«Вивести підприємство з чвертьвікової кризи – справжнє диво» – гендиректор водоканалу

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 5647

Україна-це не просто місце на карті

Минулого тижня на засіданні Уряду, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман виголосив промову де закликав українців позбутися будь-яких відчуттів, пов'язаних з меншовартістю, із песимізмом, із тим, що в України щось може не вийти. Україна – це не просто місце на карті, впевнений очільник Уряду.

il2

«Кожен українець розуміє: будь-які зміни можемо робити тільки разом – через прийняття відповідальних рішень та відповідальність мільйонів людей. Доречно згадати слова 35-го Президента США Джона Кеннеді: «Не питай, що країна зробила для тебе, а запитай, що ти зробив для своєї країни», – наголосив Гройсман.

Багато українців навіть ще до часів незалежності нашої держави намагалися виїхати за кордон – в ті країни, де державний устрій формувався сотні років, де вже усталений та відшліфований роками побут, культура та ментальність народу. Однак безліч справжніх патріотів України доводять – успіху можна досягти і в рідній країні. Один з таких – очільник одного з водогонів країни, генеральний директор обласного комунально-виробничого підприємства «Дніпро – Кіровоград» Роман Ілик.

- Пане Романе, з чого Ви розпочинали свій шлях?
- Р.І. Я дипломований інженер-механік. На біржі я обрав роботу завідувача гаражем, що й стало початком мого шляху. Це був 1999 рік, мені тоді було двадцять два роки. Ще один рік був підприємцем, і так склалася доля, що орендував приміщення в КП «Стрийводоканал». І через деякий час директор цього підприємства запропонував мені перейти працювати до нього, оскільки на водоканалі саме були потрібні молоді спеціалісти з бажанням до праці та кар’єрного зростання. З тих пір пройшло більше п’ятнадцяти років. За цей час я пройшов весь шлях від майстра мереж водопостачання з вісьмома підлеглими до генерального директора підприємства, на якому сьогодні працюють більше тисячі чотирьохсот працівників.

- Розкажіть про успіхи у вашій справі, які вам вдалось досягти за останні роки?
- Р.І. Підприємство за більше як двадцять п’ять років мало заборгованості по зарплатах, податках, за енергоносії. Станом на сьогодні їх немає. Я вважаю, що це мій найбільший успіх як керівника. Це – важка, монотонна і довга робота, яка потребує згуртованості та взаєморозуміння в колективі професіоналів своєї справи. Незалежно від того, це юридична служба, комерційна, технічна, бухгалтерія, чи це водії, машиністи насосних станцій – робота підприємства залежить від колективу, розуміння спільної мети та відношення працівників до роботи. Тож я вважаю, що мій найбільший успіх – це згуртований колектив однодумців, більшість з яких розуміє мене як керівника, підтримує та яких я можу назвати своєю опорою.

- Чи думали ви про іміграцію?
- Р.І. Ні, не думав. Хоча в нас була компанія товаришів – випускників мого вишу, то свого часу з нас усіх не виїхав за кордон лише я один. Я пам’ятаю, навіть батько тоді мені радив виїжджати. Але я залишився – не хотів бути наймитом. Я хотів стати директором водоканалу – і це не жарт – ще в десятому-одинадцятому класі. Щодо самореалізації – я вважаю, що я себе вже реалізував у повній мірі. Звичайно, є бажання отримувати більшу зарплатню, і це нормальне бажання. Тому я вважаю, що Україна повинна бути країною рівних можливостей. Зокрема, без розриву в зарплатах від трьох тисяч гривень до більше мільйона на місяць.

- Назвіть 5 речей, за які ви любите Україну.
- Р.І. Це – просто: я люблю українську природу, культуру, безмежні можливості в сільському господарстві та видобуванні корисних копалин, виробництві високотехнологічних продуктів. Люблю Україну за її чарівних вродливих жінок. Ну й останнє, для мене сам термін – Україна – розділяється на «У» та «країна», що в моєму сприйнятті звучить як «Унікальна країна». Це дійсно так.

- Назвіть головні мрії у житті.
- Р.І. Мрія у мене лише одна – жити щасливо, щоб щасливими були мої діти, друзі, колеги, співробітники, тому що тільки в гарному настрої і приємній роботі людина отримує задоволення від життя.

- Що ви хотіли б побажати молодим українцям?
- Р.І. Мріяти. А ще – вірити в те, що будучи молодим спеціалістом після випуску з вишу дев’яносто дев’ять відсотків з нас мають рівні можливості, знання, а далі все залежить тільки від нас. Виїхати за кордон і бути там наймитом, чи залишитись в рідній країні з батьками та друзями. Нелегкою працею і потом досягнути своєї мрії тут. В цьому й сенс життя – мріяти про досяжні речі, добробут, і досягаючи цього – знову мріяти. Молодь не повинна забувати, що Україна – унікальна країна не лише географічно, а й ментально, етнічно. Це – країна безмежних можливостей і кожен в ній – коваль свого щастя.

Записала Анна Порташ
www.uawelove.org 

 

G

Сподобалася стаття?

Реклама
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв