файно сусід

Треба щось міняти: як економістка стала веб-розробницею

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 1576

 

Кропивничанка Ірина Шкляр ― веб розробниця, яка вважала веб розробку "нестерпною нудьгою". Хотіла стати журналістом, фотографом або океанологом. Прийшла вчитися програмуванню з нуля і менше ніж за рік вже працювала над реальним проектом. Пише книги і любить подорожувати. Підтримує фінансово Ш++ і волонтерить як ментор. Вважає, що програмувати можуть не всі. Але потрібно пробувати, щоб зрозуміти, чи твоя це професія.

94710669 1363201407213131 3563477873786355712 n
Зараз Іра живе в Німеччині, працює розробницею в компанії ― одній з лідерів світового ринку мобільних рекомендаційних додатків для геймерів і мріє про розробку комп'ютерних ігор.

 

Не дивлячись на те, що зараз Іра переїхала жити в іншу країну, вона активно бере участь в житті Школи. Її знають як вимогливого і хорошого програміста. Саме вона розробляла навчальний портал Ш++, за допомогою якого дорослі студенти навчаються в форматі peer-to-peer.
Завжди дасть слушну пораду і допоможе у вирішенні непростих питань. Вона знайде граматичну помилку там, де ніхто її не побачить. Також пише книги в стилі фентезі.

― Як ти вважаєш, всі дівчата можуть програмувати?
Звичайно, не всі. Тому що є напрямки, які вимагають певної схильності. У жінок мізки влаштовані трохи по-іншому. Це більш емоційні інтелекти. Я б не сказала, що це прямо дискримінація, але програмування все ж не для кожної. Я не згодна з думкою, що хто завгодно може взяти і стати реально крутим фахівцем. Але більшість можуть, якщо йти до мети, не дивлячись на страх, що щось не вийде.
Ми ж всі розуміємо, що не всі стають нейрохірургами, вдалими адвокатами, все-таки у кожної людини є певна схильність до чого-небудь. Так, поставивши собі мету, її можна досягти, але хтось буде йти до неї рік, а хтось дійде за місяць. У цьому й різниця.

― Як ти познайомилася з програмуванням і коли?
Напевно, всі програмісти так кажуть: "Мені завжди подобалося сидіти з комп'ютерами". І, звичайно ж, чимало часу проводила за комп'ютерними іграми. Тоді геймдев стрімко розвивався, а разом з ним і баги (помилки ― прим. ред.). Найчастіше їх можна було виправити зміною файлів внутрішніх налаштувань гри. Мені не було проблемно це гуглити, шукати, правити. Тоді і прийшла вперше думка, що було б круто не тільки грати в іграшки, а й робити їх.
Вчити програмування я почала з другом сім'ї, це було ще в школі. Тоді я вивчала PHP і HTML. У мене виходило, але сам напрямок не викликав захоплення, здавався нудним, я думала: "Ні, ось стану я програмістом і не буду мати нічого спільного з PHP, і тим більше з HTML".

― Куди ти пішла вчитися після школи?
Я пішла на економіста (сміється). Пішла зі школи після 9 класу. Школа мене не радувала, на уроках було нудно ― коли ти робиш все за 5-10 хвилин і інших завдань не дають, сидіти склавши руки не приносить задоволення. Та й в загальному плані школа теплих почуттів не викликала, тому можливість пройти два навчальні роки за один в коледжі ― заощадити один рік ― виглядала привабливо. Але тоді я не знала, чим хочу займатися по життю. Знала тільки, що я не хочу ні в якому разі йти в юриспруденцію, тому що я ненавиділа право, історію ― весь ось цей жах. З того, чим хотілося б займатися: журналіст, фотограф, океанолог. Я, до речі, пройшла за балами ЗНО на кафедру океанології на державне місце, але мене туди не пустили батьки. Сказали: "Будеш економістом, будеш працювати з татом, йди вчися." І я пішла вчитися.

― Як знову програмування повернулося в твоє життя?
Після вивчення PHP в шкільні роки якось все затихло, навіть не пам'ятаю, чому, давно це було. Швидше за все тому, що бракувало часу. Так що до програмування не поверталася. Провчилася в коледжі на молодшого спеціаліста; в КНТУ отримала ступінь бакалавра; в Києві закінчила магістратуру. І десь рік сиділа і особливо нічим не займалася. А потім прийшла думка: "Треба щось змінювати". Якраз в цей час друг сім'ї, який колись навчав мене програмувати, розповів, що в місті є безкоштовна школа програмування Ш++.
І після того, як провчилася якийсь час, зрозуміла, що програмування ще з самого спочатку було тим, до чого мені потрібно було йти. Мені подобається сам процес створення чогось з нуля ― це, звичайно, не книги писати, але до певної міри теж творчість.
Крім того при певних підходах воно дозволяє забезпечити гнучкий робочий графік, у тебе не обов'язково є прив'язка до робочого місця, ти можеш працювати віддалено. З моєї любов'ю подорожувати і бажанням пожити в різних країнах ― доволі важливі речі.
Ще один важливий момент, що програмування через необхідність постійно розбиратися в незрозумілих речах, вчити щось нове, тримає мізки в тонусі. Так що для мене програмування ― це спосіб зберегти гостроту розуму в довгій перспективі.
Прикро, що свого часу я не наполягла на тому, щоб піти на факультет програмування. Так бажання заощадити один рік скінчилося 5 роками в нікуди, а всього-то потрібно було піти в інше крило коледжу (Кібернетичний коледж в той час випускав економістів і програмістів).

― Ти прийшла навчатися з нуля, можна сказати. Що було найважчим під час навчання?
Напевно, перманентний страх, що я не впораюся, що роблю все дуже-дуже погано, і мені скажуть йти куди-небудь звідси. При цьому саме навчання давалося легко, якихось особливих складнощів не було. Я довго готувалась до випускного іспиту. Знала, що будуть п'ять задач олімпіадного типу, які потрібно буде вирішити за дві години. Так що кожен день я вирішувала і вирішувала завдання з онлайн збірки, поки у мене не вийшло за дві години вирішити п'ять.

― Ти пам'ятаєш початок твоєї безпосередньої роботи програмістом?
На роботі для мене завжди була проблема з нестачею завдань. Постійно доводилося всіх штовхати: "Дайте мені завдання". Так уже склалося, що перша моя робота виявилася тісно пов'язана з PHP (хоч і вчилася на іншому напрямку). І якось так мене і відвело в цю сторону, хоча і зарікалася займатися веб розробкою ще до того, як навіть спробувала. Мені здавалося, що це нудно (сміється ― прим. ред.). А на ділі виявилося дуже навіть непогано. Все залежить від проектів, над якими працюєш.

- Які цілі ти ставила собі, коли йшла вивчати програмування? Чого хотіла досягти?
Між тим, як я закінчила навчання і почала працювати, перерви не було, я навіть останнє "випускне" завдання не встигла здати. Так що в той момент якісь конкретні цілі ставити не було коли. Основним завданням було набратися досвіду, навчитися практичним речам, піднятися на сходинку, з якої я вже буду представляти певну цінність, як фахівець.

Зараз у мене в контракті написано full stack (з англ. "Широкого профілю" ― прим. ред) розробник, що в контексті веб розробки означає роботу як з бекендом, так і фронтендом. На ділі ж виявилося, що під цим визначенням може ховатися, що завгодно. Наприклад, ти можеш прокинутися вранці і виявиться, що з сьогоднішнього дня тебе направляють на проект на Unity (інструмент для розробки ігор ― прим.ред). Але я і не проти, це ще один крок на шляху до мрії розробляти ігри.
У цій компанії я працюю тільки місяць. Весь цей час я думала, що роблю все дуже повільно, що можу швидше виконувати завдання. Заспокоювала себе тим, що це нова для мене сфера бізнесу, незнайомі технології, величезна кодова база. Говорила собі: “Це все нормально, заспокойся”. Допомагало насправді не дуже.
Але по першій підсумковій бесіді виявилося, що все дуже добре, що тим, як я працюю, мега задоволені ― і швидкістю і якістю. Очікували, що з мого боку, так як я тільки прийшла в проект, буде більше питань, а на ділі непогано розбиралася і без сторонньої допомоги.
Відносно постійних переживань з приводу швидкості роботи ― це все моя схильність до зайвої самокритики.

― Що скажеш про Ш++?
Це місце, яке реально дає можливість кардинально змінити своє життя. Все саме так, як і сказано в маніфесті Ш++ ― "даємо шанс кожному". Якщо людина дійсно хоче, вона може прийти і навчитися. Головне ― самомотивація і старання.
Пам'ятаю розмову з Романом (співзасновник і координатор Ш++ ― прим. ред.), коли він розповідав про школу і про навчання дітей. Я, часом, наївний утопіст, але ось тоді подумала, що Роман ― утопіст прям утопіст, прям взагалі (сміється ― прим. ред.). Але якщо людині подобається, чому він цим не може займатися? Це ж круто, коли ти можеш сказати про себе: "Я створив школу, де люди отримують шанс змінити життя на краще".
Тим, хто тільки роздумує, починати вивчати програмування чи ні, раджу просто взяти і спробувати. Якщо є можливість прийти в школу і повчитися ― тут немає якихось підводних каменів, яких треба побоюватися, зважувати ― варто чи не варто. Just do it.
Програмування ― воно таке хитре. Спочатку все буде дуже погано і нічого не буде зрозумілим. Ти постійно зіштовхуєшся з тим, що щось не працює. Кожен день доводиться перемагати себе, головне ― не злякатися. Чим менше досвіду, тим більше ти витрачаєш часу, щоб перемогти якусь проблему, і тим більше у тебе має бути терпіння і бажання її перемогти. Напевно, це найголовніша складність під час вивчення програмування ― люди здаються. Потім стане легше, буде досвід і проблеми, хоч і не зникнуть, але вже буде відома купа способів вирішення, саме мислення буде заточене під знаходження рішення.

 

 

G

Сподобалася стаття?

Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити