Палка ніч
Гречка побував на незвичному святі. В Міському саду молодь святкувала Купайла.
За язичницьким календарем свято Купайла, і зовсім не Івана, святкувалось у день літнього сонцестояння – 21-22 червня.
За однією з легенд, Купайло – бог плодючості, любові і веселощів, закохався в богиню Марену. В язичницькій традиції – це було своєрідне свято закоханих.
Мабуть, все було от як у вірші Ігоря Калинця:
Танець жаги витинала троїста всоте,
в духмяні ложа манила лукава гречка.
Медом кохання гусли очі, як соти,
і пазух шукали парубки негречно.
Екстазу люльку розкурював бог кохання,
обпікав цнотливим хтивістю білі крильця.
У ту ніч ласки спраглі жінки прохали,
паленіли дівчатам від сорому лиця.
У гармонію згоди зливався тіл тьохкіт,
лопотіли спідниці по перелазах.
Заздрісний місяць зеленим дьогтем
всі ворота у ту ніч обмазав.
Чи було наповнене кіровоградське святкування чарами кохання для „Гречки” залишилось невідомим. Але от точно був позитив і щастя!
А ще купальські вінки, гільце, ватра і забави.
На жаль, Гречка був втомлений, тому на стрибання через ватру не втрапив, але відпочив і награвся вдосталь!
Плетення колеса
Встановлення гільця
Готували ватру!
А Гречка спілкувався з фанами
Маргарита Димитрова
