Інтерв'ю

Оксана Гарбузенко: закохана у небо пластунка з Кіровограда (ФОТО)

. 6833

Оксана Гарбузенко - пластунка з Кіровограду, що вже кілька років є борт-провідником у авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України».

 

Оксана успішно будує свою «небесну кар’єру» і борт залишати найближчим часом не планує. Натомість, відповідальні робочі будні урізноманітнює творчістю, волонтерською працею в Пласті. За її плечима 16 років активного пластування – досвід, який допомагає Оксані щодня у роботі та самореалізації.

-Оксано, розкажи, будь ласка, про себе. Звідки ти родом? Як проходило твоє дитинство та юність?

-Наразі я живу в Києві, але все своє свідоме життя провела в Кіровограді. Завжди цікавилась мистецтвом. У 2008-2010 роках брала участь у конкурсі юних дизайнерів «Пори року». І зайняла на ньому перше місце з дитячою колекцією. В мене мама художник, тому це все було дуже природно. Мистецтво пронизує все моє життя. Пізніше – заробляла тим, що шила одногрупницям, знайомим…і шию досі. Подорожую теж з машинкою, якщо їду більше, ніж на кілька днів.

-Як ти дізналась про Пласт? Яким чином потрапила до організації?

-Моя мама викладає в університеті. І на одній з пар її студенти вивчали різні методики позашкільного навчання. А Пласт був однією з тих видів педагогічної позашкільної діяльності. Хтось зі студентів зазначив: «А у нас в Кіровограді є Пласт, можете віддати свою дитину туди». І от під впливом педагогічного моменту мене віддали до Пласту. А потім «затягло», як бачиш. Тоді мені було десь років 9-10. Я застала трошки старшого новацтва і перейшла в юнацтво. Куреня на той момент у Кіровограді не було, то ж це були самостійні гуртки.

-Які пластові табори та акції з періоду юнакування запам’ятались тобі найбільше?

-Це, певно, кінні табори у Черкаській області та «Метаморфози». Дуже багато таборів станиця Кіровоград організовувала спільно з Черкасами. З усіх пластових заходів найбільш улюблені мені – фестиваль «Зоряний вітер» і табір «Метаморфози». Для душі, для серця, дуже багато спогадів.

-Після активного пластування протягом 16 років ти відійшла від Пласту. Якою ти бачиш організацію зі сторони?

-Я бачила Пласт таким, яким він є в Україні і таким, яким він є в Німеччині. Пласт дуже багатогранний. Єдине, що поєднує – це ідея. Ідея Пласту - непохитна. Дуже багато організацій, зокрема юнацьких, дитячих дуже часто змінюють свої точки зору, а Пласт має свій стержень, незмінний. Хоча я помічаю таку тенденцію, що раніше було більше пластунів, а зараз – прихильників Пласту. Проте радує, що люди все одно є до Пласту небайдужі. Навіть з прихильниками, але Пласт збільшується.

-Розкажи, будь ласка, про свій досвід життя та пластування в Німеччині.

-В Німеччині я не пластувала активно, але долучилась як друг Пласту. В Мюнхені вже діють сформовані гуртки, курінь. Курінь є мішаним. І якщо у нас Пласт – це те, чим ми живемо, то для них – це повага і данина своїм батькам, своєму минулому, Україні, з якої вони пішли родом.

-В тебе дуже цікава професія. Де ти навчалась перед тим, як стати стюардесою в МАУ (прим. Міжнародні авіалінії України)?

-Саме для того, щоб працювати в авіакомпанії треба було пройти конкурс, і вже сама авіакомпанія МАУ протягом 2 місяців навчала відібрану групу, у яку я потрапила. Ми проходили спочатку теоретичне навчання, а потім - практичне на базі компанії. До цього я вивчала в Кіровоградському педагогічному університеті дві мови: німецьку та англійську. Це моя перша вища освіта. Проте маю й другу. Це образотворче мистецтво та дизайн. В тому ж університеті.

-Як ти поєднуєш в своєму звичайному житті творчі здібності та летунство?

-Літаю я, бо я вже не можу без неба. Небо, як наркотик, воно дуже затягує. Спробувавши раз полетіти, без неба вже нікуди. Це адреналін, постійно щось нове, нові емоції. Щоразу ти знаходишся в приміщенні з дуже різними людьми, їх може бути від 50 до 215, а політ тривати - від години до сімох годин. Звісно, що кожна людина має певний емоційний вплив на тебе. Ці емоції я потім втілюю у власній творчості.

-Наразі в Пласті проводиться кілька заходів, присвячених авіаційній справі. Чи було б тобі цікаво долучитись до їх проведення у якості інструктора?

-Відколи я була в юнацтві, я просто мріяла про Чоту Крилатих. Для мене це було щось таке неймовірне. Я навіть подавала зголошення на табір. І пройшла. Але так склались обставини, що переді мною постав вибір: або Чота, або табір у Німеччині, на який запрошували переможців фестивалю «Зоряний вітер» у деяких номінаціях. І тоді я обрала Німеччину. Але сподіваюсь, що ще зможу долучитись до проведення Чоти вже у якості інструктора.

-Яким є твій робочий графік? Як ти поєднуєш роботу і особисте життя?

-Поки складають графік польотів на наступний місяць, я можу долучитись до його створення. «Замовити» собі вихідні, наприклад, у які можна втілити свої сімейні та особисті плани. В перший час, коли я тільки починала літати, було непросто через кілька нічних рейсів підряд: переконати організм, що спати після них потрібно вдень - важко.

-Які були вимоги до тебе як до майбутньої стюардеси?

-По-перше, це здоров’я. Ми проходимо обов'язкову мед-комісію, а для дівчат це також зріст: від 164 до 175 сантиметрів та вік не молодше 21-го року. Це конкретна вимога МАУ, ріст, вік та інші критерії відбору стюардес залежать від авіакомпанії. Для МАУ це також знання іноземної мови: англійська є обов’язковою також пріоритетом у відборі є ті, хто знає ще одну додаткову мову. У моєму випадку – це німецька.

-Розкажи, будь ласка, про свої плани на найближче майбутнє. Чи продовжуватимеш ти роботу у сфері авіації? Чи маєш наразі можливості кар’єрного зросту?

-Кожен з нас починає як борт-провідник junior. Після проходження конкурсу ти підписуєш контракт на півроку, два місяці з яких триває твоє навчання теоретичне та практичне. По закінченню цих 2-ох місяців літаєш самостійно й отримуєш відгуки від старших бортпровідників, до завершення терміну контракту. Опісля цього терміну борт-інструктори остаточно розглядають твою заявку та вирішують: приймати тебе у штат чи ні.

Щодо кар'єрного зросту, то потім можна стати старшим бортпровідником, штатним або позаштатним інструктором. Інструктори різняться за своїми обов'язками. Маю це в планах.

Врешті, перший і головний обов'язок борт-провідника – це забезпечувати безпеку польоту. Коли ми приходимо на рейс, то одразу проводимо «дополітний» брифінг. Ми розбираємо особливості рейсу, кількість пасажирів і їх категорії (пасажири з обмеженими можливостями пересування, діти без супроводу і т.д). Існує багато категорій, які потребують допомоги або контролю за ними протягом рейсу. Дуже часто трапляється, що в рейсі доводиться надавати першу медичну допомогу. В цьому, до речі, дуже знадобився Пласт і навички з Пласту: перша, друга проби. І джгути, і пов’язки, і як зупинити кровотечу…

-Підсумовуючи, розкажи, будь ласка, чи змінив тебе Пласт, як особистість? Якщо так, то яким чином?

-Пласт дав більше самостійності, зібраності, бо до Пласту я була доволі розсіяною. Після Пласту «згрупувалась» і почала більш серйозно ставитись до речей. З’явилась пунктуальність. Ну бо як так – ти пластун, а прийшов-запізнився? Вимога до себе – завжди приходити вчасно. Коли переїхала до Києва, то дуже хотіла долучитись до Пласту, але зважаючи на непостійний графік, продовжую бути другом, прихильником Пласту, допомагати організації в тому, на що вистачає часу і сил.

Довідка. Оксана Гарбузенко народилась у Кіровограді. Долучилась до Пласту у віці 9 років. В юнацтві здобула ступінь розвідувачки. Активно пластувала до 2008 року.

Закінчила Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка за напрямами «мистецтво і дизайн», «німецька філологія». З переїздом до Києва проходить курс підготовки борт-провідників авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», була зарахована у штат компанії. Наразі живе та працює в столиці.

Інтерв'ю з сайту НСОУ ПЛАСТ

Поширюйте

Коментуйте


Реклама