Дмитро Красільніков розповів про створення та бойовий шлях легендарного 34-го батальйону (ФОТО)

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 3326

34-й окремий мотопіхотний батальйон відзначив четверту річницю від дня створення. На його рахунку велика кількість успішно виконаних бойових завдань, по сьогодні у ньому служать чимало тих, хто першими прийшли до лав 34-го ТРО. 

troo00Формування 34-го батальйону територіальної оборони розпочалось 5 травня 2014 року у Кропивницькому (тоді Кіровоград). В умовах окупації східних та південних регіонів України, на захист держави одними з перших стали добровольці. «Гречка» поспілкувалась з першим командиром 34-го ОМпБ Дмитром Красільніковим, який розповів про створення та бойовий шлях військового підрозділу.

МОБІЛІЗАЦІЯ

- Як починалось формування 34-го батальйону і хто займався його організацією?

troo1- Після оголошення мобілізації низка політичних сил зайнялись організацією добровольчих батальйонів для захисту вітчизни. В принципі, я вважаю, що на той час це було необхідно.

За домовленістю з Міністерством оборони, через «Рух опору» мали комплектуватися декілька військових частин. Тоді Юлія Тимошенко звернулась по телебаченню до всіх чоловіків які були ладні захищати батьківщину, та повідомила телефонний номер координаційної ради «Руху опору» і скеровувала всіх до Кіровоградського військового комісаріату. В першу чергу це суттєво зменшувало час на збори добровольців та військовозобов’язаних по всій Україні, адже система військкоматів після її нищення працювала не дуже впевнено. До того ж, багато чоловіків які мали бажання та натхнення служити, були відправлені додому військовими комісаріатами через те, що їх не було у списках, чи вони не знаходились на обліку, або їх посада з попереднього місця служби не відповідала замовленням.

Саме ця процедура на травень 2014 року дуже допомогла швидкому формуванню патріотично налаштованих громадян у військові підрозділи які готові воювати за свою країну.

- Хто приходив на заклик про мобілізацію і яка ваша участь у його формуванні?
- Першим в списку батальйону був я, тож можна сказати, що з

         Дмитро Красільніков, 15 липня 2014 року

мене розпочалось його формування. Через мене та начальника штабу пройшли всі кандидати на вступ до 34-го батальйону територіальної оборони. Я командував батальйоном рік, після чого став командиром 57-ї окремої мотопіхотної бригади, до якої входив батальйон. Тож він завжди був для мене рідним і я продовжував бути в курсі всіх подій, що відбувались у ньому.

Люди до нас приходили дуже різні, як за походженням, національним складом так і підготовкою. Були такі, що мали дуже високу бойову підготовку, адже служили в підрозділах спеціального призначення СРСР і України, ветерани повітрянодесантних військ, в тому числі на території Російської федерації. Тобто дуже багато військовослужбовців мали реально високий рівень підготовки. Було багато і тих, хто не мав жодного уявлення про армію, а більшість офіцерів мали лише військову кафедру місцевих вишів. Не вистачало спеціалістів з колективних видів зброї, зокрема автоматичного гранатомету (АГС), водіїв Бойової розвідувально-дозорної машини (БРДМ).

troo16

troo17

добровольці на клаптиках паперу записують свої дані, їм обіцяють передзвонити коли виникне потреба,

сходи міського комісаріату - 2 березня 2014 року

Найбільше ускладнювало набір та комплектування підрозділу те, що всі прагнули служити на одній з трьох посад, хотіли бути розвідниками, снайперами або диверсантами. Зрештою хтось став стрільцем, хтось кухарем. За час формування батальйону всі ці питання були вирішені.

ДИСЛОКАЦІЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

- Де базувався новоутворений батальйон і за яким принципом обиралось місце дислокації?
- Ми розгорнулись на території військової частини Канатово, адже військова частина та підрозділи мають займатись бойовою підготовкою. Якщо цього немає, то батальйон перестає бути бойовим, а його особовий склад - військовослужбовцями, перетворюючись на звичайне збіговисько людей.

trootroo0

На той час від Канатового майже нічого не залишилось, були якісь ознаки існування військового колективу, який там працював. Ми взяли за погодженням окрему ділянку місцевості і з нуля зробили військовий табір.

Перед розгортанням забезпечили всі умови для існування наметового містечка: підвезення води, налагодили харчування, створили побутові умови.

troo2troo3представники ВО "Батьківщина" довезли амуніцію бійцям 34-го батальйону ТРО, на той час вже відбувалось формування 42-го батальйону ТРО, вч. "Канатово" - 26 липня 2014 року

Було багато допомоги як з боку політичних сил, так і від громади Кіровоградської області. Дуже допомагали жителі Кіровограда(нині Кропивницький), Кіровоградського, Знам’янського, Новгородківського, Світловодського та інших районів.

- А яка ситуація була з броньованою технікою та з автотранспортом?
- Допомагали всі, тож всім, що нам було призначене за штатом, ми були забезпечені. На той час у нас була лише Розвідувальна дозорна машина хімічної розвідки, яку пригнали після консервації з Полтави. Силами волонтерів її відновили: облаштували додатковим бронюванням, пристосуваннями для кріплення ящиків з боєприпасами - одним словом зробили доволі достойний автомобіль, який потім відіграв досить велику роль під час боїв за звільнення Дзержинська(нині Торецьк).

troo4ремонт БРДМ для 34-го батальйону, 25 червня 2014 року

Також місцеві підприємці проводили бронювання вантажних автомобілів з-за допомогою листового заліза, конвеєрної стрічки та комбінування цих засобів. В подальшому всі ці заходи з підвищення захищеності особового складу доволі ефективно використовувались при користуванні автомобільним транспортом. Тож велика подяка всім підприємцям та волонтерам, які надавали цю допомогу.

ПІДГОТОВКА

- Чи вдалося вашому батальйону пройти необхідний вишкіл перед відправкою до зони АТО?
- Допомагали організовувати зайняття жителі Кропивницького, які мали достатній бойовий досвід, зокрема Дмитро Борисенко. Щодня ми виїздили на полігон 3-го полку спеціального призначення, де військовослужбовці 3-го полку, які на той час вже мали бойовий досвід, але з різних причин перебували в місті, займались з нашими підрозділами. Тож понад місяць ми проводили заняття на полігоні. Якщо підсумувати, то кожна рота була там по 10-12 разів.

troo10

Бійці стріляли з різних видів зброї, проводили заняття щодо протидії засідкам, смугу перешкод, психологічну підготовку. Також були заняття з метання бойових гранат, стрільби з колективних видів зброї, зокрема з АГСу і таке інше.

УЧАСТЬ В БОЙОВИХ ДІЯХ

- Коли ви вже вийшли з мирного Кропивницького та опинились в зоні АТО?
- 14 липня ми висунулись в зону АТО, нам вказали кінцевий пункт куди прибути, завдання мали отримати безпосередньо там, на місці. Пересування було розраховано так, що ми мали двічі ставати на відпочинок, і перший з них на Новомосковському полігоні. Планувався лише нічний відпочинок, але в зв’язку з тим, що техніка була не в найкращому стані, затримались деякі автомобілі і ми мали вже денний відпочинок.

troo5troo9

- Чи були перед самим виходом захворілі, або ті, які просто відмовились йти на війну?
- Звісно були «різко захворілі», які відмовились, адже всі знали куди ми йдемо. Але це не було масово, а одиниці. Я вважаю це нормальним, адже звідти відправити їх було б набагато важче. Всі решта були нормально по-бойовому налаштовані, тож жодних проблем з цим не було.

troo6troo7troo8troo11troo12troo13troo14Новомосковський полігон, Дніпропетровська область - 15 липня 2014 року

- Яким було перше бойове завдання, яке доручили виконувати вашому батальйону?
- Ми мали змінити військові підрозділи, які вже певний час перебували на блокпостах в районі Костянтинівки в Артемівському(Бахмут), Донецькому та Дзержинському(Торецьк) напрямках. На той час цей населений пункт вже був нашим, але блокпости розташовувались саме за межами міста.

ПЕРШІ ВТРАТИ

- Коли 34-й батальйон поніс перші втрати?
- Під-час обстрілу блокпосту в районі Олксандро-Іванівки загинув Віктор Бойко, дуже досвідчений хлопець, який служив в повітрянодесантних військах, мав досвід виконання миротворчих місій, але так сталося, що він загинув першим. Пізніше отримав поранення від якого помер заступник командира з виховної роботи однієї з рот старший лейтенант Григорій Терехов. Це відбулося буквально протягом трьох діб по прибуттю до зони АТО.

Довідково:
Старшина Бойко Віктор Анатолійович
Загинув 19 липня 2014 р. під час виконання службових обов'язків в районі с. Романівка, Мар'їнського району, Донецька область.
Старший лейтенант Терехов Григорій Анатолійович
Помер 21 липня 2014 р. в Константинівській ЦРЛ від поранень отриманих під час виконання бойового завдання на блокпосту 3402.

ЗВІЛЬНЕННЯ ТОРЕЦЬКА

- Чи можна бої за Торецьк вважати «бойовим хрещенням» батальйону?
- Буквально за п’ять діб після входу до зони АТО був Торецьк. На той час ми ще толком не розуміли де хто знаходиться і це дійсно можна вважати першим випробуванням для батальйону.

З огляду на те, що на той час військовослужбовці не мали бойового досвіду, ми отримали, на перший погляд, доволі просте завдання - мали забезпечити тили тих підрозділів, які безпосередньо брали участь у штурмі позицій ворога. Це були частин спецпризначення, інші добровольчі формування.

troo00блокпост "Квіточка" неподалік Торецька, 15 лютого 2015 року

Ми мали займатись безпосередньо організацією блокпостів і блокуванням міста Горлівки з заходу та північного заходу, на ділі ж противник намагався контратакувати, перегруповуватись, підходити і склалась ситуація, коли обидві групи 34-го батальйону у взаємодії з ротно-тактичною групою 169-го Деснянського навчального центру, який на той час був укомплектований досвідченими контрактниками і офіцерами, 21 липня близько 8.00 вступили в бій. Одна група в районі Новгородського, інша – неподалік Майорська. Так починались бої за звільнення Дзержинська(Торецька).

Завдання було виконано, а противника – знищено, як на опорному пункті в районі Новгородського, так і в засідці в районі Артемова шахт 6,7. Противник поніс значні в трати особового складу і техніки. Також було суттєво підірвано моральний дух ворога. Соцмережами поширювались чутки про те, що 20 американських танків увійшли до Дзержинська, безліч американських інструкторів – найманців і таке інше.

Нажаль, під час цих боїв ми понесли втрати. Загинули двоє військовослужбовців Роман Майстерюк та Фаріз Ібрагімов. Окрім того на два підрозділи разом з військовослужбовцями 169-го центру ми мали дев’ятьох поранених. Загалом бій тривав орієнтовно до 18.00. Були спроби контратакувати, вийти з оточення в самому Дзержинську, адже в центрі міста працювали спецпризначенці, які звільнили адміністративну будівлю, та взяли полонених.

Довідково:
Підполковник Майстерюк Роман Андрійович
Загинув 21 липня 2014 р. під час бою за блокпост, полишений терористами в районі смт. Неліпівка, Донецької області.

Солдат Ібрагімов Фаріз Расім-огли
Загинув 21 липня 2014 р. під час бою за блокпост, полишений терористами в районі смт. Неліпівка, Донецької області.

- Як в подальшому вплинули на морально-психологічний стан бійців батальйону успіхи у бою за Торецьк?
- Успіх першого бою дає таке натхнення і таку впевненість в своїх силах, що в подальшому підрозділу майже нічого не загрожує, і він виконає завдання навіть маючи більші втрати, це я кажу з власного досвіду. Цей успіх надав впевненості батальйону, з’явилась хороша злість, і я вражаю, що саме від цього бою залежать подальші легендарно-героїчні вчинки військовослужбовців і підрозділу 34-го батальйону.

КОРОТКИЙ ПІДСУМОК ЗА ЧОТИРИ РОКИ

- Що за ці роки було найтяжчім, а що давалось легко. Які події за участі батальйону ви вважаєте найважливішими?
- Найнасиченішими на бойові дії були 2014-2015 роки, але були важкі події і в 16-му - 17-му роках. І деякі моменти навіть важчі ніж в 14-му та 15-му. Зокрема рейдово-штурмові дії за Дебальцевим на південному сході в районі Шахтарська влітку та восени у взаємодії з підрозділами 169-го центру, бої в районі Горлівки. Окремо хочу відзначити бої в районі Зайцевого – це також історія і цікава і героїчна, і водночас сумна, оскільки там ми також понесли втрати.

Наразі підрозділи 34-го батальйону дислокуються в одній з найгарячішій точці антитерористичної операції - в районі Пісок.

Втрати на жаль також є і зараз, але якщо обраховувати загиблих та поранених і виконані завдання, можна переконатись, що батальйон дійсно пройшов дуже важкий і гарячий шлях цієї війни.

Найтяжчим було підтримати той баланс між фізичними кондиціями військовослужбовців і їх моральними принципами та бажаннями, щоб це сприяло виконанню поставленого завдання та кінцевого результату. І коли в батальйоні люди тобі вірять і тебе поважають, коли вони навчені, підготовлені, мотивовані, то найлегшим було це виконувати з ними будь-які завдання.

- Як сприймали в перший рік війни «Мінські домовленості». Це не спричиняло непорозумінь чи незадоволення з боку особового складу?
- Логічним завершенням будь-якої війни для військовослужбовця: солдата офіцера є все ж таки перемога для досягнення воєнно-політичної мети – збереження територіальної цілісності України. Тому звісно були моменти: «Чому неможна, чому так?» Але ми змогли донести військовослужбовцям позицію нашого керівництва, і вони адекватно поставились до цього всього: сказали стріляти, значить стріляти, сказали не стріляти, значить не стріляти.

На сьогодні укомплектованість батальйону військовослужбовцями зразка 14-го року дуже високий. Я вважаю, що він найбільший в збройних силах України.

- Зараз ви проходите навчання у військовому виші, наскільки це потрібно військовослужбовцю з бойовим досвідом?
- З вересня 2017 року я навчають в Національному університеті Оборони України за спеціалізацією Державне управління. Вирішив вчитися через те, що ті посади, які в майбутньому планую обійняти, передбачають належного кваліфікаційного рівня. Окрім того великий практичний досвід потребує підтягування теоретичних знань до бойового досвіду. Свого часу багато питань, які без знання теорії здавались відкриттями, виявились давно відомими і описаним у відповідній літературі, тому просто потрібно про це прочитати.
Багато разів я переконався у тому, що ті чи інші вчинки під час війни були не лише правильними, але і науково обґрунтованими.

ПРИВІТАННЯ

- Щоб ви хотіли побажати військовослужбовцям 34-го батальйону з нагоди четвертої річниця від дня початку формування підрозділу?
- По-перше вітаю всіх хлопців, хто служив і хто служить з четвертою річницею формування батальйону. Особливо хочу привітати і подякувати тим, хто досі служить, не зламався і їм не набридло, і вони продовжують нести стяг 34-го батальйону.

Хочу побажати здоров’я, бережіть себе, своїх рідних, близьких, побратимів та скорішої перемоги над ворогом! СЛАВА УКРАЇНІ!

Записав Валерій Лебідь, фото автора

G

Сподобалася стаття?

Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв