Ірина Фаріон: «Вони реально посягають на мій рай, тому я змушена повернутися в пекло»

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 668

У листопаді до Кропивницького відома скандальна громадська діячка, екс-нардеп партії «Свобода», яка збиралася вчити екс-міністра Азарова української мови, приїхала на презентацію своїх мовних книг як кандидат філологічних наук. «Гречці» вдалося поспілкуватися з пані Фаріон в проміжку між низкою зустрічей, призначених в рамках візиту до міста й дізнатися, коли останній раз Ірина Фаріон ходила в кіно, чому її змушують повертатися в політику, що думає мовниця про фемінітиви та про рецепт боротьби із суржиком «по-фаріонськи».

IMG 5649

- Сьогодні в Кропивницькому Ви зустрічалися зі студентами: філологами й істориками. Подібні зустрічі проводите й в інших вишах країни. Як Вам сучасна молодь?

- Молодь завжди однакова. Пріоритет молоді – яскраві емоції, розширення кола спілкування, знайти якусь цікавинку, загорітися. Це одна категорія молоді. Інша категорія, яким аби відсидіти. А ще інша, коли їх батьки вступили, а діти бідні мусять вчитися. Так усюди і в Кропивницькому, і в Львові, і в інших містах. Але на цій зустрічі було важливим для мене те, що на попередній парі студенти працювали з моєю монографією про яку я вже забула, бо в мене дуже багато книжок і статей, -  «Правопис – корсет мови?». Я дуже зворушена, що студенти виявляється опрацьовували її і для них було дуже несподіваним те, що на наступну пару замість книжки до них прийде жива істота. Тому не було особливого перепаду у спілкуванні, бо студенти якоюсь мірою знайомі з автором з книжки. А нам дуже важливо наблизити студента до середовища наукового. Бо ми маємо страшну кризу науки сьогодні через те, що наука абсолютно не фінансується і студент позбавлений вибору наукового шляху. Можливо, ця індивідуальна, емоційна, експресивна зустріч поверне їх до наукових пріоритетів. Моє враження від кропивницьких студентів – як від ще одного джерела сили.

- До речі, про виші, що випускають філологів та викладачів. Не забагато для країни філологів? І наскільки вони якісні, якщо можна так сказати?

- Філологів забагато бути не може. Чому? Бо немає в країні людини, яка б не використовувала основний ресурс філолога – слово. Ми живемо в суспільстві дилетантів. Кожен знає як правильно говорити, усі знають, як грати у футбол, як лікуватися і всі розуміються на політиці. В результаті – величезна криза в названих мною царинах. Тому суть не в їх кількості, а наскільки ця галузь для держави є пріоритетною. А вона не є пріоритетною. Передусім через те, що державна мова не підкріплена належним статусом. Якщо у парламенті ухвалять закон №5670-д (наразі законопроект готують до другого читання, - ред.), то на державному статусі української мови можна поставити крапку. І ці українські філологи перетворюються у наймички у власному мовному домі. Тому, можливо, кількість буде давати і нову якість. Для того, щоб була добра якість треба запропонувати велику кількість, аби з неї ми могли вибирати.

IMG 5576

- Ви неодноразова негативно висловлювалися про освітню реформу та міністрів освіти, які щоразу пропонують щось нове. Якою, на Вашу думку, має бути освітня реформа? Уявімо, що Ірина Фаріон стала міністром освіти.

- Найкраща реформа – це заглиблення в те, що ти робиш, а не постійні новації, які ми не встигаємо не просто закорінити, а навіть зрозуміти себе. Що таке Нова українська школа? Якщо Нова українська школа – це англійська мова для маленьких дітей, то в мене виникає запитання: «Що ви їх уже готує на експорт?». Якщо Нова українська школа це відсутність червоної ручки, а запровадження зеленої і синьої, то це реформа форми, а не змісту. Якщо Нова українська школа це 12 класів, коли вже можна почати народжувати дітей, то чи є це реформа? Що це дає для українського суспільства. Це один контекст проблеми. Якщо реформа в школі – це антидискримінаційна експертиза підручників. Слухайте, Ви, плем’я ботокуди, то назвіть себе так, як це було в XIX столітті. Назвіть себе цензорами з вилущування української національної ідеї з освітнього процесу. Коли я беру до рук підручник, який називається «Вступ до історії», бо в нас вже немає історії для 5-го класу, - це реформа? Це ми для того гинули на Майдані, щоб в 5-му класі не було історії України? Крім того, в підручнику «Вступу до історії» вилучено поняття «мова слов’їна» на тій підставі, що це є дискримінація за етнічною ознакою. Ви ідіоти? Далі з цього підручника вилучають картинку, де мама купає дитинку, а батько робить полички в гаражі. Це називається гендерна дискримінація? Бо це що мама має робити полички в гаражі, а тато мити дитинку?

- Тоді який Ваш перший крок, якщо завтра стали б міністром освіти?

- Негайно у всі закони внести зміни. Особливо  у вертикаль, що стосується викладання мовами нацменшин. У нас немає графи «національність». Звідки я знаю, до якої національної меншини ти належиш? Ти хто за національністю? Покажи документи? На якій підставі школа з російською мовою викладання має існувати тут? Я хочу знати. Де, документ, що ти московит? Поляк, покажи свій документ, що поляк? Отже, ми маємо зробити те, що не роблять десятками років – перепис населення. Відповідно до того, як ми зробимо перепис населення, кожна національна меншина буде мати забезпечене своє право вивчати свою мову під час навчального процесу і звичайно навчатися цією мовою в суботній і недільній школі, так як це є в Німеччині, Італії, Іспанії, Англії. Хіба це поганий приклад для наслідування? Із закону про вищу освіту обов’язково забрати четвертий пункт мовної статті, де допускається створення груп з мовами національних меншин. Ні, не допускається. Не знаєте мови – не будете вчитися у вищому навчальному закладі. Не знаєте мови – не отримаєте роботи.

IMG 5549

- Напередодні виборів і взагалі як ніколи політики піднімають мовне питання. На тих самих білбордах «мова», «українська мова, пісня, кіно». Як Ви до цього ставитеся і чи не спекулюють нині загалом на мовній темі?

- Я за цю проблематику, винесену на рекламні носії дякую суспільству. Це політики намагаються встигнути за суспільством. Суспільство реально потребує вирішення або ж розв’язання мовної проблеми в державі. Суспільство вимагає, щоб українська мова була захищена законом. Тому вони докидають на рекламні гасла не те, що їм заманулося, не тому, що вони грають у мовну карту, а тому що вони щупають суспільство. А суспільство реально змінилося після 2014-го року. Якщо ви реально обстоюєте державний статус української мови, то ви ніколи в житті не голосуватимете у Верховній Раді за законопроект №5670-д, тому що цей закон пропонує навчання мовами національних меншин. Цей закон пропонує у науковій сфері «мови науки – мови ЄС». Це означає, що в Галичині будуть захищати дисертацію польською мовою, на Буковині – румунською, на Закарпатті – угорською. На Закарпатті, Ужгороді діє п’ять угорськомовних університетів. Невже там відкрили другий фронт, західний?

Тому те, що написано на рекламному носії і те, що насправді сповідують ці політики – когнітивний дисонанс. Це не є їхніми переконаннями. Вони просто ще раз хочуть здурити суспільство і показати, які вони патріотичні.

IMG 5758

- До речі, коли Ви останній раз ходили в кіно на  український фільм?

- Дуже часто ходжу. Мій улюблений останній фільм – «Позивний Бандерас». Для мене було важливо піти на той фільм, тому що ми зустрілися з моїм зятем в Києві і не встигали на щось там, тому взяли таксі. Як тільки ми сіли в таксі я подумала: «Господи, невже це просто можна їхати в кіно, а не доводити комусь аксіоматичні речі весь час». Ми їхали на фільм «Позивний Бандерас» по проспекту Бандера в місті Києві. Ну хіба не зміни? Звісно, що зміни. Це грандіозний фільм, якщо його порівнювати з фільмом «Кіборги», який значно програє тому фільмові. Це фільм про світогляд, про ідеологічні цінності, про найважливіше – неминучу перемогу українця. Це фільм з дуже правильними ідеологічними акцентами. Фільм про сильного чоловіка, про українське незнищене криничне село. Я була зачарована від краєвидів у фільмі, який знімали на Херсонщині.

Але фільм, який я дивилася разів шість – це «Нескорений» про генерала Шухевича.   

- У фільмі «Позивний Бандерас», окрім української, частина героїв розмовляє російською, інша – суржиком, вийшов такий собі зріз суспільства. Як Ви це сприймали, зокрема, як філолог?

- У цьому фільмі дуже мало російської мови. У фільмі російська мова власне в дружини головного героя і вона є однозначно маркером негативу, бо женщіна говорить мовою окупанта. Але вона приїздить, як волонтерка на поле битви, де вже говорить українською. І він (герой, - ред.) звертає на це увагу і каже: «Ти говориш українською?» - «Так, це кордон». Мова – це кордон.

А от суржик це неминуче явище через колонізованість українців. Але від суржика до чистої мови – один крок за однієї умови: якщо на ніч, як зараз я каву ложечкою (на початку інтерв’ю Ірина Фаріон замовила «каву з молочком», - авт.) вживати сторінку класного художнього тексту і все.  Це означає крапельниця, вітамін В, С, Д, які запустив у себе і почалися очищувальні внутрішні процеси. Крім того, треба намагатися переказати те, що прочитав. А ще знайти середовище, де хтось буде знати мову краще і ти будеш тягнутися до того рівня. Не треба публічно принижувати людину, якщо вона публічно зробила помилку. Публічно треба зважити на помилку політикові, який на це не має права.

IMG 5544 1

- Є частина українців, які підтримують вживання фемінітивів, а інша – навпаки проти. Яке Ваше ставлення до фемінітивів?

- Це якась навала з фемінітивами. Їх тулять куди треба і не треба. Для мене дуже важливо з яких середовищ вони ідуть. Ідуть з ліберального середовище, з середовища, яке обстоює гендерну ідеологію від якої мене тріпає, тому що я шанувальниця традиційних стосунків між чоловіком і жінкою, традиційної родини, де чоловік – це голова, але жінка – шия. У нас в Україні завжди був матріархат і буде. Але я за те, щоб чоловік був воїном, а жінка передусім, хоч би перші три роки абсолютно віддала своїй дитині. Тому, коли починають втручатися в цю царину святая святих, то в мене виникає внутрішній супротив. І тому, коли мене представляють, як «професорка», то я ставлю запитання: «Це є така посада «професорка»?». Мене обирали на посаду професора, я бачила офіційно-діловий документ. Ви можете мене професоркою кликати на каві, але в офіційно-діловій атмосфері прошу мене називати відповідно до чинного правопису. Якщо ми це заведемо через правописну комісію, колегію мовознавців Інституту української мови, до якої я також увійду і скажу свою думку, тоді ми можемо вживати це у всіх сферах. А якщо це є черговий елемент моди, то вибачте, я не модна, тому що я стильна. Бо мода – це та штука, яка минає, а стиль це те, що залишається завжди. А немає нічого кращого серед стилів, ніж класичний.

- Прокоментуйте, будь ласка, те, що в суспільстві закидають думку, що в Україні відроджується неонацистський рух.

- Що це таке? Нацизм – це ідеологія хворих людей. Нацизм це вивищення однієї нації над іншою, біологічне вивищення скажемо так. Націоналізм – це оголений нерв скривдженої нації. Націоналізм – це природне прагнення повернути панування на своїй землі.  Крапка. І якщо в нас ще є досі люди, які не розуміють, що таке націоналізм і нацизм, то нехай собі візьмуть словник політологічних термінів і вивчать це.

IMG 5577

- Скажіть, а в політику не збираєтеся повертатися?

- Якщо би Верховна Рада голосувала в парламенті за мій мовний закон №5669, я би вже сьогодні сиділа в архіві і писала би монографію про XVIII століття. Натомість Верховна Рада голосує не за свободівський закон №5669, а голосує за  знищений наш закон і начинений статтями закону Ківалова-Колісниченка №5670-д. То як я можу спокійно працювати в архівах? Вони мене знову змушують повертатися в політику. Я весь час цього не хочу, а вони весь час мене змушують. Знову відривають мене від моєї улюбленої роботи – спілкування зі студентами. Бо немає кращої аудиторії, ніж студентська аудиторія. Щастя для викладача – це коли закінчується пара і оце диво, коли студент підходить до тебе і каже найголовніше слово «дякую». Тепер, коли стоїть черга студентів, які хочуть тобі подивитися в очі і сказати «дякую», коли студент питає чи можна сфотографувати мовні плакати і де я ще можу про це прочитати – це називається рай. І коли ти це маєш покинути і свідомо повернутися в пекло, то ти це робиш тільки тому, що тебе до цього змушують ті, які знищують твій рай. Вони реально посягають на мій рай, тому я змушена повернутися в пекло.

Валерія Жовтун. Фото Валерія Лебідя

 

G

Сподобалася стаття?

Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв