Культура

А ми до вас з колядою!

01 лютого 2010. 1663

Цього року громадський рух «Не будь байдужим!» і ПЛАСТ не зрадили традиції і знову провели вертеп.

Вертеп один із яскравих звичаїв Різдва, який, на жаль, незаслужено забувається.

Від початку вертеп був мандрівним театром маріонеток і був присвячений не лише різдвяній драмі, а й ставив сатирично-побутові інтермедії.

Вже на початку 19 століття вертепи починають зникати, а залишаються лише в вигляді різдвяних вистав на релігійну тематику. Але в подібних виставах акторами ставали не лише ляльки, а й люди. Традиційно водили вертеп з 7 по 13 січня.

Сюжет вертепу простий. Ангел сповіщає людям, що на світ народився спаситель і три царі рушають з дарами до майбутнього Месії. Цар Ірод дізнається, що народився малюк, що може претендувати на його трон і наказує воїнам вбити всіх дітей до двох років. Проте Смерть не кориться Іроду і забирає його в пекло. Невід’ємними персонажами є Жид, Жидівка, Пастухи, Чорт. В вертепі могло брати участь до 40 людей. Вистава супроводжувалась колядками.

Взагалі „різдвний сезон” ПЛАСТ і „Не будь байдужим!” розпочали зі Святвечора – тоді розпочалась передача Віфлиємського вогню миру в храми міста. Таку акцію започаткувала в 1986 році австралійська телерадіокомпанія і залюбки підтримали скаути. Палаючий вогник символізує очікування в період посту, повну жертовність. Світло є символом тепла, миру та злагоди, а також душевного спокою, любові до людей і до світу. Прагнення привітати людей з Різдвом Христовим, поділитись святковим настроєм, показати, що є традиції, які не забуваються і повеселитись самим замість вилежування на дивані – це зібрало молодь. Вертеп – це весела гра для компанії. Тут зібрались не професійні актори чи співаки. Ми прагнули як найкраще поєднати приємне і корисне: добре зіграти ролі, заспівати і водночас отримати задоволення від спільної справи.

Думаю, вертепники змусили посміхнутись не лише тих, хто побачив вертеп, а й кіровоградців, що 13 січня зустріли на вулиці Смерть з косою, Жидівку підозріло схожу на циганку, Чорта, який не соромився і не ховав хвіст і роги. Приймали нас всюди зрадістю. Кожен знає, що колядники в домі до благополуччя. Особливо приємним і теплим здався мені наш вертеп в автокефальній церкві. Ми виступили по закінченню служби, прихожан було зовсім мало і панувала майже сімейна атмосфера.

Знаю, що цього року ми не єдині ставили вертепи. Це чудово! Мені було б приємно, щоб і до мене в різдвяні дні завітали з таким дійством, гарними колядками, а не більш "традиційним" для кіровоградщини міні-рекетом „дайте дядьку п’ятака”.

Настя Дзюбак

Фото: Валерій Лебідь

Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у

Поширюйте

Коментуйте