У Кропивницькому показали відому виставу «Нація» за романом М.Матіос

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 1086

Вчора, 28 серпня, стартував грандіозний Національний мистецький фестиваль Кропивницький 2017. І одразу з однієї з найсильніших постановок останніх років, вистави «Нація» Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка.

«Нація» – постановка режисера Ростислава Держипільського створена на основі однойменного роману української письменниці Марії Матіос. В основі сюжету події, що реально мали місце в 40-х роках минулого століття на теренах західної України.

Літературна основа була написана 25 років тому, вистава в репертуарі франківського театру вже 7 років і встигла зібрати солідний вінок нагород, перемог у театральних фестивалях, її показували в зоні АТО. Відомо, що і у  нашому місті були плани показати її ще в 2013 році, на «Вересневих самоцвітах», але тодішня влада злякалась «страшного» слова «нація»  в назві. І от зараз вона таки приїхала до нас і здається вчасно.

В залі був аншлаг, протягом всієї вистави чулись безперервні схлипування, глядачі довго тримали акторів на сцені, купаючи у оваціях, і виходили в фойє театру заплакані, а потім ще довго ділились враженнями про побачене і пережите.

Режисер вистави використав чотири новели з книги Марії Матіос: «Юр’яна і Довгопол», «Прощай мене», «Вставайте, мамко» і «Не плачте за мною ніколи». Історії мають підзаголовок "Одкровення". Різняться тільки роки - 1949, 1948, 1947. Важкі часи проілюстровані зламаними долями простих людей, які стали заручниками обставин. Колесо історії не без розбору трощить на своєму шляху все і пересидіти часи випробувань, лишаючись поза політикою, не приймаючи виклики власним переконанням совісті і вірі майже неможливо. Вистояти, не занапастити себе, мати продовження в майбутньому і перемогти, можливо лише усвідомивши себе єдиним народом, єдиною нацією.

Магічно-містичний тон дійству на сцені з перших хвилин надали образи ляльок мотанок – старовинних оберегів, у яких замість обличчя хрестоподібне переплетення ниток. Вони обертаються в нерухомому хороводі на пересувній сцені. Спершу з розкинутими як на  розп’ятті руками, потім з покладеними на плече, мов мушкет дерев’яними дошками. Сцена відгороджена тином-гратами. Зв’язуючою темою між окремими новелами є циклічность життя, що простежується у монологах наскрізних персонажів, у трансформації домовини в колиску, у вагітних ляльках-мотанках чиє лоно світиться з середини  і вагітних персонажах в кожному сюжеті. Ляльки-мотанки тут не лише безмовні іграшки, вони бережуть в собі пам’ять роду, з них як з кокону вилущуються персонажі, розповідають свою історію і повертаються знову в ляльку.

Виставу супроводжують тужливі співи обрядових народних пісень, приспівки різдвяного і воскресного циклів, співані молитви. Все це підсилює відчуття якогось таїнства, сакральності, чистоти.

Образи об’ємні, складні, без поділу на  хороших і поганих, без пафосу. Всі почуття і переживання героїв такі близькі і зрозумілі навіть найзатурканішому обивателю, в якого тільки й клопотів в голові, що виживання.

Нація – те, що ратує нас у часі, те, що рятує нас у роки випробувань, які знов сколихнули нашу країну.

« У вас одна кров. Може, навіть вас одна мама родила. Миріться! Миріться межи собою та й разом женіть цю нечисть, що присіла отут наші гори. Хіба ви не видите, як вони тручають вас один на одного? Як погибелі вашої хочуть вашими ж руками, щоби потому з неї скористати?» «НАЦІЯ» М. Матіос

Олена Горобець 

G

Сподобалася стаття?

Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити