Руслан Ковалевський: В Україні домашнє виноробство стає трендом (ФОТО)

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 3993

Кіровоградська область – аграрний регіон, який в першу чергу славиться своїми зерновими, проте може стати прекрасним місцем для розвитку дрібного виноградарства та «гаражного» виноробства.

 

У цьому переконаний кропивничанин Руслан Ковалевський, який вже кілька років удосконалює свою майстерність із виробництва вина.

- Виробництвом вина почав цікавитись давно. Ще в 2000 році. Але робив вино як у нас його зазвичай роблять – із додаванням води, цукру, винограду будь яких сортів що міг знайти. Щось виходило, щось не виходило. Після поїздки до Португалії, вирішив спробувати зробити вино з дотриманням певних технологічних операцій. І більш професійно перше вино зробив у 2013 році: поїхав на Одещину, купив сортовий виноград і зробив вино за технологією. Правда теж не все вийшло. Після цього більш поглиблено почав вивчати основи сучасного виноробства. Цього року роблю вино вже п’ятий сезон, - розповідає Руслан. - В Україні це взагалі тренд такий . Іде хвиля домашнього виноробства, люди хочуть пити натуральні вина, бо вже набридли ці вина з полиць магазинів низької якості. Я роблю тільки сухе вино. Не додаю туди ні цукру, ні води. Все робиться на імпортних складниках і з застосуванням сучасних технологічних операцій, як це роблять в Європі. Додаю спеціальні культурні дріжджі, що дозволяє контролювати бродіння та отримувати більш прогнозований його результат, - каже Руслан.

Виноград чоловік купує в Одеській, Херсонській, Миколаївській області, а також на своїй присадибній ділянці вирощує більше 50 сортів винограду технічних і столових культур, з яким експериментує.

- Минулого року купив невеличку ділянку і посадив близько 600 кущів технічного винограду. Це більш дослідний варіант, адже там в основному технічні сорти європейського винограду. Він укривний і тому поки що буду спостерігати як європейські сорти будуть вести себе в умовах Кіровоградської області. Як зимують, хворіють, якої якості врожай можна отримати. Які вина можуть вийти. Такий собі дослідний виноградник для мікровиноробства. Зробив 5-10 літрів, спробував, якщо сподобалось, то є сенс вирощувати цей виноград і робити з нього більше вина, якщо ні виноград перепрививається на інший сорт. Наряду з відомими європейськими сортами такими як Трамінер, Мерло, Рислінг, Аліготе, Каберне совіньон, посадив і не дуже поширені в Україні Мальбек, Сіра, Пінотаж, Монтепульчано, Керменер.

Виробництво вина – затратне хобі. По-перше, через весняні заморозки цього року подекуди технічний виноград в Україні зрівнявся за цінами зі столовим, по-друге, якість винограда не завжди відповідає очікуванням, можна витратити гроші, зробити вино, а воно не вийде достатньо якісним, по третє, поїздка за виноградом по українських дорогах, у більшості своїй стає певним квестом, як доїхати, як довезти, і чи доїдеш взагалі.

- В Україні є певні виноробні традиції в Одеській області, на Закарпатті, але таких столітніх традицій, як от у Грузії, де від батька до сина передають певні особливості і нюанси виноробства немає. Немає виноробних шкіл, курсів. Тому доводиться вчитись самому. Читаю різноманітні підручники, шукаю інформацію в інтернеті, правда це переважно англомовні джерела, спілкуюсь на спеціалізованих форумах. Мені взагалі дуже важко, бо маю юридичну освіту, а хімію та біологію в школі не любив, - каже винороб і пояснює, чим його вино відрізняється від кустарного, яке часто виготовляють вдома, - Що робить більшість людей, які роблять вдома вино? Знаходять виноград, назви якого можливо і не знають, тим паче вони не знають його рівня цукру, кислотності. Я часто бачу навіть що використовують хворий виноград. Багато хто додає цукор, навіть воду. Зброджують. Буває не дотримуючись елементарних гігієнічних норм, не контролюючи і не розуміючи процеси, які відбуваються при бродінні. І те що отримали, називають «домашнім вином». Тобто як кажуть, люди роблять вино «за рецептом». Я ж роблю вино, за технологією. Збираю виноград для вина за певних кондицій, в залежності від запланованого стилю вина. Щоденно контролюю всі процеси що відбуваються з вином на всіх його стадіях. Від збору врожаю до закупорки у пляшку. Застосовую певні технологічні операції. Це постійна та кропітка праця. Зробити якісне вино у певному стилі, потребує певних знань та вмінь. Бо вино можна зробити густим, танінним, високоспиртозним, зробленим для подальшої витримки у бочках та пляшках, а можна зробити легким, фруктовим, свіжим, яке випивається на протязі року після його дозрівання. Зараз у світі тенденція до менш спиртозних, легких вин. Правда вчитися робити вино, винороб має змогу тільки один раз на рік, тому я зараз акцентую свою увагу більше на експериментах з різними сортами винограду та стилями вина. Це той досвід, який не дасть жодна книжка. У цьому році наприклад, зробив чотири вида рожевого вина, тож буде можливість погратися з купажуванням (змішуванням) у пошуках найкращої ароматикі та смаку. Взагалі у світі з кожним роком рожеві вина стають більш популярними. Це вина, зроблені за технологією білих вин, але з сортів червоного винограду, а не за рахунок змішування білих та червоних, як вважає більшість людей.

Щороку він виготовляє 600-700 літрів вина. У той самий час купити вироблене ним вино у Кропивницькому неможливо. Через складну систему ліцензування, яку пропонує малим виноробням держава. Перетворити хобі в офіційний бізнес, отримавши дозвільні документи, дуже складно. А без ліцензій офіційно продавати вино не можна.

- Поки що роблю вино тільки для себе. Не на продаж. Тому, що малим виноробам в Україні без ліцензії продавати вино не можна. Можна вирощувати виноград та виготовляти вино, але продавати – ні. Законодавство зарегульоване ще застарілими радянськими вимогами та нормами. Немає відповідного законодавства, щоб у нас було таке виноробство, як наприклад у багатьох країнах Європи, - каже винороб, - де вино продають чи не в кожному дворі. Зараз у нас, щоб зареєструвати себе виноробом треба пройти складну атестацію виробництва, яка займає дуже багато часу і достатньо грошей. Зараз, коли ти зареєструєш підприємство тобі доведеться землі на яких стоїть виноробня переводити в статус земель промислового призначення, треба щоб виноробня знаходилась на певних відстанях від жилих будівль і таке інше. По деяким підрахункам треба отримати близько 140 різних дозволів та довідок для реєстрації. Хоча, коли це мікровиноробство, і я роблю все вручну, на ручному пресі та ручному подрібнювачі, у себе на ділянці, жодних шумів не спричиняю, екологію не забруднюю, навіщо такі труднощі? Якщо людина робить 500 літрів чи тонну вина, то пройти ці всі кола пекла просто неможливо і невигідно. Великі винні монополії не зацікавлені щоб одночасно з’явилися тисячі дрібних виноробень, які будуть з ними конкурувати. Та й і держава не потурбувалась про те, щоб малі виробники могли щось зробити і продати звісно сплативши податки. Тому, моє вино мають змогу куштувати тільки друзі, родичі та знайомі.

На думку винороба, якби бюрократичну процедуру спростили, це пішло б лише на користь і державі, і людям, адже в нашої країни є великий потенціал. Якщо у Франції зараз 840 тисяч гектарів виноградних насаджень, 65 великих виробників вина і 15 тисяч сімейних виноробень, то в Україні лише 46 тисяч гектарів виноградників, 61 великий виробник і лише 4 офіційно зареєстровані сімейні виноробні. У той час як навіть за радянських часів в Україні було близько 230 гектарів насаджень.

- У Європі чи Молдові наприклад, сухе вино взагалі є продуктом харчування, а не спиртним напоєм як у нас. Тож моя особиста думка така, що треба дозволити робити вино всім бажаючим. Але коли вино зроблено, і є потреба його продати, ти повідомляєш про це в певні служби, зазначаєш про обсяг вина, проводиш мінімальні аналізи у незалежних експертних структурах, аби переконатись, що продукт є якісним та не нашкодить споживачу, і платиш податок чи отримуєш акцизні марки на певну кількість виробленої продукції. Якщо б так було, то в селах особливо на Півдні України, люди були б зацікавлені вирощувати технічні виноградники, робити своє вино, а вже ринок своїм попитом та конкуренцією регулював би якість цього вина. У свою чергу в законотворців є інша пропозиція. У Верховну раду вже подали законопроект 6693, яким набагато спрощують ліцензування виноробам. Якщо його приймуть – це вже буде крок до розвитку виноробства в Україні. А розвиток виноробства - це і тисячі сімей, які зможуть отримати додатковий, а може і основний заробіток. Плюс це великий поштовх до винного туризму, як в Європі, коли люди відвідують виноробні, дегустують вино. А там де виробляють вино, куди приїжджають туристи, розвивається інфраструктура, часто поширене виробництво сирів, м’ясних виробів і та ін. Так частина селян зможе на цьому заробляти, а не прагнути виїжджати в місто у пошуках роботи, розвивати свій бізнес, платити податки, а це і є розвиток країни. У нас потенціал дуже великий, - вважає Руслан.

Наразі ж багатьом молодим українцям, які мають спеціальну освіту аби розвиватися у виноробному бізнесі доводиться шукати роботу за кордоном.

Проте навіть в нинішніх умовах представляти свою продукцію можна у свою чергу на різноманітних святах і ярмарках крафтових продуктів. Руслан ділиться мрією про те що, фестивалі, на зразок Kyiv Food and Wine Festival, доберуться і до Кропивницького.

- В Україні у багатьох містах проводяться свята вина, сиру, хліба. Такі свята, ярмарки чи фестивалі відбуваються навіть у не виноробних регіонах, і користуються великим попитом у людей. Виробники мають змогу продати свій товар, виставити якійсь ексклюзив, придивитись що який попит має. Відвідувачі навпаки мають змогу купити чи продегустувати якісні товари домашнього виробництва, та просто гарно провести час. Сподіваюся що і в нас незабаром будуть відбуватися такі заходи.
Поки що своє вино ніде не виставляв. Я трохи перфекціоніст, тому якщо виставляти, то вже таке, яке цілком буде мені подобатись. Бо ті вина, що я роблю подобаються родичам та друзям, але в мене з кожним роком все більше вимог до своєї продукції. Мені є куди рости та розвиватись. Хочу знайти своє вино, тобто вино яке найкраще буде у мене виходить. Наразі найстаріше вино у мене всього лише трьох річної витримки. Це купаж Сапераві і Каберне совіньон. Хоча я читав, що це вина які не дуже купажуються, але мені їх поєднання подобається. Виноробство процес творчій, тому тут є поле для експериментів.
Чи є у нашому місті ще винороби? – впевнений що є, але я знаю тільки одного, правда у нас різні технології виробництва. Інші мені невідомі. Хоча неодноразово при співбесіді з власниками виноградників, чув що були люди та закуповували виноград і з Кропивницького, і з області. Було б непогано знайти однодумців у нашому місті, може об’єднатися у якійсь клуб чи товариство, на подобі таких, які є у Дніпрі чи Івано-Франківську. Проводити якісь зустрічі по обміну досвідом чи просто дегустації.

Спілкувалась Анастасія Дзюбак

 

Сподобалася стаття?
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити