Бодібілдерка Олександра Дзигал: «Ніколи не бійтеся кидати непотрібне та починати нове. Коли вибір стоїть «зробити, чи ні», краще діяти»! (ФОТО)

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 6916

Олександра Дзигал, студентка факультету журналістики Черкаського національного університету, навчаючись на спеціальності «редактора», в свої 20 років встигла досягти чимало, проте не в редагуванні. Попри захоплення журналістикою та літературою, дівчина знайшла себе в спорті. Нині Олександра Дзигал успішний тренер «Студії бодібілдінга і бікіні Миколи Сікачіни».

dzig1

Про те, як редактори стають спортсменами і як відбулись такі кардинальні життєві зміни, «Гречка» поспілкувалась з Олександрою Дзигал. От що вона нам розповіла.

- Я знаю, що ти з Кіровоградщини, як тебе занесло до сусідньої області?
- Я з Кіровоградщини, Новомиргорода. Вступила на редактуру в Черкаси і вирішила переїхати, оскільки Кропивницький (тоді Кіровоград,-ред.) я знала вже доволі добре і мені потрібно було щось нове. Чому Черкаси? Великих міст я не люблю, до того ж тут вступила на бажаний факультет, та й місто ближче до центру, гадалось, що перспектив більше.. Однак ні.

dzig2- Не жалієш, що переїхала? Ти себе знайшла в редакторській роботі? Це твоє?
- Не шкодую взагалі. Черкаси дійсно полюбила, це неймовірне місто. У редактурі чесно шукала себе: відвідувала усілякі літературні школи, семінари, активно писала, проводила літературні зустрічі, мала навіть купу азарту до цього всього, але в якусь одну мить, як це буває, зрозуміла, що не моє.. зовсім! Та й не бачу, з чого тут можна мати прибуток. Тим більше у нас...

- Так тобі це подобалось, чи ти займалась цим всім лише заради грошей?
- Ні, грошима тут і не пахло. Це якраз було чисто на голому ентузіазмі, але все життя так не проживеш. Особливо, коли це стосується професії, - того, чим ти займатимешся усе життя.. Пройшло. Значить шукала себе…

- Чим ти займаєшся?
- Щодня тренуюся і працюю. На місці усе, я персональний тренер. Навчаюся у Черкаському національному на редактора можна сказати, що на індивідуальному плані.

- Не думала залишити університет та присвятити себе чомусь іншому?
- Думала. Навіть дуже серйозно думала, хотіла вступити на факультет фізичної культури, але потім одумалась і вирішила закінчити спочатку це, оскільки наша система освіти мені не дуже до вподоби, тому гарантувати, що ще раз усе пройду і не кину - важко. Тому мусолю це.

- Як ти з редагування потрапила в спорт? Що спонукало тебе піти у зал?
- Просто пішла займатися у тренажерний зал. Раніше я була надто активною людиною: завжди чогось не вистачало. Люди йдуть у зал, щоб побудувати бажані пропорції свого тіла. Зараз спортивне тіло - модний тренд.

dzif

Півтора роки тому ще не було такого ажіотажу, але багато хто це обговорював. Друзі-спортсмени мотивували та радили піти у нормальний тренажерний зал. Що я і зробила. Як-то кажуть - головне вчасно потрапити у потрібну компанію.

dzig3

- Говорять, що головне почати, але як змусити себе це зробити? Якщо ніби вже і час, і є абонемент, а все ні як...
- Розставити пріоритети для себе. Значить це тобі не так уже й потрібно. От коли дійсно припече - час знайдеться. А так, поки що можна викинути або комусь подарувати той абонемент.

- Коли ти вперше потрапила до залу?
- Майже півтора роки тому, стільки й тренуюся без перерв. Не рахуючи два тижні після кожних змагань. Людині, яка займається цим серйозно дуже важко не тренуватись. Це як наркотик.

- Змагання вимотують? Часто змагаєшся?

dzig7

- Так, це важка справа. Морально і фізично ти після них ніякий. Поки що раз на півроку. Якщо знайдеться спонсор, то хочу змагатися на Міжнародному рівні. Буде частіше.

- Для чого це тобі? Перемоги якось мотивують чи приносять задоволення? Які вже маєш досягнення?
- Цікаве питання. Над цим я й не задумувалася. Мабуть, тому що це справа мого життя!

На других змаганнях завоювала бронзу. Мотивують більше не перемоги, а те, що ти бачиш у дзеркалі. Перемоги спонукають іти далі.. Вище того, що маєш! Бо показувати один і той самий рівень зовсім не цікаво, принаймні, мені.

Тому тепер я займаюся ще й єдиноборствами. Адже просунутися далі у бодібілдингу поки що не дають обставини, та я впевнена, що зроблю усе, що хочу.. Такий у мене характер(сміється, авт.)

- А чим ти, власне, займаєшся, як це називається?

- Культуризм, бодібілдинг, атлетизм.. Варіацій багато.

- Я знаю, що є фітнес ще якісь аеробіки. За рахунок цього можна сформувати тіло, ти пробула?
- Є, але аеробіки я не дуже сприймаю. На мою думку, усе це таке собі витрачання свого вільного часу. Сформувати тіло реально за умови періодичних силових навантажень. Я не маю нічого проти цього розмаїття, але не раджу. Це мої методи. Тільки хардкор, тільки залізо (сміється, - автор).

- Як взагалі сформувались "твої методи" лише за півтора роки? Як виглядає твоє звичайне тренування?
- У мене дуже класні наставники. Вони справжні спеціалісти, у компетентності яких я впевнилася з перших хвилин свого перебування у залі. Усе це школа Сікачіни, глибина знань якого дивують мене постійно. Вражає, як ця Людина може тримати у голові стільки інформації.

Шаблону немає. Я тренуюся зі своїм тренером, щоразу він керує моїми діями, які визначає інтуїтивно, діагностуючи мій стан.

dzig4- Що порадиш тим, хто вперше йде на тренування і у кого не буде постійно тренера поруч? Можливо варто читати літературу, дивитись відео?
- Раджу не морочити собі і голову і шукати наставника, бо діла не буде. Кажу з власного досвіду. Змінила дві «тренажерки», до того, як знайшла дійсно свою людину. Коли ти займаєшся сам, то ти однозначно себе жалієш, у людини це просто в крові - пожаліти себе, інстинкти беруть своє. Однозначно ти не можеш адекватно оцінити свої дії і дотримуватися дисципліни, без якої ну ніяк зовсім. Два тижні неробства і вважай, що все до одного місця. Дивитися відео - звісно круто, адже це твоя зацікавленість у процесі, проте треба ще розбиратися у тому, що робиш і куди тулити ці знання, бо спорт - це доволі небезпечно, можна і нашкодити собі..

- Як зрозуміти, що цей зал саме твій? Має бути певний набір тренажерів, душ, кондиціонер, що є визначальним?
- Це треба відчути. Є люди різного сорту, яким важливе те чи інше. Для мене залізо всюди однакове, я запала на тренера, реальну «пахотню» та відповідний результат.

- Використовуєш якісь стимулятори, хімію? Як ти до цього ставишся?
- Ну звісно підготовка не обходиться без відповідного набору. Та це всього-на-всього протеїн, BCAA, креатин, вітаміни.. Усе. Ще були, часом, предтрени, та вони мають досить довгий «після смак», відколи почала займатися Джиу-джитсу - маю по два тренування на день, тож повністю виключили це

- Ти якось змінила своє харчування відколи зайнялася спортом професійно?
- Звісно. Система дрібного харчування. Для кожного усе індивідуально, бо часто запитують аби почати харчуватися так само. Їм каші, м’ясо, багато яєць, молочку, овочі, фрукти.

- Любиш солодке? алкоголь?
- Солодке люблю, особливо, коли його не можна. Алкоголь - ні.

- Ти відмовляєш собі у солодкому?
- Коли як. Зазвичай відмовляю. Зараз був такий період, коли їла багато солодкого, в зв’язку зі збільшенням навантаження. Адже глюкоза це енергія.

- В Черкасах ходити до залу це вже мода, чи все ж таки скоріше виключення? Як багато людей тренується серед, скажімо, твоїх одногрупників? Якісь зміни в самооцінці?

- Зараз усе більше людей тягнеться до залу. Не знаю за одногрупників, однак у мене багато клієнтів і усі вони приходять за результатом, що не може не радувати. Адже з кожним із них проживаємо трансформації, за допомоги яких їхнє життя реально змінюється на краще.

dzig9

- Я правильно зрозумів, ти тренуєшся щодня з тренером, до того ж ти і сама вже тренер. Це ж подвійне навантаження? А ще й джиу-джитсу. Скільки у тебе тих тренувань і чим займаєшся у вільний час?
- Моя робота, хобі, вільний час, загалом усе - це тренування. Я прагну розвиватися, збагачуватися, прогресувати у цьому напрямі... То навіщо щось ще? У міжсезон тренуюся тричі на тиждень зараз (4 групи м’язів), зараз на підготовці - щодня, джиу-джитсу - 3 рази на тиждень.

dzig5

- Окрім тренувань, що ще тебе цікавить, на що виділяєш час? Як відпочиваєш? Давно була в Новомиргороді?
- Немає часу. Взагалі там не буваю. Відпочиваю? Дома в ліжку відновлююся! (сміється, - авт.)

- Чи змінилося ставлення одногрупників до тебе за останні півтора роки? Хлопці якось по іншому дивляться?
- Так, змінюється. Багато, хто пише, що я надихаю. Це приємно і також спонукає продовжувати робити у прямому сенсі цей світ красивішим.

Самооцінка ніколи не була низькою, та впевненості заняття спортом однозначно додають!

- Останній твій запис в «Гречаних блогах» у 2014 ти присвятила центру літературної освіти. Як нині ставишся до літератури, адже нині твоя сторінка у Фейсбуці більше нагадує тренерський журнал з набором порад та вправ.
- Так, давненько (сміється, - авт.) Художню літературу читаю лише англійською, ходові зараз спортивні статті та книги. Я повністю звернула у цей бік, тому так і є. Бо ж мене цікавить лише це.

- Підсумовуючи, коли, на твою думку, варто починати займатися спортом і коли вже треба закінчувати?
- Моя відповідь: спортом потрібно займатися завжди!! Але, розуміючи, що не всі такі схиблені на цьому, як я, то це індивідуально усе. Коли стукне, тоді й займатися. Те ж саме і про "закінчувати". Я не збираюся цього робити!!!

dzig6

- Що у тебе нового відбулось останнім часом, знаю, що маєш якісь плани на столицю?
- Особливо нічого не змінилося. Зараз на підготовці, змагання вже 20 травня, жоден старт не обходиться без травм і я мала зробити вимушену перерву у тиждень, тому треба докласти усіх зусиль аби якнайшвидше повернути втрачене. Проте, у цьому сенсі почуваю себе досить впевнено та спокійно, відчувається вже, що на сцену виходитиму не вперше. Дуже прикольно спостерігати цей такий собі прогрес, бо сьогодні я здатна отримувати задоволення від самого процесу. Це не може не тішити. Столиця поки що точно без мене, проте плани дійсно є, хоча й у повітрі ще. Можу лише сказати, що причина точно у спорті та у прагненні самовдосконалення.. Хочеться лише отримувати задоволення від того, що робиш…

- Що порадиш людям, які тебе читатимуть ?
- Ніколи не боятися кидати непотрібне та починати щось нове. Коли вибір стоїть "зробити чи не зробити", то краще діяти, бо можна потрапити у застій і прожити усе життя, стоячи на одному місці, обвинувачуючи усіх довкола.. Але кожен з нас є сам творцем свого "я" і боятися змін - останнє діло, тому що саме у цьому виявляється потік життя... Бажаю йти лише вперед!! Впевнено та високо!

Записав Валерій Лебідь

Сподобалася стаття?

Коментарі  

 
+1 # Олександра Дзигал 18.04.2017, 13:14
Дякую за запрошення! Обов`язково завітаю при нагоді :-)
Цитата
 
 
+1 # horvat 18.04.2017, 08:40
Привіт !
Олександра як будеш у Новомиргороді то заходь до нас в спортзал (тренажерна зала) по вулиці Андрія Гурічева,35 (бувша Кірова ) будинок навпроти Континента, цікаво було б з тобою познайомитися. Джиу-джитсу в нас також є але в с.Листопадове .
Цитата
 
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв