Аргентинський капітан ФК «Зірка»: «У Кропивницькому встиг полюбити гречку»

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 1285

zrr1

«Зірка» з Кропивницького, яка в минулому сезоні стала переможцем першої ліги, в елітному дивізіоні почала дивувати нестандартними рішеннями.

У серпні команду очолив 29-річний аргентинець Даріо Друді, який запросив у клуб солідний десант легіонерів. Серед них - і земляк Друді, 27-річний захисник Федеріко Перейра.

Але недавно Друді залишив свій пост, а Перейра, як і інші іноземці, продовжують захищати кольори «Зірки».
Ми зустрілися з Федеріко після домашньої перемоги Кропивницького команди над "Волинню" (2: 0) і розпитали про особливості життя та адаптації в Україні.
Відзначимо, що до того, як приїхати в Кропивницький, Перейра виступав у рідній Аргентині, грав на Кіпрі і в Іспанії, а минулий сезон провів в чемпіонаті Болівії.

- Після відходу Даріо Друді було багато розмов про те, чи залишаться в команді легіонери. Чи обговорювали ви це між собою, з керівництвом клубу і яке підсумкове рішення прийняли?
- У нас контракти до 30 травня, ми гравці клубу «Зірка». Так, саме Даріо Друді був тим, хто запросив нас сюди і представив клубу. Але ми професіонали і ставили свої підписи під контрактом з клубом, а не з окремою людиною. Звичайно, ми не хотіли, щоб Даріо йшов. Але ми повинні продовжувати працювати і залишатися професіоналами. Прийшов новий тренер (в.о. призначено Романа Монарьова - прим.авт.), він озвучив нам своє бачення роботи, ми розуміємо його вимоги і намагаємося реалізувати їх на полі.
Ми вдячні новому тренеру за те, що він дає нам можливість грати.

- Як вважаєте, чому не вийшло у Друді? Які з його ідей імпонували вам?
- На жаль, Даріо не зміг продовжити свою участь в проекті, заради якого приїхав в Україну. Але, думаю, що під його керівництвом команда стала більш конкурентоспроможною. Ми стали іншою «Зіркою» - більш динамічною і агресивною. Думаю, він «підтягнув» команду як тактично, так і фізично. Але мені, звичайно, не хотілося б продовжувати про це говорити, тому що є новий тренер. І я повинен його поважати. Тим більше, що новий наставник добре стартував - з перемоги. Тактично грамотно підвів команду до матчу з «Волинню».

- Як ви дізналися про пропозицію з України? Що знали про Кропивницький, коли їхали сюди?
- Я знав досить багато про Україну. Від моїх товаришів, які грали тут - в «Металісті» та «Дніпрі». А також від Факундо Феррейри, який грає в «Шахтарі». Тим більше, українська Прем'єр-ліга вважається восьмим за силою чемпіонатом у Європі. Тому, коли мене покликали в «Зірку», я прийняв цю пропозицію. Я не шкодую про рішення, яке прийняв. Я комфортно себе почуваю як в клубі, так і в місті.

- Що найбільше здивувало в місцевому житті? Позитивно і, можливо, негативно.
- Не можу сказати, що був чимось здивований. Для мене футбол не має меж. Почуття, які відчуває футболіст, виходячи на поле, не можна отримати в жодній іншій професії. У професійних футболістів є великий привілей - займатися улюбленою справою, та ще й отримувати за це гроші.
Мені подобається тут вдосконалюватися день у день. До того ж, мене призначили капітаном команди, це додає відповідальності. Вважаю, що повинен подавати приклад команді та працювати вдвічі більше, щоб виправдати довіру.

- Вам як капітану потрібно знаходити спільну мову з усіма - з партнерами, тренерами. Наскільки вам легко комунікувати з українцями?
- Нам пощастило, тому що тренер досить близько спілкується з гравцями. Я можу розмовляти англійською і трохи російською. І перекладач Едгар ходить зі мною всюди, щоб мені було легше спілкуватися. Думаю, у нас хороший колектив, тому що всі хлопці розумні. У нас є рада капітанів, ми всі намагаємося підтримувати порядок і дисципліну, поважати те, що ми робимо. Наша робота - на виду, тому ми повинні робити її гідно.
vors10

- Вивчаєте мову? Як успіхи?
- З першого дня, як тільки приїхав, я увійшов в мовне середовище і почав вивчати мову. У мене є вчителька російської, у нас вже було шість уроків. Також мої партнери по команді допомогли мені з ключовими словами, які потрібні в спілкуванні на полі та за його межами. Спілкуватися з арбітрами я можу англійською, в цьому теж немає проблем. Тому, думаю, я досить непогано адаптувався як в команді, так і в країні в цілому.

- А коли ви виходите в місто - супермаркет, кафе, з побутових питань, там вас розуміють?
- Думаю, у мене достатньо великий російський словник - можу спокійно сам вибирати, що я буду їсти або купувати. Часто виходжу в місто з Едгаром, я йому повністю довіряю. І, до речі, багато людей в місті розмовляють зі мною англійською мовою. Розуміють, що мені поки важко спілкуватися російською, тому намагаються полегшити моє життя в Кропивницькому.

- Чи впізнають вас на вулиці і чи відчуваєте ви себе популярним?
- Ні, я не відчуваю себе популярним. Але те, що впізнають, - це правда. Адже люди ходять на стадіон, запам'ятовують наші обличчя, так що з часом стали впізнавати. Ми отримуємо їх любов - це дуже приємно.
Для нас важливо продовжувати набирати очки, тому що ми не тільки представляємо клуб, ми представляємо місто Кропивницький і людей, які тут живуть. Так що ми зобов'язані ретельно за собою стежити не тільки, коли знаходимося в клубній екіпіровці, ми повинні і в місті поводитися належно.

- Зазвичай, від капітанів виходять внутрішньокомандні традиції. Які вам вдалося привнести в команду? Як організовуєте спільне дозвілля?
- Я дуже педантичний щодо їжі. Не п'ю нічого, крім води. Ніякої газованої води, соків, кави. Тільки вода та іноді чай. Деякі хлопці вже повторюють за мною. Повторюють і мій сніданок - пластівці і молоко замість традиційної для них яєчні. Це набагато корисніше для організму спортсмена. Намагаюся також створити спокійну обстановку в колективі. Включаємо музику в роздягальні, щоб туди було приємно приходити. Що будемо слухати - вирішуємо всі разом. Ось нещодавно Полегенько запитав, що за пісні у мене весь час грають в номері в готелі (посміхається). Це, до речі, аргентинська група Agapornis.

- У вас з'явилися улюблені українські страви?
- Так, мені подобаються всі українські супи. І ось ця смачна каша як називається? А, гречка! Дуже полюбив гречану кашу.

- Ви живете в готелі при стадіоні. Чому вирішили не знімати квартиру в місті?
- Інфраструктура клубу дуже хороша, тут є всі зручності. Мені не потрібно думати ні про які інші турботи - можу повністю зосередитися на роботі. Той фактор, що мене призначили капітаном, теж зіграв свою роль. Хочу бути поруч у будь-який момент, коли знадоблюся. Дуже багато наших хлопців теж живуть у клубному готелі. Багато часу проводимо разом. У мене хороші стосунки з Баєнко, який дуже мені допоміг, коли я тільки приїхав. Ми з ним часто збираємося вечорами, щоб він допоміг мені вчити мову.

- Ваша сім'я залишилася в Аргентині? Як часто з ними спілкуєтеся?
- Я холостяк. В Аргентині залишилися мої батьки і брати. Брат Херардо також є моїм агентом. З огляду на сучасні технології, зараз дуже легко підтримувати зв'язок. Ось поки ми з вами розмовляємо - у мене в телефоні вже більше 30 повідомлень від моєї родини, ще не встиг прочитати.
Рідні дуже раді за мене. Ще жодного разу не засумнівалися в моєму рішенні приїхати в Україну. Вони дивляться всі мої матчі по інтернету. Найбільше спілкуюся зі старшим братом, Гільєрмо, він - професійний футболіст в минулому, так що логічно, що його поради найбільш об'єктивні. Обожнюю отримувати критику від своєї сім'ї. Тому що рідні мене люблять і завжди бажають добра. Так що говорять чесно - добре я зіграв чи погано. Сім'я чекає мене додому в грудні, щоб я провів з ними відпустку.

- А ви рідних до себе в гості в Україну не запрошували?
- Херардо був тут 10 днів тому. Йому дуже сподобалося. У нас було два вихідних дня, ми змогли наговоритися, добре провести час.

- Питання про погоду. Це для вас найхолодніша пора року в житті?
- Ні, взимку 2008-2009 я побував в Росії, коли мій брат грав у московському «Локомотиві», і там було 25 градусів морозу. Тому я знаю, що таке холод. Звичайно, доводиться вкладати гроші в термобілизну. Ми не офісні працівники, доводиться працювати на вулиці. І робити це кожен день, незважаючи на холоди. Хоча люди часто думають, що бути футболістом дуже легко.

- Як часто спілкуєтеся з Факундо Феррейрою?
- У нас із Факундо дуже хороші відносини. Кожні три-чотири дні ми списуємося. Вітаю його кожного разу, коли він виграє або забиває гол. Він те ж саме робить зі свого боку. Факундо - дуже хороший хлопець, я радий, що у нього все складається і в чемпіонаті України, і в єврокубках. А він радий, що я зараз поруч, у Кропивницькому. І коли у нас випадають вихідні, ми намагаємося побачитися.

- Приїжджаєте до нього в Київ?
- Так, можемо піти на вечерю разом або просто прогулятися.

- А що обговорюєте, коли зустрічаєтеся? Говорите про збірну Аргентини? Вона зараз переживає не найкращі часи, у команди проблеми у відборі до ЧС-2018. Дуже багато критики з боку преси і уболівальників ...
- Говоримо про футбол, але не тільки. Обговорювали недавно, чи зможемо зустрітися в Аргентині під час відпустки. Також у нас загальний тренер із фізпідготовки. Так що теми для розмови є. Що стосується збірної Аргентини, я в її критиці участі не беру. Розумієте, в моїй країні 44 мільйони населення і кожен вважає себе тренером. Я ж вважаю, що в нашій команді грає найкращий гравець у світі. Думаю, Аргентина все одно вийде на чемпіонат світу, склад збірної зараз дуже сильний. За останній час збірна Аргентини грала в великих фіналах - два роки поспіль у фіналі Кубка Америки, в 2014-му - в фіналі чемпіонату світу. Хлопці заслуговують нарешті підняти над головою трофей.

- А за матчами збірної України слідкуєте? Вам цікаво?
- Так дивлюсь. У будь-якому випадку у мене тут у Кропивницькому по телевізору не будуть показувати збірну Аргентини.

- Як вам збірна України зараз? З недавніх пір її очолює Андрій Шевченко ...
- Збірна України показала хороші результати в останніх іграх. Обіграла у відборі до ЧС-2018 Фінляндію. Це справедливо, тому що у вашій команді зібрані гравці світового рівня.

- Ви - легіонер в Україні. І можна сказати, що ваша адаптація тут пройшла досить легко і успішно. У той же час в українських легіонерів, які виїхали грати в Європу, далеко не все виходить. Як вважаєте, в чому проблема адаптації наших гравців за кордоном? І які б ви могли дати їм поради?
- Для мене всі межі - тільки в голові. Все залежить від того, з яким настроєм людина їде грати в інший чемпіонат. Україна - не перша зарубіжна країна, куди я приїхав грати. Я сприймаю ці можливості, як найцінніший досвід в житті. Саме в цей момент, наприклад, я вважаю, що готель «Зірка» - кращий будинок для мене, а «Зірка» - найкраща команда, а Кропивницький - найкраще місто. І так - з усім іншим. Тобто, вся справа, повторюся, - в голові.

- Що думаєте про рівень української Прем'єр-ліги? З яким би чемпіонатом з тих, що грали, ви могли б його порівняти?
- Є багато можливостей для організації якісного чемпіонату - багато полів і стадіонів. Але, звичайно, нікому не може подобатись те, що у деяких клубів накопичуються великі борги перед гравцями. Вважаю, що футболісти своєю працею заслуговують отримувати зарплату вчасно.
При цьому змагальний рівень Прем'єр-ліги досить високий - відчуваю, що ми зустрічаємося з сильними клубами. А ось порівняння з чемпіонатом іншої країни, чесно кажучи, так сходу не підберу.

- Вам, як захиснику, протистояти якій команді в чемпіонаті України найскладніше?
- Думаю, турнірна таблиця досить красномовна. «Шахтар» - лідер в Україні як по бюджету, так і по командній грі та індивідуальним рівнем гравців. «Шахтар» показує дуже високий клас, що підтверджується і в Лізі Європи.

- А якого гравця вважаєте найнебезпечнішим?
- Марлос. Дуже рухливий, лівша, відмінно читає гру та індивідуально переграє опонентів. Непередбачуваний, по-футбольному хитрий, швидко приймає рішення. І, звичайно, у нього дуже точні передачі, які дозволяють вивести нападника один на один.

Досьє «КП»
Федеріко Ернан Перейра народився 4 січня 1989 року в Ріо-Куарто (Аргентина). Амплуа - захисник. Зріст - 186 см, вага - 76 кг.
Виступав за клуби «Асил» (Кіпр), «Серро Рейєс» (Іспанія), «Сентраль Кордова», «Хувентуд Унідо», «Трістан Суарес» (всі три - Аргентина), «Блумінг», «Стронгест» (обидва - Болівія).
У серпні 2016-го підписав контракт з Кропивницькою «Зіркою». У чемпіонаті України дебютував 11 вересня 2016 року, вийшовши у стартовому складі в домашньому матчі проти львівських «Карпат».


Юлія Мамойленко «Комсомольская правда в Украінє»

Сподобалася стаття?
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити