«Теплі історії до шоколаду» – мед для жіночої душі
Прочитавши «Теплі історії до кави» перша думка була «і я таке можу написати». І хай не образиться авторка, подумавши, що таким чином упосліджую її талант, чи що маю завищену самооцінку. Можу, але ж не пишу. А Надійка Гербіш взяла і написала вже другу успішну збірку новел – «Теплі історії до шоколаду».
Як винагороду отримала топ-продажі у книгарні «Є» по всій Україні і сотні задоволених читачів. Точніше, швидше за все, читачок. Адже ця книга, є унікальним для українського книжкового ринку продуктом – легкою і ніжною жіночою прозою з християнським нотками.
Це та книга, яку приємно почитати перед сном і яка залюбки і запросто поміститься до жіночої сумки. Тут немає жодної крові, детективів чи вбивств закручених у невигадливому сюжеті (хоча, треба бути чесними, українському ринку і такого бракує. Поки що тільки чекаємо власного «месію», який зможе виштовхати з ніші, так званого, іронічно детективу Донцову, Маринину і їх послідовників), немає любовно-еротичних пристрастей у стилі Люби Клименко (і знову приходиться визнати, і такої україномовної літератури нам бракує)… Зате є кохання, дружба, мандри, ніжність, щасливі персонажі, добрі емоції… Все те, чого бракує жінці і не лише їй. Проте, будемо відверті, середньостатистичний чоловік цю книгу навіть не розгорне, подумавши «тю, так то бабське…».
Книга пронизана часто незвичними для української дійсності іменами. Ніяких тобі звичних Ір і Маш… Тут живуть Сміяни, Карли, Франки, Кароліни, а в крайньому випадку Ярини і Марії. Це ще раз створює ілюзію казки. Тут жінки в’яжуть шарфи коханим і печуть смачні пляцки, ніколи не зморюються від роботи, бо вона їх надихає. Пенсіонери ходять не з торбами і палицями, випрошуючи у водія пільгового місця в маршрутці, а в елегантних хустках і старомодних кашкетах з гідністю чекають свій транспорт. Тут пригощають кавою безпритульних, а від агресивної юрби захищаються усмішкою, подорожують і радіють кожній дрібниці. Будь-які любовні прикрощі завжди складаються на краще, а від дому завжди віє благодатним теплом і затишком.
Чоловічі персонажі завжди варті кохання і ніжні до своїх «дам». Подружні пари не поглинуті рутиною, а повні кохання, піклування і уваги один до одного.
Християнська догма любові до ближнього, до світу, що є часточкою Бога, вихлюпується на читача з кожної сторінки, хоча жодного повчання, моралізаторства чи біблейських цитат ви тут не знайдете.
Все надто солодко і казково. Але як інколи хочеться такого “надто”.
Так, це масова література, як і заявляють деякі критики-рецензенти. Проте, це масова література, яку вже давно чекала українська читачка. Будьмо відвертими, мають бути книги, для душевного відпочинку. Хочете «елітарного»? Вперед! Прочитайте «Улісса» Джеймса Джойса і “шліфоніть” Ніцше і Гейзінгою. Проте, навряд після такого вам насняться добрі і кольорові сни, як після терапевтичних новелок, які змушують вдихнути глибше і повірити, що щастя чекає на тебе от-от, за рогом.
Марта Луцька
