Старовинні світлини і хати Кіровоградщини потрапили у кліп етнопроєкту YELKA (ВІДЕО)

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 4922

Проект YELKA презентував кліп на пісню «Оддавала мати дочку». Це друга спільна робота етновиконавиці Світлани Буланової та композитора Макса Велічка.

ottdavala

В основу роботи лягла одноіменна українська народна пісня, яку етнопроєкт «Баба Єлька» записав у квітні 2019 року під час експедиції у село Липняжку Добровеличківського району. Її наспівала Ольга Семенівна Півень 1938-го року народження, учасниця легендарного фольклорного колективу «Червона калина».


Автор відео – відомий кропивницький фотограф Олександр Майоров, член команди проекту.

 

У кліпі використане зображення хати у с. Коритно-Забузького Вільшанського району, де живе свідок Голодомору Олена Іваніченко 1930 р.н.

Ще одна старовинна світлина, яку можна побачити у кліпі – це фото хати у селі Подорожньому Світловодського району, нині затопленому водами Кременчуцького водосховища.

Кадри, що лягли в основу відео, відзняті у майже зниклому селі Хайнівка Олександрівського району у грудні 2019 та січні 2020 року. Там, у покинутих хатах, ми побачили десятки світлин, які валялися долі під шаром пилу. Їх можна побачити наприкінці кліпу (нині ці фотографії зберігаються в етнолабораторії проєкту «Баба Єлька»).

І лише один із планів, пов'язаний із «живою» піччю, відзнятий у Златополі Новомиргородського району .
Важливою метафорою у кліпі на пісню «Отдавала мати дочку» є образ дерева життя з рушника, привезеного «Бабою Єлькою» з експедицій у село Копанки Маловисківського району (робота Ганни Теофанівни Чепляки 1894 р.н.).

Народний варіант пісні можена переглянути нижче.

Текст пісні, записаний від Ольги Півень:
Слова пісні:

Отдавала мати дочку
у чужу стороночку,
Ой як отдавала, та й наказувала,
Щоб сім год не їхала.

Дочка не стерпіла,
та й у год прилетіла,
Перевернулася в сивую зозулю,
У вишневім саду сіла.

Та стала кувати,
та стала щебетати.
Ой як вийшла мати з рубленої хати,
Та й пізнала голосок.

Та й пізнала голосок
сивої зозулі,
Свого рідного дитяти.

- Ой візьми, синку, та правую рушницю,
Та й устрели в зеленому саду
Та й сивую зозуленьку.

Ой як вийшов братік,
та встав на порозі,
Та став на порозі, обілляли брата,
Та дрібненькії сльози.

- Ой як ти зозуля,
то лети в сад кувати,
Ой як ти ж моя рідненька сестриця,
То прошу тебе до хати.

- А де ж твоє, доню,
та червоне намисто?
- А моє намисто в шинкарки повисло,
А я, ненько, й у неволі.

- А де ж твої, доню,
та червоні черевички?
- Мої черевички в шинкарки на поличкі,
А я ненько й у неволі.

- А де ж твоє, доню,
та білесеньке личко?
- Моє біле личко в милого в долоні,
А я, ненько, й у неволі.

G

Сподобалася стаття?

Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити