Ексклюзивне інтерв`ю екс-секретаря Кіровоградської міської ради(ВІДЕО)

В порушення закону Про доступ до публічної інформації проект рішення про звільнення секретаря не був оприлюднений у встановлений законом термін і був винесений під час засідання з голосу. За внесення питання про недовіру міському секретарю свої підписи поставили представники більшості груп та фракцій. «Злив» секретаря і його однопартієць і з “Самопомочі”, представники БПП, “Батьківщини”, Радикальної партії та “Свободи”: Бойко, Захаров, Артюх, Маламен, Бєжан, Цертій, Белов, Калапа, Згривець, Терзов, Зайченко, Санасарян, Кріпак, Колісніченко, Розгачов, Капітонов, Гребенчук, Яремчук, Демченко, Горбовський, Товстоган, Мельниченко, Волков, Голофаєв, Деркаченко.

 У голосуванні взяло участь 27 депутатів. Перед голосуванням депутати групи «Рідний Край» та «Опозиційного блоку» на знак протесту покинули сесійну залу.

Проти звільнення Смірнова проголосував 1 депутат, 26 – голосували “За”. 

Про причини звільнення Володимир Смірнов написав на своїй сторінці в Фейсбуці. Подаємо текст допису з незначними стилістичними правками:

«Коли я став депутатом Кіровоградської міської ради, то ініціював створення депутатської групи “Європейський вибір”. В неї увійшли: РПЛ, Самопоміч і Свобода. Ідея була в тому, щоб об’єднати невеликі демократичні сили, і мати можливість впливати на ситуацію в місті. Нас стало 8, а це вже серйозна сила. Так я став секретарем міськради.

Ми повністю підтримали міського голову, дали йому карт-бланш. Приймали все що він пропонував, приймали всі, навіть спірні його рішення.

Я особисто неодноразово відстоював його перед колегами депутатами, казав: дайте людині час попрацювати, вникнути, адаптуватись до нової для нього посади, дайте можливість проявити себе, зачекайте, потерпіть.

В той же час, і я набував досвіду як секретар. Адже поставився до цієї роботи з усією відповідальністю та наполегливістю, враховуючи брак досвіду.

Однією із головних функцій секретаря є забезпечення рівних можливостей та умов для кожного депутата, незалежно від того він в більшості чи в опозиції. Бо за кожним депутатом – його округ і його виборці – містяни. І я це сприйняв надзвичайно серйозно і намагався надати таку рівність депутатам.

Наступним важливим і принциповим для мене питанням були самі демократичні принципи: демократичний шлях прийняття рішень, баланс між повноваженнями і контролем, унеможливлення одноосібного керування. Як показує історичний досвід, одноосібне керування – хибний і слизький шлях.

Для цього, я намагався відстоювати і інтереси депутатів перед міським головою.

Наступне, що було принциповим для мене – дотримання домовленостей. Саме тому, я підтримував кандидатуру Колісниченка, навіть в розріз із позицією інших представників САМОПОМОЧІ.

І ще, для мене було надзвичайно важливе питання нового регламенту. Бо я був його ініціатором і дуже багато зусиль прикладав до його розробки і просування.

І от, на другому засіданні другої сесії, Андрій Павлович оголошує: «Трете засідання другої сесії буде присвячено питанню регламенту КМР7». Супер, думаю я. Нарешті.

В періоді між засіданнями, я презентував проект регламенту на планово – бюджетній комісії, і там Ігор Волков зауважив, що я, як секретар, відповідальний за неврегульоване питання, із двома депутатами, які не увійшли в жодну депутатську комісію і треба з цим щось робить, бо це ж мої обов’язки. Ок, кажу, врегулюємо.

Іду до мера, щоби погодити, запропонував внести зміни до положення і розширити склад комісій з 7 до 9 депутатів. Мер запропонував розширити склад тільки комісії ЖКГ, до якої були написані заяви двох депутатів і в якій не було представників групи «Рідний Край» і «Опозиціного Блоку».

І це дійсно важливо, щоби всі депутатські фракції могли представляти інтереси своїх виборців в комісії, яка регулює одну з найважливіших сфер – ЖКГ.

На тому й домовились. Були підготовлені проекти рішень, поставлені в порядок денний, матеріали роздані депутатам.

На погоджувальній нараді, за день до сесії, міський голова знімає два питання по комісії ЖКГ, і підтримує пропозицію Волкова перенести питання регламенту з позиції №2 в порядку денному, на позицію №170. Тобто в кінець.

Я не погоджувався, наполягав на збережені попередньої домовленості, що це засідання присвячене РЕГЛАМЕНТУ і це питання не може бути останнім. Та мер моїх доводів до уваги, на жаль, не взяв.

Тоді, я звернувся до депутатів Європейського Вибору, з пропозицією відстояти моє питання, і врешті решт, стати групою яка може відстоювати свої питання, навіть врозріз із позицією мера. Депутати мене попередньо підтримали, та стояло питання як це робити, і де взяти більшість.

В форматі існуючої, так званої, “більшості” – було зрозуміло з погоджувальної наради що підтримки немає.

Тоді я звернувся до групи «Рідний Край» і до «Опозиційного блоку». Оскільки їх цікавило представництво в комісії ЖКГ. Ми домовились про створення ситуативної більшості на 3 питання : регламент і комісії.

Я вбачав в прийнятті регламенту “умовною опозицією” як вірний і практикований в світі досвід. Бо регламент прийнятий опозицією – це хороший, демократичний регламент.

Отже, зранку перед сесією «відпала» Свобода, мовляв – ми не можемо голосувати разом з «ОБ», та без двох в нас вистачало до більшості, і ми пішли в цю процедуру без них.

На жаль, в самий відповідальний момент, коли вже розпочалось голосування за порядок денний, отримав повідомлення від «Радикалів»: ми не підтримаємо… Ситуативну більшість було провалено.

Ясно, що для мене це був суттєвий і болісний удар. Я відповів, що вихожу з «ЄВ». Далі ви все знаєте.

Мене звинуватили що я продався і бог знає ще в чому, виключили з «Європейського Вибору» і зняли.

Я намагався створити реальну депутатську групу, яка могла би не «прогнутися» і відстояти свої інтереси. Та на жаль, сталося те як сталося.

Висновки – кожен зробить свої. Я свої.

Для мене ця посада ніколи не була і не могла бути тим важелем, яким мене можна тиснути чи тим гачком, за який мене можна смикати. Бо коли постає вибір між принципами і посадою – я залишаюсь на своїх принципах».

Буквально відразу після звільнення Володимир Смірнов дав ексклюзивне інтерв’ю порталу «Гречка».

Відео: Валерій Лебідь