Двадцять років минуло з дня трагічної загибелі відомого рок-музиканта, кумира вже третьго покоління молоді всього пострадянського простору Віктора Цоя. Багато хто з тих хлопців та дівчат, які щороку 15 серпня вшановують пам'ять музиканта, у той час, коли його не стало, ще й не народилися. Тим часом його пісні лишаються актуальними і зрозумілими багатьом - незалежно від віку та соціального статусу.
З того дня сотні тисяч молодих людей, школярів, які вишивали "Віктор Цой" на шкільній формі, студентів, які вирушали "на собаках" до Ленінграда, щоб бути ближчими до свого кумира, втратили спокій. З кожного подвір'я лунали його пісні.
У Кіровограді також вшанували пам'ять Віктора Цоя - біля символічної "стіни Цоя". Чи не в кожному місті існує схожий шмат стіни - певне пам'ятне місце, де часто можна побачити портрети музиканта, цитати з його пісень виведені крейдою або фарбою. У Кіровограді "стіна Цоя" протягнулася вздовж старої залізничні колії, у районі так званих "складів Брайченка" неподалік Некрасівки.
Чому саме в цьому місці вирішили вшанувати відомого співака? Можливо через те, що місце доволі затишне, недалеко від центру і, водночас, достатньо віддалене від сторонніх очей. До того ж Цой - міський житель, і тексти його пісень просякнуті урбаністичними образами. Це місце близьке духу його творчості.
Є ще одна версія, яку розповіла Гречці Леся - відчайдушний фан і постійний відвідувач "стіни Цоя" в Кіровограді.
"Я часто сюди приходжу, щось дописую, поправляю, приношу якісь штучки, квіти, прибираю сміття. Одного разу я визбирувала накидані папірці, пластикові пляшки і всякий непотріб. До мене підійшов дядечко і похвалив. Каже: "Ти молодець, я тобі теж допоможу, але не зараз". І розповів, що колись на цьому місці був дерев'янний паркан і на ньому писали цитати з пісень "Роллінгів". Розстібнув куртку, а під нею - футболка із написом "рок!" Таке. А за пару днів я прихожу, а все прибрано, і в кінці паракана акуратно складені мішки зі сміттям".
Окрім Лесі, цієї неділі тут були й інші прихильники Цоя різного віку і просто ті, хто захотів вшанувати пам'ять музиканта. Якрозповіли присутні, найменьша, 10-річна шанувальниця прийти не змогла - батьки не пустили. Всього зібралося із півтора десятка людей.
Квіти і портвейн для кумира. Сік і мінералка для шанувальників. Печиво, канапки - всі ці нехитрі речі було викладено на газети поміж залізничних колій - вийшов імпровізований стіл.
На початку Леся читає власного вірша "Присвята Цою". Екскурсія "стіною", спілкування, фотографування і звісно ж - пісні! На жаль, без гітари, але й так виходило непогано. Слова присутні знали напам'ять.
Так під літнім сонцем і в Кіровограді згадали ім'я легендарного музиканта.
"В городе +25 - лето!
Электрички набиты битком - все едут к реке.
День словно два, ночь словно час - лето!
Солнце в кружке пивной, солнце в грани стакана в руке.
Девяносто два дня - лето!
Теплый портвейн, из бумажных стаканов вода.
Девяносто два дня - лето!
Летний дождь наливает в бутылку двора ночь"
Валерій Лебідь
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
