусила лише повага до Дмитра Шурова як людини і музиканта, який грав із Океаном Ельзи та Земфірою, зробивши із останньою незабутнє аранжування пісні «Любовь как случайная смерть». Ну і, звичайно, почути його хіти на які мені не байдуже. Але сам концерт, як на мене, того не вартував. Розпочав Шуров із пісні Леннона «Imagine» (що порадувало), продовжив новими піснями (що не пройняло), зіграв декілька хітів (що змусило підспівати), і закінчив «Шампанськими очима» Скрябіна (що було, з невідомої причини, очікувано).

Вертались додому о 23:50, а поруч їхав тролейбус. Можливо не останній.

  

Приємності другого дня: відеопоезія.

Неприємності  другого дня: пропущений матч Україна-Словенія.

Розчарування другого дня: концерт «Pianoboy».

 

Третій день стартував годиною польської поезії. Олексій Чупа, Андрій Шийчук та Юрій Матевощук читали польську поезію в оригіналі та перекладах. Матевощук читав Корнеля Філіповича, презентував його книжку «Провінційний роман» (у власному перекладі). Чупа читав вірші нобелівської лауреатки Віслави Шимборської та інших польських авторів. Шийчук читав поезію польських слемерів.   

Після цього Христя Венгринюк розповідала про видавництво «Чорні вівці», показувала власну відеопоезію.

Далі потрапили на музичне дійство від Томаша Деяка (голос, вірші), Христини Халімонової (клавіші), Павла Коробчука (ударні) у рамках презентації збірки Томаша «Колискова Кусто». Після – концерт Христини Халімонової. Далі виступав цікавий гурт «Grisly Faye». Про все це можна сказати лише одне – сподобалось. Закриття фестивалю не застали – треба було вирушати на вокзал.

 

Приємності третього дня: майже все. А ще – безкоштовний проїзд у тролейбусах, бо день виборів.

Неприємності третього дня: а їх майже і не було.

Розчарування третього дня: пропущене закриття фестивалю, бо потяг.

 

Дякую організаторам фестивалю «Artgnosis: new stage» Марині Однорог, Інні Масленчук, Дар’ї Шевчук за запрошення на три дні безперервного марафону мистецтва. Дякую всім, хто виступав, дарував свою поезію, музику, енергію. Дякую чудовому місту Вінниця.

Сподіваюся, що ми всі ще зустрінемося знову!

P.S. Відзняте відео вивантажу у наступному пості.

Фото: Вікторія Нетребенко 

0
Коментарі вимкнені автором.
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори