файно сусід

Філологиня пішла в прикордонниці: історія Світлани Бурди з Кіровоградщини

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 2140

Лейтенантка Світлана Бурда з Кіровоградщини працює прес-аташе Окремого контрольно-пропускного пункту Київ в Міжнародному аеропорту Бориспіль. Попри педагогічну освіту пішла служити у прикордонну службу, бо саме тут бачила своє покликання.

 

89288451 3074718792546659 8169942938558660608 o 1

Її історію в рамках проєкту #професіїбезобмежень розповіли Міжнародний аеропорт Бориспіль та UNFPA.Ukraine.


“Я була татовою доцею. Завжди за ним всюди хвостиком ходила. Він працював у правоохоронних органах і дуже хотів, щоби хтось із доньок колись носив погони. Тата не стало, але його мрія лишилася зі мною. У мами втім були свої плани: вона бачила нас із сестрою вчительками. Ми послухалися і вступили на філологію. Але мені все рівно хотілося втілити в життя татову мрію. Тож після п’ятого курсу я віддала мамі диплом зі словами: “Ти хотіла, щоб я стала вчителькою – ось. А тепер я йду служити”. Звісно, для неї це було, як грім серед ясного неба. Відмовляла мене, як уміла. І що це не жіноча робота казала, і що міцну сім’ю я ніколи з такою роботою не збудую. Але вона знала, що з моїм характером що не кажи, а я все рівно зроблю своє.

Я починала з солдатки і за сім років виросла в званні до лейтенантки. Вибрала для себе прикордонну службу. Працювала і на західному кордоні на пунктах пропуску, і в адміністрації, і в АТО – начальницею прес-служби Донецького прикордонного загону. Там же познайомилася із майбутнім чоловіком. Він також прикордонник, бойовий офіцер, полковник. Зараз виховуємо маленького сина. Добре, що ми з ним із одної сфери. Він розуміє, якщо мені доводиться ранесенько їхати чи пізно повертатися додому. У нас в сім’ї нема такого, що щось робить лише чоловік, а щось – тільки жінка. Обоє все робимо за потреби. І на роботі так само ніхто не розділяє обов’язки. “Ти жінка, а значить не даси цьому раду” – однозначно не про нашу службу. Ми рівноцінно робимо все те саме, що й чоловіки-військовослужбовці.

Давно зрозуміла, що робота в кабінеті – точно не для мене. Не можу я сидіти в чотирьох стінах, мені потрібен постійний рух. Тому завжди вибирала для себе ризик і адреналін. Так цікавіше жити.

Зараз я на службі в різних аеропортах. Це величезні потоки людей і море ситуацій, на які треба дуже швидко реагувати. Люблю свою роботу, бо це живе спілкування, яке ніколи й нічим не заміниш”.

 

G

Сподобалася стаття?

Кировец
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити