Гречані блоги

У березні 2019 р. Кропивницька міська рада приєдналася до підписантів Європейської Хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад. Це важливий політичний крок. Він публічно демонструє відданість принципам рівності жінок і чоловіків та зобов’язання реалізовувати їх на території міста Кропивницького. Наше суспільство складається не просто з людей, а з жінок і чоловіків різного віку, які мають різні професії і різні зацікавленості в житті. Питання ґендеру – це питання про справедливий доступ до ресурсів і реалізацію можливостей усіма членами територіальної громади.

Європейська Хартія рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад була розроблена Радою європейських муніципалітетів у 2005 – 2006 роках. Вона закликає європейські місцеві та регіональні органи самоврядування взяти на себе зобов’язання використовувати існуючі повноваження і партнерства для досягнення більшої рівності своїх громадян.

Якщо ви  думаєте, що у вас все вийде, так воно і буде. Якщо вам здається, що у вас нічого не вийде, ‐ воно так і станеться. І в тому, і в іншому випадку ви будете праві.

Генрі Форд

Мій досвід роботи в громадських коаліціях почався у 2008 році. Саме тоді громадська організація, в якій я тоді працювала – Творче об’єднання «Технології оптимального розвитку особистості» - очолила всеукраїнську громадську коаліцію. І мені пощастило керувати секретаріатом цієї коаліції. Ми проводили моніторинг вступних кампаній по вузах країни. Аналізували, як приймальні комісії враховують або не враховують результати зовнішнього незалежного оцінювання під час вступу. Найголовнішим результатом моніторингу стало удосконалення Міністерством освіти і науки України Умов прийому до вищих навчальних закладів України у 2009 – 2010 роках на основі рекомендацій громадських експертів.

Чи могли б ми досягнути тоді таких результатів, якби діяли одні? Впевнена, що ні.

Реформа децентралізації передбачає не тільки надання якісних послуг (освітніх, медичних тощо) якомога ближче до місця проживання людини. Це ще й зосередження фінансових і владних повноважень на місцях, в об’єднаних територіальних громадах. І от тут без сильного громадянського суспільства не обійтися.

У Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» зазначається про необхідність синергії зусиль органів влади, бізнесу та громадянського суспільства для просування України у світі. Одныэю ыз найголовніших умов реалізації Стратегії є суспільний договір між владою, бізнесом та громадянським суспільством, де кожна сторона має свою зону відповідальності. Відповідальність влади – провести реформи, забезпечити баланс інтересів між громадянським суспільством, державою і бізнесом, просто прозоро та якісно працювати за новими підходами, гарантувати дотримання прав людини. Відповідальність бізнесу – підтримувати й розвивати бізнес-середовище, державу та громадянське суспільство, сумлінно сплачувати податки, здійснювати ефективні інвестування в економіку держави, дотримуватися принципів чесної праці та конкуренції. Відповідальність громадянського суспільства – контролювати владу, жити відповідно до принципів гідності та неухильно додержуватися Конституції і законів України. Це, звісно, красиві і правильні слова. Тільки от як вони реалізуються на місцях?

В Україні триває реформа децентралізації. Територіальні громади отримують більші фінансові й управлінські повноваження, самостійно планують політику, розвиток, розподіл ресурсів і реагування на наявні проблеми. Громади не є однорідними. Вони складаються з чоловіків і жінок, людей з різними ресурсами, перспективами, пріоритетами та відправними точками. Але для кожної громади вкрай важливо бути економічно успішною. Саме тому така велика увага приділена місцевому економічному розвитку.

Що ж таке цей «місцевий економічний розвиток». Єдиного визначення немає. А от описово місцевий економічний розвиток виглядає приблизно так:

Як думаєте, при слові «ґендер», яка думка найпершою виникає у пересічної людини, яка «глибоко не в темі»? Напевно, це щось типу: «Оооо. Це феміністки активізувалися. Зараз знову будуть щось проти чоловіків затівати». Слово наче б то і просте, але чітко запаковане в якісь агресивні міфі і ілюзії. Отже, спробуємо розібратися, чим «ґендер» уже допомагає кожному з нас, у нашому особистому житті.

Напевно, Ви зі мною погодитеся, що суспільство – це не просто люди, а чоловіки і жінки певного віку, які мають свої особисті захоплення, життєві пріоритети, які працюють на певних посадах (або не працюють), мають різний рівень здоров’я ну і так далі. У культурі кожного суспільства є норми, моделі поведінки, традиції, які передаються від покоління до покоління, уявлення про те, якими повинні бути чоловіки та жінки, які соціальні ролі їм відігравати. Народжуючись ми уже потрапляємо у певну трафаретну систему поведінки, якій маємо відповідати за замовчуванням. Інколи розірвати це коло нав’язаних стереотипів ми можемо тільки ціною особистого подвигу. Наприклад, Марія Заньковецька (1854 – 1934), яка стала легендою українського театру ще за життя, змушена була йти проти волі батьків та суспільства, щоби займатися улюбленою справою. «Жінка має вийти заміж і доглядати за дітьми, а не мати легковажне заняття на потіху іншим», - такої думки був її батько, Костянтин Костянтинович, шляхетний, хоч і збіднілий, дворянин. Виступаючи на сцені, пані Марія не мала можливості оприлюднювати власне прізвище або прізвище чоловіка, щоби когось не зганьбити, саме тому взяла псевдонім «Заньковецька». Кожні кілька місяців чоловік давав акторці довідку ‑ «вид на проживання». Бо тоді жінки не могли вільно пересуватися містами без дозволу їхніх чоловіків. У 1888-му році Марія Костянтинівна попросила і отримала від церкви дозвіл на розлучення. Оскільки вона взяла «провину» за розлучення на себе, то їй заборонялося вдруге виходити заміж. Чи хотіли б Ви собі таке життя? Як Вам перспектива бути собою за рахунок суспільного осуду?

2018 рік можна відверто назвати роком освітньої реформи. Чи не вперше законодавець комплексно підійшов до врегулювання прозорості шкільних фінансів. Два закони України – «Про освіту» (набрав чинності 28 вересня 2017 р.) та «Про внесення змін до Податкового Кодексу України» (набрав чинності 27 липня 2018 р.) – розподіляють відповідальність за відкритий та зрозумілий спосіб наповнення бюджетів середніх навчальних закладів серед усіх гравців. За умови належної імплементації законодавчих можливостей, фінансова автономія шкіл означатиме наявність і для влади, і для платників податків, і для керівництва шкіл зрозумілої схеми в залученні та витрачанні ресурсів. Законодавчі можливості є. А от чи скористаються ними шкільні адміністрації та працюючі громадяни країни, залежить від їхньої активності та бажанні злагоджено працювати задля щастя дітей.

«До чого тут школа з її фінансовою автономією до щастя дітей?» - запитаєте ви. Все просто. На думку експертів, які протягом двох років досліджували модель централізованої системи фінансування шкільної освіти в Україні, запровадження фінансової автономії шкіл найбільше відповідає інтересам батьків і учнів. Крім того, міжнародні дослідження (PISA^[1]) демонструють, що саме фінансова автономія середніх навчальних закладів є однією із запорук підвищення результатів навчання. А діти добре навчаються тільки там, де відчувають захищеність і турботу про них. Фінансова автономія стає тим підґрунтям, на якому формується злагоджена робота усієї системи освіти. В ній усі суб’єкти сильні та кожен знає, що йому робити для досягнення спільного результату. У такому механізмі сторони зацікавлені у переможній позиції одна одної. Дискусії, звичайно, будуть, але великих і гострих конфліктів не виникатиме. Спільна ціль завжди об’єднує, а досягнення спільного успіху робить таку організацію дуже успішною.

Основна задача освітньої реформи – допомогти дітям бути щасливими і самореалізованими у світі, який через 15-20 років точно не буде схожий на наш із вами. Відтепер школа орієнтована на те, щоби навчити дітей мислити, аналізувати та логічно обґрунтовувати свою позицію, творчо підходити до вирішення конкретних практичних задач, висловлювати власну думку та керувати своїми емоціями, а не тільки запам’ятовувати дати, числа, правила і визначення. Вчитель із ретранслятора знань, який припиняє говорити лише для того, щоби опитати учнів, перетворюється на ментора[1] і фасилітатора[2]. Його завдання – навчити дитину вчитися і шукати якнайкращі рішення для окремих питань або задач у групі.

Про необхідність реформи освіти говорили уже давно. Але законодавча база для її втілення почала будуватися тільки у 2016 році.

Як думаєте, скільки громадських організацій є у місті Кропивницькому та Кіровоградській області загалом та де вони беруть кошти для своєї діяльності?

Станом на 1 липня 2019 р. у м. Кропивницькому зареєстровано 915 громадських об’єднань. За офіційними даними у Кіровоградській області їх налічується 2 378. Реєстр громадських організацій міститься на сайті Головного територіального управління юстиції області. На відміну від точної кількості одиниць, неможливо підрахувати загальний обсяг коштів, якими оперують громадські організації. Якщо мова йде про бюджет міста, то зрозуміло, що усі містяни, сплачуючи податки, наповнюють спільну кишеню громади. А от звідки беруть гроші громадські організації?