Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Звідки ростуть ноги в байдужості?

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Напевно кожному із нас відоме значення слова «байдужість». Я впевнена, його кожен застосовував у своєму житті. Хтось казав його батькам, якщо вони не розділяли його інтересів, хтось друзям, знайомим, зустрівши з їхнього боку нерозуміння, а дехто зовсім чужим людям, просячи їхньої допомоги. Але менше людей задумуються про власну байдужість.

Ще античні автори звертали увагу на особистість, її розвиток та внутрішній світ. Але, що сталося з нашим суспільством, що в ньому існує поняття власного «Я» і майже зникло поняття «ми» і «наше». Звісно ,як кажуть, «світ не без добрих людей», але тенденція йде до того, що їх стає все менше. Якщо з малих років говорити дитині, що вона має думати тільки про себе і її інтереси мають бути на першому місці, вона виросте егоїстом і не матиме справжніх друзів, не піклуватиметься про батьків, зрештою не буде нікого бачити, окрім себе. Навіть в старості, ми це можемо спостерігати на вулицях, є люди, які ніколи не вибачаються, якщо штовхнуть, нахабно пройдуть без черги, презирливо і грубо можуть відповісти на запитання. Але такі не всі. Хтось говорить, що часто з такими зіштовхується. Я впевнено можу сказати, що частина таких людей справді думають лише про себе, але інші так себе поводять через захисну реакцію. Якщо колись відкриєш душу, допоможеш комусь, чи просто зіштовхнешся з людською жорстокістю  та егоїзмом, організм включає захисну реакцію і вмикає функцію самозахисту. Пам’ятаючи про образу, більше не хочеться вірити людям і відкривати своє серце. Дехто із стареньких людей чинить саме так. Думаю, що і молоді люди так само ставлять бар’єр перед собою, внаслідок якоїсь образи чи розчарування. Так стається в результаті нещасливого кохання, зради кращого друга чи подруги, підступності колег по роботі чи просто агресії та нерозуміння. Як наслідок такої поведінки серце черствіє. Воно перестає вірити в кохання, дружбу та доброту. Але так трапитися може тільки з тим, хто мав розчарування та гіркий власний досвід. Хто з дитинства був байдужим до всього, окрім себе, стати кращим зможе в результаті праці над собою. Не можна говорити, що «горбатого могила виправить», все можна змінити, якщо тільки самому цього захотіти. Ніхто не може примусити людину довгий час щось робити проти її волі. Настане момент, коли ця людина вибухне агресією. Агресією до батьків, сім´ї, друзів. Щоб цього не сталося, ще в дитинстві батькам треба розуміти межу між тим, щоб навчити дитину бути сильною і незалежною, і тим, що можна виховати егоїста, який буде добиватися мети будь-якою ціною.

Отже, мені дуже хочеться, щоб у нашому суспільстві стало більше доброти. Можна поступитися місцем у громадському транспорті, пропустити вперед літню людину, кинути кілька монет у переході чи просто посміхнутися оточуючим і самому собі. Адже життя таке прекрасне. І від нас залежить – бачити зливу за вікном, спостерігати крізь шибку, як веселими струмочками тече вода чи танцювати під дощем. Не псуйте життя байдужістю, злобою, ненавистю. Не думайте, що ось цей період треба пережити, а там далі буде добре. Життя дається тільки раз і його треба прожити так, щоб потім ні про що не жалкувати…

Коментарі вимкнені автором.
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори