Інтерв'ю

Коли чоловік та дружина – колеги по роботі: про сім'ю, тайм-менеджмент і вчителів

. 4809

Університетське життя, коли до нього пильно придивитися, цікаве й непередбачуване у відкриттях. Один із таких феноменів – сімейні пари викладачів, коли чоловік та дружина – колеги по кафедрі. Газета педуніверситету ім. В. Винниченка «Університетський меридіан» знайшла таке неординарне подружжя. Сергій та Ірина Ткаченко вже 9 років працюють на факультеті філології та журналістики, готуючи фахівців з видавничої справи та редагування.

Успішно поєднуючи викладацьку роботу з науковою діяльністю (Ірина Ткаченко – кандидат філологічних наук, Стипендіат Кабінету Міністрів України), туризмом та марафонським бігом (на рахунку Сергія Ткаченка – декілька марафонських забігів та організований перший на Кіровоградщині мультимарафон «Диким степом»), вихованням трьох синів, подружжя активно займається громадською діяльністю. Ми поцікавилися, поєднуються такі різнопланові сфери у житті молодих викладачів нашого університету.

УМ: Викладання, наукова та громадська діяльність, виховання дітей – як вдається все це поєднувати?

І.: Не будемо приховувати, це непросте завдання. Найтяжче – знайти баланс, особливо, коли дітей – троє. Головне – бути командою, підтримувати один одного, довіряти, іноді взаємозамінюватися. Те, що ми з чоловіком працюємо в одній сфері, дозволяє нам бути партнерами. Аспірантура, народження і виховання трьох дітей, викладання відбувалися паралельно і напрочуд динамічно – це загартувало мій жіночий характер.

С.: Життя так склалося, що нам довелося опановувати мистецтво тайм-менеджменту: у нашій добі 24 години, а завдань, зобов’язань, цілей і мрій – на п’ятьох! З дитинства нас привчали до наполегливості й відповідальності. До нашого ритму звикли діти і наші батьки (сміється). Сподіваємося, що це буде допомагати нашим синам йти по життю.

І.: Насправді, немає ніяких секретів. Є принципи. Є мрії. Є відповідальність. Найцікавіше і водночас найскладніше з нашого життя залишається «за кадром». Інші бачать тільки результати. Приємно, коли вони з'являються систематично, коли їх цінують. Усе, що є у нас в якості здобутків – результат наполегливої праці.

УМ: На кого рівняєтеся у викладацькій та наукових сферах?

І.: Звичайно, на своїх викладачів. Від них переймаєш досвід і викладацький, і науковий, рівняєшся на особистісний рівень окремих науковців. Для мене таким наставником є Григорій Дмитрович Клочек, великий вплив на мене як науковця здійснив Василь Петрович Марко.

Також нам із Сергієм пощастило навчатися у хороших вчителів: ми однокласники, закінчили сільську школу (Цибулівська ЗОШ Знам'янського р-ну), де отримали якісні знання й чітку настанову на те, що у будь-яких ситуаціях треба залишатися людиною. Сільська школа для нас - позитивне явище, і нам обом пощастило після закінчення університету працювати за фахом. За цей час сформувався цілісний образ ідеального вчителя-наставника, який надихає тебе все життя.

УМ: Ви стали ініціаторами освітнього медіа-кемпу «Чистий простір». Що вам дає цей табір?

С.: Ми дотримуємося принципу - освіта впродовж життя. Ідея провести медіаосвітній молодіжний табір виникла у 2007 році. За цей рік ми провели дві таборівки, остання була підтримана Британською радою. «Чистий простір» – це неформальна освіта, альтернатива, яка відкриває колосальні комунікаційні можливості. Табір має свою філософію, цінності і є відгуком нашої команди (основна частина якої – це колеги по кафедрі) на виклики сьогодення. Це наша локальна освітня реформа, яка працює!

І.: Часто доводиться руйнувати стереотипи про факультет філології та журналістики, викладачів, освіту. Погодьтеся, дивно визнавати, що філологічний факультет має свою вже всеукраїнського рівня таборівку чи, наприклад, викладача-марафонця. Ми відкриті до навчання, змін, самовдосконалення, експериментів. Те, що ми отримуємо на різноманітних тренінгах – як освітніх, так і бізнесових, дає розуміння світових освітніх тенденцій, пріоритетів, стратегій і тактик. Як викладачі та науковці ми відкрили для себе громадський сектор, і ці знання намагаємося передавати студентам, колегам, зокрема й у форматі таборової освіти, яка вийшла на широкий загал.

УМ: Що побажаєте своїм вчителям та колегам з нагоди Дня працівника освіти?

С.: Не боятися труднощів, утілювати свої мрії в життя, бути відкритим до інновацій.

І.: Примножувати професійний запал, бути наставником для своїх учнів, досягати нових вершин, розвиватися особистісно та бути щасливим у своїй професії, відповідати покликанню!

З сайту КДПУ

Поширюйте

Коментуйте


Реклама