Гречані блоги

Саме це гасло було головним у виборчій кампанії Валерія Кальченка, коли він у 2001 році балотувався на посаду кіровоградського міського голови. Одна з його передвиборчих листівок досі(!) висить на стіні одного з будинків. Будинок приватний, тому комунальникам до неї байдуже, як, напевне, і власнику приміщення. Не знаю, чи поліграфію тоді робили кращу, чи з якоїсь іншої причини, проте факт залишається фактом…

Тоді Кальченко програв вибори – у нього вкрали перемогу, знявши з перегонів незаконним рішенням ТВК в ніч перед голосуванням. Ця технологія неодноразово застосовувалась у нашому місті. Проте свою передвиборчу обіцянку виконав – місто досі є! Та й обіцянки наших політиків, як видно, з тих часів суттєво не змінились. Мабуть, саме це з року в рік нам нагадує агітка-довгожитель…

Максим Дескат - 22 роки, член ВО "Свобода", народився й виріс в місті Світловодську, волонтер, доброволець ОДч "Карпатська Січ", член комбатантського об'єднання "Легіон Свободи".

Балотується до Кіровоградької обласної ради по округу №61.

Після трагічних подій 31 серпня 2015 року під Верховною Радою, де він брав участь в мирній акції протесту ВО "Свобода" проти антизаконних зрадницьких змін до Конституції України, разом зі мною, Максим був заарештований й звинувачений у вчиненні тяжких злочинів - вбивства праавоохоронців та в організації масових заворушень.

22 жовтня в Печерському суді відбулося чергове судилище над Максимом. Попередній термін утримання під вартою спливав 31 жовтня, тож, слідчі виступили в суді з клопотанням про продовження сроку досудового слідства й утримання під вартою Максима до 17 грудня 2015 року.

Під час розгляду клопотання, стороною обвинувачення були надані суддям відео-матеріали оперативної зйомки.
На кадрах цього відео пару разів був зафіксований Максим Дескат. В жодному з кадрів він не був помічений у передній шерензі мітингувальників. Він нікого не бив й навіть не шарпав. Він також не мав в руках жодних предметів, які можна було би вважати підручними засобами для нанесення тілесних ушкоджень (в яких його безпідставно звинувачують).

Єдине в чому він був помічений - присутність на мітингу, тримання в руках прапору ВО "Свобода", вигукування гасел.

В Кіровограді вже тривалий час не вщухають пристрасті стосовно перейменування міста. Власне, почалось усе ще на початках Української незалежності. Проте, реальний шанс отримати нову назву місто отримало лише з прийняттям закону «про декомунізацію».

І от зараз дискусії вибухнули з новим розмахом. А якщо бути точним – то ніякої дискусії не відбувається. Зараз в нашому місті йде потужна пропаганда за повернення російської імперської назви «Єлисаветград». Повернення цієї назви просувається місцевими політиками з двох причин: по-перше, як частина виборчої кампанії двох кандидатів на посаду міського голови, по-друге, як виконання зобов’язань перед московськими попами з УПЦ МП. А останні, в свою чергу, виконують довгострокове завдання своїх кураторів з ФСБ.

Після Революції Гідності політична сила, яка декларувала найбільшу кількість партійців і партійних осередків – Партія Регіонів, розвалилась. Політичний гігант на повірку виявився «Колосом на глиняних ногах». Однак, за законами фізики, ніщо не береться нізвідки і не зникає в нікуди. Тож і цей «гігант» залишив по собі цілу купу уламків. Куди ж поділось це політичне сміття і у що перетворилось?

А куди зазвичай дівається будівельне сміття? Ми несемо його на смітник, а далі, залежно від його стану, його сортують. Більша частина стає вторинною сировиною для будівництва чогось іншого. Щось можна просто помити чи почистити і використовувати за попереднім призначенням, щось переробити чи переплавити і виготовити щось кардинально нове, щось можна використати для фундаменту нової будівлі, найбезнадійніші уламки можна використати для трамбування тимчасового дорожнього покриття, а те, що лишається, просто закопують чи утилізують іншим способом.

Україна знаходиться у дуже складному становищі. Через російську агресію та безвідповідальне керівництво колишнього корумпованого режиму Януковича життя українців суттєво погіршилось.

Нова влада робить не достатньо, щоб провести реформи, зупинити корупцію, прискорити євроінтеграцію та перемогти у війні з кремлівським агресором.

Реєстрація кандидатів завершується, всі таємні розклади стають явними. До дня голосування залишається менше місяця. Це чи не найшвидша виборча кампанія в історії України. Саме час для ґрунтовного аналізу.

Активну виборчу кампанію в міськраду розпочали партії БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина», «Наш край», «Опозиційний блок», Радикальна партія Ляшка, «Народний контроль». Практично не помітно Самопомочі, однак вона, як ховрашок у відомому фільмі, також «десь є», і має чимало виборців, які в бюлетенях шукатимуть саме її представників.

18 вересня 2015 року в Кіровограді відбулись дві знакові події: старт виборчої кампанії кандидата від БПП Райковича під гаслом «Час єднатись!» і висування кандидата від Опозиційного блоку Лейбенка. Чим пов’язані ці дві події? Спільним диригентом.

Райковича підтримали екс-регіонали Березкін, Штутман, Саєнко, Саінсус, Бахмач… тобто, це не просто група любителів ковбаси «Ятрань», це – «Єдина команда Ларіна» майже повним складом. Та ще й, дивлячись на ціни, які малюють на цінниках «Ятрані», то це й просто єдині, хто може ту ковбасу щодня їсти. А висунення явно непрохідної кандидатури від Опозиційного Блоку лише підтверджують здогадки. На місцевих виборах у Кіровограді відбувається тестування створення «широкої коаліції» у форматі БПП і Опозиційного блоку.

В Кіровограді активісти партії "Рідне місто" та ГО "Рідний Кіровоград" ще наприкінці серпня вели інформаційну кампанію, з біл-бордів і з наметів із закликом до містян "підтримати місцевий референдум" і "поставити підпис під зверненням до ВРУ з вимогою внести зміни до законодавства", щоб "здійснити перейменування міста винятково шляхом місцевого референдуму".

Історія питання