Після надзвичайно довгих, майже щоденних умовлянь: «Ну давайте поїдемо врешті-решт на Форум видавців!» - студентів-викладачів небайдужі до світу книжкового все ж таки набралися ентузіазму і дременули до старовинного, овіяного легендами Львова.
А потім була вулиця Коперника й підскарбій літературного угрупування Бу-Ба-Бу – Олександр Ірванець. Він довго не міг зрозуміти, де знаходиться Кіровоград. Але в результаті всі залишилися задоволеними. Ми - від підписаних автором книг і від заманливої пропозиції Ірванця приїхати до міста у центрі України, а пан Олександр – від того, що дізнався про існування на мапі Кіровограда.
Та всі ті враження, отримані від двох вищеописаних зустрічей, були б занадто мізерними, якби нас не захопила коловерть стендів, на яких кожне видавництво представляло свої книжки. Ось тут, як кажуть, «пашла вална». Такої кількості книжок, сконцентрованих в одному місці (Палац мистецтв), такої кількості літературних легенд і популярних авторів на невеликій площі ми ще ніколи не бачили. Куди йти, у кого автограф брати, які книжки купувати – від різномаїття питань і можливостей йшла обертом голова. Однак кіровоградські студентки не для того їхали понад 12 годин, щоб не встигнути оббігти все. В результаті ми на стенді «Навчальної книги «Богдан» зловили Романа Скибу і Ганну Осадко, які презентували дитячі книги «Рибне місце» і «Перевіршики». Виявляється, що просто малювати ілюстрації – то вчорашній день. Ілюстраторка Ганна Осадко застосувала нову техніку – ліпка зображень із пластиліну й використання об’ємних елементів – хутра, мережива, художніх пензликів, ґудзиків, бантиків. Побачене приємно вразило і змусило зануритися в невиміряний ще ніким бездонно-загадковий світ дитячої книги.
Неабияк, а дуже і дуже привітно зустрів нас польський письменник ретро-детективів – Марек Краєвський. Мені таки довелося трішки згадати польську мову і чемно подякувати автору за його потужну енергетику і теплу посмішку.
Епатажно, креативно і по-братському щиро зустрічали гостей Форуму на яскраво-зеленій машині брати Капранови. А на прохання сфотографуватися, один із братів не менш щиро обійняв мене бідолашну, наполохану і спантеличену від міцненьких письменницьких «пригортань». Сергій Пантюк повідав нам свою таємницю: «На Форумі так багато гарних юнаків, а я все одно на дівчат заглядаюсь. От збочЕнець!(наголос на другий скад)». Пан Іздрик на своїй автограф-сесії нічого не казав про «ТАКЕ», а просто підписав нам книги, як те також зробила і Люко Дашвар. Книга Ірисі Ликович «Твоя дитинка» не вразила нас поліграфічним виконанням, тому ми привітно посміхнулись авторці і побрели до Марії Матіос. Книги останньої здивували не тільки якістю, а й кількістю, а авторка – чемністю і вишуканістю. Звісно, це лише частковий перелік всіх, кого ми бачили в той день.
Неможливо не згадати подію, задля якої я, власне, і приїхала. Прес-конференція легендарного польського письменника, автора бестселера «С@мотність у мережі» - Януша Леона Вишневського пройшла доволі несподівано. Письменник через надмірну кількість журналістів ледве дійшов до зали, де на нього давно вже чекали шанувальники, проте через певний час конференція все ж почалася. Пан Вишневський вражав своєю дотепністю, цікавістю, неординарністю, безпосередністю і невимушеністю.
Скажу відверто, що деякі заходи ми таки не відвідали. Причиною цьому виявився львівський дощ і відсутність парасольок. Але «Драму ідей», яка мала відбутися бозна-де, ми не могли оминути. Як виявилося, львів’яни багато чого не знають про своє місто. Тому, окрім пригодницької функції, ми ще й стали тимчасовими просвітителями деяких жителів Львова. До театру «Воскресіння» добиралися дощем, орієнтуючись на світлофори, бо кожен порядний мешканець Львова посилав нас до найближчого і радив, коли туди доберемося, перепитати ще в когось. Так потрохи ми дісталися до якогось облупленого театру, у якому знайшли (не з першого разу) білу (насправді – облуплено-сіру) залу, у якій в дійстві під назвою «Драма ідей» взяли участь: добродушно-відвертий Юрій Винничук, привітна Оксана Луцишина, серйозний і виважений Василь Шкляр, химерна Олена Захарченко, юна Катерина Бабкіна, екстравагантний Павло Вольвач та інші молоді, але надзвичайно творчі автори. Автор, заради якого ми йшли без парасольок незнаним містом і грілися лише думкою, що його побачимо, на цей захід не з’явився, чим дуже розчарував кіровоградських студенток. Так що знайте, Любко Дереш, ми чекали на вас і змокли заради вас!
Цілий день ми бігали від місця до місця, від автограф-сесії до прес-конференцій, щоб зустріти Юрія Андруховича, але в нього, мабуть, були інші плани на цей день. Поверталися на львівський вокзал після напруженого і багатого на події, обличчя і емоції дня втомлені і задоволені, везли з собою строкато-барвисту торбу отриманих вражень, придбаних книжок й частинку львівсько-форумного антуражу, щоб поділитися з вами.
Мандруймо, бо ми того варті!
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
