У Кропивницькому виставою “ВІЙ. Докудрама” глядачі втамовували театральний голод

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 1524

Театр із Чернігова показав глядачам у Кропивницькому, яким має бути театр, презентувавши за мотивами  повісті Миколи Гоголя виставу  "ВІЙ. Докудрама". Постановку глядачі могли побачити на великій сцені театру імені Кропивницького 30 серпня в рамках "Кропфесту-2018".

 

viy 00026 copy

Вистава "ВІЙ. Докудрама", поставлена режисером-постановником Андрієм Бакіровим заслуговує неабияких подяк. Звичайно, від класичного гоголівського "Вія" лишився тільки фундамент, але який водночас дивний, величний і прекрасний замок був збудований за п’єсою Наталі Ворожбит. 

За шовковою накидкою ґумору, вистава приховує неймовірний драматизм, що тримає глядача напруженим з першої і до останньої секунди.  У виставі немає нічого зайвого, ніщо не відволікає, а навпаки — нашаровує, доповнює і об’єднує. Над постановкою була проведена велика робота  — вражаючі декорації, потрібна музика, чіткий темпоритм, інтенсивність змальованих сцен, потужність акторської гри, витривалість самих акторів, як спільна робота акторів і режисера театру, про існування якого забути неможливо.

viy 00022

Тепер поєднання слів Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім.Т.Г Шевченка – засяяли для нашого глядача новими барвами. Актори зробили неймовірне: кропивничани  пам’ятатимуть їх довго, дуже довго. Глядач має голод за справжнім театром.  Так само, як років шість тому на «Вересневих самоцвітах» сколихнула наших глядачів “Солодка Даруся” Івано-Франківського театру, так само і вистава “Вій. Докудрама” зробила щось неймовірне. Я бачила захват в очах глядачів і чула оплески, які могли б тривати цілу ніч. Неймовірна віддача акторів заслуговує лише поваги. Це - успіх.

Таким має бути театр. І я вірю в сучасний театр. Бачу на власні очі, що в сучасному світі суспільство, яке розбещене незліченною кількістю іноземних серіалів і фільмів ще можна здивувати. Театр може бути цікавим, може захоплювати. Як говорилося у постановці:  «Молитва - не слова, молитва — це відчуття».  Так само можна говорити і про цю виставу - це відчуття, яке не хочеться викидати із серця.  Це Любов.

- Стоїш у глядацькому залі, як на краю прірви своєї підсвідомості, і відчуваєш неймовірну енергію, що лине зі сцени. І віриш, що вільний ти і що життя тільки почалося. І руки знесилені від того, що занадто слабкі і малі, аби висловити ту велич і той захват, що росте всередині.

- Я не був у театрі...

- Ти що… Ніколи не був у театрі?

- Не довелося. Багато проблем, багато справ, мені не до цього. І театр, це — нудно.

- А ти не знав, що на небесах ніяк без цього ?

- Не встиг. Не вийшло...

- Зрозумій, на небі тільки і кажуть про театр. Як справжній театр, який вони бачили, неймовірно прекрасний! Про овації, від яких гудять стіни, про душі, що розриваються від катарсису. Про людей, які виходячи з театру не в силах нікуди іти, бо вони втратили спокій, втратили зв’язок із реальністю.  І відчули вони, що неймовірна потужна енергія вистави, увімкнула кожну клітинку їх заземлених тіл, і що вони такого досі ніколи не відчували. А що ти їм скажеш ? Якщо ти не відкриєш двері своєї душі, тобі не буде що робити в Раю. А театр, як ключ, відмикає ці двері. Через театр ти пізнаєш світ, ти пізнаєш самого себе і ти побачиш, якими емоціями може розквітнути душа твоя. Іди в театр - він змінить тебе! 

 

Світлана Чередніченко. Фото teatr.cn.uа

 

G

Сподобалася стаття?

Реклама
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити