Сергій Жадан: Сьогодні українське мистецтво має шанс виявити свою зрілість і дорослість (ВІДЕО)

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 1957

У рамках ПСИхотуру сьогодні, 15 грудня, у Кропивницький з концертом приїхав Сергій Жадан і «Собаки». Поки музиканти готуються до концерту «Гречка» поспілкувалась із фронтменом.

 


- Кілька років тому, коли ти приїздив в наше місто, глядачі задавались питанням, чи доцільно ходити на концерти, у той час, коли йде війна. Зараз думки людей змінились?
- Під час війни недоцільно забувати про війну. А якщо під час війни триває якесь культурне життя, то це цілком виправдано. За великим рахунком, за що ведеться війна? Війна ведеться за те, щоб у нас був свій вільний культурний, інформаційний, економічний простір. Тут питання не в тому, відміняти чи не відміняти концерти, а в тому, як це має відбуватись. Сьогодні українське мистецтво має шанс виявити свою зрілість і дорослість. Не просто розважати, смішити і заповнювати вільний час громадян, а робити це з додатковою користю для цих громадян. Все має мати якусь соціальну складову. Ми, власне, з друзями, і не лише «Собаками», і з іншими волонтерами, намагаємось не просто робити акції, концерти чи вечори. Ми стараємось, що б це мало певну волонтерську складову. Ми постійно збираємо кошти, речі для Сходу, книги, їздимо з благодійними виступами. В межах цього туру ми допомагаємо нашому політв’язню, Сашку Кольченку, громадянину України, який отримав 10 років російських таборів. Власне, ми збираємо кошти для його мами, аби вона могла Сашка відвідати. Тому з одного боку це розважальний захід на які прийдуть наші друзі і слухачі, де можна пострибати, покричати, а з іншого боку ми сподіваємось, що вони розуміють, в який час вони живуть, що відбувається в країні і що ми всі причетні до тої ситуації, яка відбувається. І вирішити ми її можемо лише разом.

 

- Ти часто їздиш як волонтер на Схід. Чи там змінилось сприйняття ситуації?
- Безперечно, для частини людей там змінилося все. Змінилось відчуття причетності до цієї країни, цього народу. Для когось не змінилось. Хтось залишився на позиції 2013 року і нічого бачити і помічати не хоче. Безперечно, війна загострює відчуття, міняє оптику. І це природно. Коли ти живеш в зоні смерті, в зоні ризику, ти не можеш розслаблено дивитися на цей світ. Я розумію, що та публіка, яка приходить до нас на виступи там, так чи інакше з проукраїнськими поглядами. Тобто вони презентують певну частину громади. Розумію, що є інші люди: опоненти, відверті вороги, хто б з радістю зустрічав російських найманців у 2014 році. Ми працюємо з тими людьми, які виступають за Українську свободу і намагаються цю свободу відстояти. Ми з ними спілкуємось, допомагаємо, намагаємось підтримувати контакти. Тим паче, що для них за останні 2,5 роки багато речей змінились докорінним чином.

- У багатьох своїх виступах, колонках, ти закликаєш до спроб взаєморозуміння з мешканцями Сходу…
- Я не закликаю до спроб зрозуміти. Я закликаю не відмовлятися від громадян, які не зрадили країну, які не перейшли за межі закону, які не взяли в руки зброю, які не закликають прийти російські війська. Власне, я говорю про те, що треба з цими людьми тримати діалог. Про якесь взаєморозуміння з бойовиками, з людьми, які тримають в руках зброю, я звичайно ж не говорю, тому що яке може бути взаєморозуміння з ворогом, який знищує тебе, твоїх співгромадян. Третій рік іде війна. Багато хто перебуває просто в стані певної апатії, істерії і страшенної недовіри. Тому, будь яке слово, яке виходить за межі слова «зрада»/ «перемога»,у них це викликає величезну недовіру. Коли ти кажеш, що люди є по той бік фронту, в прифронтовій зоні, які так чи інакше, і далі лишаються нашими співвітчизниками, але вони не виходили за межі закону і від них не можна відмовлятися . Це багато у кого викликає підозру і їм здається, що ти говориш якісь антидержавницькі речі. Хоча, якщо подивитись на тих людей, які називають себе українськими націоналістами, вони би мали виступати за те, що Україною є територія від Луганська і до Ужгорода. А те що вони іноді почасти так легко готові відмовитись від свої , викликає питання наскільки вони дійсно державники, на скільки вони дійсно люблять і знають цю країну. Ось це той момент, який багато хто, на жаль, не розуміє.

- У Маріуполі ти зустрічався з мером і пропонував йому відкрити велику книгарню. Щось би запропонував і нашому меру?
- Не знаю, що радити вашому меру. Просто така річ, на Донбасі надзвичайно мало книжкових магазинів. Книжкових магазинів де продається сучасна українська література, актуальні видання, то такий книжковий магазин лише один – у Бахмуті. Знаю цей магазин, знаю його власника, надзвичайно цікава людина. І власне є дуже парадоксальна ситуація. Є великий регіон, де мешкає кілька мільйонів громадян України і де немає української книжки. За ті роки, поки триває війна ми з друзями волонтерами відвезли туди кілька тон книжок. Ми їх збирали, брали у видавців, скуповували. Відвозили до шкіл, бібліотек, садочків, громадських організацій, передавали нашим військовим. Возили, возимо і будимо возити. Але такими приватними ініціативами ти не можеш закрити культурний голод, який в нашій країні є не лише на Донбасі. Відкриття книжкових магазинів страшенно важлива річ. І коли Олександр Красовицький сказав, що є ідея відкрити книгарню в Маріуполі, попросив якось підтримати, я звичайно підтримав. Ми в Маріуполі буваємо регулярно. Їздимо туди як додому. І це справді проблема, бо це велике промислове місто, де є кілька вузів,багато молоді і там просто неможливо купити сучасну українську книжку. І присутність такої книгарні, це можливо такий локальний, але дуже важливий крок. Приємно, що мер пішов нам на зустріч, є ідеї де це зробити. Якщо така книгарня з’явиться, ми з друзями із Маріуполя, зробимо все можливе щоб туди на всякі презентації книжок приїздили українські автори.

- Ти з іншими діячами підписав звернення до Петра Порошенка, щодо потреби відкриття антикорупційних судів. Думаєш відреагує?
- Сподіваюсь, що відреагує. Я не скажу за себе, але там серйозна компанія. Там представники наших церков, там Ада Роговцева, Святослав Вакарчук. Це власне була його ідея. Ідея дуже вчасна і надзвичайно актуальна. Знову ж таки, ми третій рік говоримо про якісь реформи, боротьбу з корупцію, але вона немає якоїсь системності. Подивимось чи президент відреагує. Я слідкую за реакцією на нашу ініціативу і доводилося бачити кілька таких заяв, що представники культури лізуть у те на чому вони не знаються, от вони говорять про корупцію, про суди, замість того, щоб писати вірші і співати пісні. Натомість, мені здається, це страшенно совкова позиція. Коли почалася війна на неї також пішли люди, які не були фаховими військовими. Добровольці ж переважно це не військові. Фактично вони врятували країну, відстояли цю лінію фронту. Наш волонтерський рух це також люди із інших сфер, які теж включилися в цю діяльність. Вони теж можливо не фахівці, але на своїх плечах витягли українську армію 2014-2015 років. Те саме стосується Майдану. Це були переважно люди далекі від політики, але якщо б вони не вийшли, то хто знає, що було б з цією країною. Я є, перш за все, громадянином цієї країни і переживаю за все, що тут відбувається. Я хочу змін у цій країні, хочу щоб мої діти і діти моїх друзів жили у демократичній, захищеній, розвиненій країні, а не в країні, яка розвалюється від внутрішніх протиріч і зовнішнього тиску.


Задати Сергію питання і підзарядитись хорошою музикою ви зможете сьогодні, о 19.00 в клубі Fushion.

Сподобалася стаття?
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв