Гречка побував на незвичному святі. В Міському саду молодь святкувала Купайла. За язичницьким календарем свято Купайла, і зовсім не Івана, святкувалось у день літнього сонцестояння – 21-22 червня.
За однією з легенд, Купайло – бог плодючості, любові і веселощів, закохався в богиню Марену. В язичницькій традиції – це було своєрідне свято закоханих.
Мабуть, все було от як у вірші Ігоря Калинця:
Танець жаги витинала троїста всоте, в духмяні ложа манила лукава гречка. Медом кохання гусли очі, як соти, і пазух шукали парубки негречно. Екстазу люльку розкурював бог кохання, обпікав цнотливим хтивістю білі крильця. У ту ніч ласки спраглі жінки прохали, паленіли дівчатам від сорому лиця. У гармонію згоди зливався тіл тьохкіт, лопотіли спідниці по перелазах. Заздрісний місяць зеленим дьогтем всі ворота у ту ніч обмазав.
Чи було наповнене кіровоградське святкування чарами кохання для „Гречки” залишилось невідомим. Але от точно був позитив і щастя! А ще купальські вінки, гільце, ватра і забави. На жаль, Гречка був втомлений, тому на стрибання через ватру не втрапив, але відпочив і награвся вдосталь!Плетення колеса

Встановлення гільця
Готували ватру!
Маргарита Димитрова
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте