Дружина полоненого Сергія Глондаря: «Діти знають, що батько є лише на фотографіях» (ФОТО, ВІДЕО)

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 3202

З Катериною Глондар – дружиною полоненого Сергія Глондара, який вже більше двох років перебуває в полоні бойовиків «ДНР», зустрічаємося в парку міста Кропивницький. Вона гуляє з молодшою донькою – Анюткою, як вона її називає. Ім’я для дворічної дівчинки обрав сам Сергій, коли вже був у полоні. Власне і про те, що в нього буде друга донька він теж дізнався у полоні.

glon1

Старшій доньці Маші —майже чотири. Дівчинка знає, що тато в полоні, хоч і не розуміє що це таке. Всі його листи і нагороди Маша тримає під подушкою.

Розповідає Катя і як познайомилися, і як одружилися. І що вже тоді знала: Сергій – кадровий військовий. «Він завжди посміхається – каже Катя – навіть на фото з полону. І молодша донька – викапана він».

Цього разу — історія чекання Каті Глондар і її розповідь від першої особи про дітей, коханого і постійну боротьбу за те, щоб про її чоловіка не забували, і врешті він повернувся додому, повідомляє «Громадське телебачення».

glon3 2

Він потрапив у полон, це був перший день перемир'я – 16 лютого 2015-го року. Тоді їхня група супроводжувала колону. У них було завдання – вивести поранених. Вони туди з боєм, але заїхали. А назад, коли вже виїжджали, на них чекали. Їхня група з дев’яти людей потрапила в засідку.

На телефон матері о пів на п'яту вечора подзвонили люди з незнайомого номера і представилися «козаками війська донського». Сказали, що її син перебуває у них в полоні. Вона спитала: «Хто мій син? Хто саме?». Вони йому дали слухавку, і вона спитала: «Синку, ти хто? Як тебе звати?». Він сказав: «Я Сергій». Каже потім: «Я одразу зрозуміла, що то мій син». Після того виключився телефон.

Востанньє свого чоловіка я чула 21 червня 2016 року. Це вже в нас, слава Богу, йде дев’ятий місяць. З хлопцями зв'язку немає, ні з ким, не тільки з моїм чоловіком, взагалі з хлопцями у полоні немає зв’язку. Вони спочатку були в Донецькому СБУ, потім їх перевозили двічі. Останній раз — в Макіївську колонію №97, після чого з ними зв'язок обірвався.

Перший лист був написаний 5 серпня 2016 року, я його тримала 8 серпня. Другого листа отримала – їздив Тоні Фріш (на той час координатор від ОБСЄ в гуманітарній групі на Мінських переговорах – ред.). Він їздив у вересні, листи були написані 1 листопада, а Червоний Хрест нам передав їх аж 1 грудня. Деяким батькам передали взагалі в середині грудня. Півтора місяці де були листи? В мене одне питання: чому так довго?

В листі він пише, що здоров'я у нього погіршилось, просить посилки «що частіше, то краще для нас». Він мені написав ось одне в листі, мені сподобалося (читає останній — третій лист від чоловіка, який передала депутатка Надія Савченко після візиту в Макіївську колонію – ред.):

«21 січня бачив тебе з Людою...» – Люда це його сестра – «...де ви у Львові мітингуєте, бідні пташки мої, б'єтеся, а нікому й діла немає!» Це правда, нікому й діла немає.

Він мені писав в листі, що їх виводять на дві години на прогулянку вранці, і дві години ввечері вони дивляться з 19:00 до 21:00 телевізор. От і все. Весь інший час перебувають у камері.

З останнього листа я зрозуміла, що він отримав мою посилку і лист. Я йому розповідаю про дітей, що передають привіти, що за ним всі скучили. Слова підтримки. Передала фото – він попросив – малих. На фотографії її він вже бачив (має на увазі молодшу доньку Аню – ред.), але дитина його ще не знає. Поки що вони не зустрічались.

Того дня, коли він потрапив в полон, я дізналась, що ми чекаємо на другу дитину. Оскільки з ним зв'язку не було, я вирішила що ми залишимо цю дитину. Ми раніше колись з ним говорили, якщо далі буде дитина, то будемо виховувати. І потім, коли він зміг вийти до мене на зв'язок, це було десь через місяць, я йому сказала. Він сказав: «добре, значить будемо виховувати». І все.

Анічка народилася, коли він був в полоні. Зв’язку з ним не було. Я телефонувала іншим родичам, якщо раптом хтось із хлопців вийде на зв’язок, щоб він мене набрав. Аня народилася 3 жовтня, а він вийшов на зв'язок з 3-го на 4-те жовтня опівночі. Я йому сказала, що він став батьком вдруге. Він сказав: «Добре, значить буде Анюткою».

glon3 1

На фотографії вона знає, що в неї є тато. Питає іноді: «папа, ти де?», цілує знімки. Отак іноді ходить вдома і раптом: «Тато».

Старша донька Маша в день народження свій його дуже чекала. Цілий день у вікні виглядала. А ближче до вечора, коли зійшлися всі гості, у неї почалася істерика: «Чому він не прийшов?». Просто за всі три роки він ні разу не був вдома. Анічці був рік, — його теж не було. Я дуже сподіваюсь, що наступний день народження, хоча б на Машин, він вже буде вдома (на очах — сльози — ред.).

Маша якось почула розмову між дорослими людьми, що її тато в полоні. Вона прийшла додому і запитала: «Мамо, чому ти мені брешеш? Скажи правду, де мій тато?» Я їй кажу: «Ну, а де?» А вона мені: «А мій тато в полоні?» Після того я їй розповіла, що справді її папа перебуває в полоні. Вона може не розуміє, що таке полон, але усвідомлює, що тата наразі немає поруч.

Вона його сильно чекає. Щоразу, як нам привозять листи, вона їх собі забирає, — думає, що їх заберуть, як і папу. Ховає під подушку у своєму ліжечку.

glon4

В нас мета одна – повернути наших рідних додому. Якою це буде ціною, хто їх нам допоможе повернути – байдуже, головне, аби вони повернулися додому. Ми щоразу ходимо до людей, які мають стосунок до цього, оббиваємо все ті ж пороги. Нам постійно говорять: «Почекайте ще трішки». Скільки вже можна чекати? Закінчився вже двадцять п’ятий місяць…

Сподобалася стаття?
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв