Як кропивницькі велотуристи Польщу відкривали (ФОТО)

Опубліковано . в Мандрівки

Кількість переглядів - 1985

Чотири дні, з 28 червня по 1 липня, любителі активного відпочинку з Кропивницького на велосипедах подорожували Польщею. За цей час вони проїхали 304 кілометри та зробили свої висновки про цю країну, яка лишила в них лише позитивні враження.

Головний висновок - до Польщі варто їхати, адже в цій країні, яка входить до складу Європейського союзу і чудова природа, і шикарні дороги, і дешеві ціни, і привітний народ, і багато чого цікавого.

Загалом командна наших земляків, яка наважилася у такий спосіб дослідити близьку нам географічно,  історично та культурно країну, складалася з п’яти осіб. Серед них був і директор комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №3 міської ради Кропивницького, спортивний оглядач «Гречки» Євген Савранський. Під час подорожі наш колега нотував свої враження, з якими вирішив познайомити читачів «Гречки».

2018 06 07 1

Підготовка

Про велопохід Польщею, який організовували хлопці з кропивницької спільноти велолюбителів BikeBand, я дізнався за 17 днів до його початку. На той момент було розроблено маршрут, сформовано команду бажаючих: хлопці завчасно придбали квитки до Львова, до Перемишля, забронювали хостели в Польщі, де планувалися ночівлі під час подорожі. Проблема в мене виникла саме з квитками до Львова: їх просто не було, а ризикувати та чекати на сайті «Укрзалізниці» останньої доби, коли починають продавати заброньовані раніше квитки, я не збирався. Довелося їхати окремо від групи днем раніше і вже чекати всіх хлопців ранком 28-го. Проблем із поселенням у Львові не було ніяких – завчасно замовив хостел поряд із залізничним вокзалом, а з тим як провести час у цьому гарному, затишному місті, просякнутому історією, проблем не могло виникнути апріорі. Місто це я полюбив ще під час свого першого знайомства з ним у 2003-му році.

Перший день

Вранці зібрав речі, сів на велосипед та за п’ять хвилин був на вокзалі. Погода була хмарною, але дощ не ішов - своє він залишив минулого вечора, освіживши весь Львів.
Хлопці вже мене чекали біля вокзалу, зібравши свої ровери (так велосипеди називають на частині Західної України та Польщі) у чохли. Очікування потяга додавало природної реакції – хвилювання.

2018 06 07 2

Ми не знали що нас чекає в чужій країні та й погода відверто не тішила – небо затягнуло хмарами. Відстань зі Львова до Перемишля складає 90 кілометрів, але час у дорозі займає майже три години через процедуру перетину кордону. Спочатку нас на наявність квитків перевірили працівники «Укрзалізниці», потім українські прикордонники брали паспорти та через спеціальний пристрій зчитували з них інформацію, а потім цю ж процедуру повторили вже їхні польські колеги. З собою мав окрім біометричного паспорта поліс страхування (без нього до країни можуть не пустити), документи, що підтверджують бронювання житла в Польщі та зворотній квиток до Львова. Перевірили лише паспорт, за решту документів навіть не питали.
Наша група Кропивницьких велотуристів у складі п'яти чоловік із аматорського велоклубу BikeBand пообіді прибула до Перемишля. Погода в першому для нас польському місті мало чим відрізнялася від української. Почав відкривати для себе цю гарну та цікаву країну, з якою маю ще й родинне коріння. Розпочали знайомство з містом. Що здивувало - велика кількість людей, які розмовляють українською, але насправді нічого дивного в цьому немає, адже місто знаходиться всього у 10 кілометрах від українського кордону та й щоденні потяги додають тут української крові. Від великої кількості старовинних будівель у нас почали розбігатися очі, активно запрацювали фотоапарати на смартфонах. Поробили знімки головних туристичних цікавинок Перемишля, пообідали та поїхали далі за маршрутом. Відвідали Красічинський замок, оцінили якість польських доріг, які нашим автодорівцям треба ставити в приклад. Подолали загалом 57 кілометрів і зупинилися на ночівлю у містечку Бахуж, де нас чекав маленький двоповерховий котеджик. Враження від першого дня лише позитивні. Близькі ментально люди, з якими легко спілкуватися, адже українська та польська мови дуже схожі. Доглянуті будинки, двори, рівні дороги, гарна природа... Відчувався комфорт у всьому – це Європа. Набір висоти склав 850 метрів. Так ми провели перший день знайомства з Польщею 28 червня, коли Україна відзначала День Конституції.

2018 06 07 32018 06 07 42018 06 07 52018 06 07 62018 06 07 72018 06 07 8

Другий день

Веломаршрут 29 червня виявився найскладнішим, але дуже цікавим і насиченим. Це був важкий гірський етап. Ми подолали відстань у 120 кілометрів від містечка Бахуж до міста Жешув. Набір висоти склав1739 метрів. Не пам'ятаю коли крайній раз був так фізично виснажений. Зранку переправлялися мостом через річку Сян. Її назва добре знайома тим, хто знає повну версію українського гімну, де є слова «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, в ріднім краю панувати не дамо нікому..».

2018 06 07 102018 06 07 9

Фотографувалися на фоні гарної ратуші в місті Бзошув, проїжджали сакральний заповідник Przadki, походили руїнами замку Камянець. Дорогою проїхали кількадесят населених пунктів, звертали увагу на життя, побут звичайних поляків.

2018 06 07 112018 06 07 13

Саме цим наш велопохід і цікавий: відкрити для себе Польщу не показову як для «автобусних» туристів, а зсередини, побачити їхню глибинку, побут сільських людей, хоча важко побачені населені пункти називати селами. Що вразило - охайні, доглянуті будинки. І це не залежить від місця розташування та статків господарів: навіть скромі будиночки, де живуть поляки з маленькими статками, переважно прикрашені вазончиками з квітів перед входом у помешкання, а навколо хат посаджені квіти, двори доглянуті, чисті... У більшості дворів і вікнах стоять статуї Божої Матері. Чув, що поляки дуже набожні - переконався в цьому.
Таке враження, що в Польщі будівельний бум, принаймні у Підкарпатському воєводстві, яким ми мандрували. Багато будинків зводяться, у віддалених від великих населених пунктів місцях. Зустрічали будівельну техніку і робітників, які покращують і без того непогано розвинену інфраструктуру – риють канави, прокладають вздовж доріг зливні труби. Дороги без вибоїн, пагорбів, не мають вигляд гармошок як в Україні. Їхати ними - одне задоволення. Розповідати можна багато та це треба побачити, відчути, побувавши тут.
Погода другий день була на нашому боці. Сонце не турбувало, адже майже постійно небо було затягнуте хмарами. Вранці лив дощ, коли виїхали - він припинився, хоча було хмарно. За годину пішов короткочасний - ми перечекали під деревом, але то були квіточки. Під вечір нас ледь не накрила велика злива, яка ішла з півгодини. На щастя, за кілька хвилин до її початку ми саме заїхали в одне з містечок і встигли сховатися на автобусній зупинці. Гриміло, блискало, заливало водою щедро.... Потім ще з півгодини чекали доки вода зійде з асфальту і можна буде продовжити рух.
Як завжди вражала своєю красою неймовірна природа. А загалом гарний край як і люди, принаймні, з якими ми зустрічалися та комунікували.
Щодо цін - вони не дуже відрізняються від наших. Більшість товарів коштують як і в Україні. Буханець хліба близько 2 злотих (14 гривень). Пляшка мінеральної води 1,5 л - 12 грн., пляшка пива 0,5 л від 17 грн., пачка сосисок у термоупаковці від 28 грн., пляшечка йогурта 400 грам 15 грн. Ночівля в хостелах у межах 40-50 злотих (280-350 грн.) з особи. Все доволі доступно.
Дуже дивувала відсутність зовнішньої реклами. За два дні велопоходу не бачили жодного білборду, жодного сітілайту.

2018 06 07 142018 06 07 152018 06 07 16

Третій день

30 червня ми проїхали 80 кілометрів. Розпочали день знайомством із містом Жешув - адміністративним центром Підкарпатського воєводства. Старовинне місто, населення якого складає близько 180 тисяч осіб, засноване у XI столітті, у 1354 році отримало Магдебурське право. Було що подивитися як в історичній частині так і в сучасній. Приємно було, коли у веломагазині, дізнавшись, що ми з України, подарували кожному з нас по брелку.

2018 06 07 192018 06 07 212018 06 07 222018 06 07 24

Дорогою заїхали в старовинне місто Ланцут, де нас порадував своєю красою парк. Там, до речі, стався один із неприємних епізодів за всю історію велоподороджі, коли троє п’яних поляків захотіли збити з велосипеда одного з членів нашої команди. Їм це не вдалося, але цей випадок ще раз засвідчив – треба бути обережним і готовим до будь-яких ситуацій. Неадекватні, агресивні п’яні люди у будь-якій країні можуть створити туристам проблеми.

2018 06 07 17

Гарне враження лишилося після відвідання містечка Маркова, де ми подивилися музей під відкритим небом «Сканцен» - такий собі польський міні-варіант українського Пирогово. Що здивувало - наскільки побут поляків схожий на український. Такі ж хати зі стріхою, тин із лози, млин, предмети побуту. Це ще раз підтверджує як тісно історично пов'язані наші народи.

2018 06 07 25

Запам'яталося старовинне місто Пшеворськ, яке цьогоріч відзначає 625-річчя: чисте, затишне, з унікальною архітектурою.

2018 06 07 18

Фінішували ми того дня у Ярославі (наголос на О) - одному з найстаріших міст Польщі, яке засноване самим Ярославом Мудрим ще 1031 року, а 1375-му воно отримало Магдебурське право.
Погода третього дня теж порадувала: ані спеки, ані дощу. Їхалося легко, та й сам маршрут був переважно без перепадів висот.
Обідаючи в одній із кнайп (так поляки називають свої кафешки, місця для перекусу), встигли стати свідками польського весілля, точніше близько 20-ти його хвилин, доки збиралися всі запрошені, а наречені з гостями готувалися до трапези в ресторані. Не було в гостей крутих машин, весільних понтів, притаманних українським весіллям... А от вдягнені усі були гарно – вишукані, стильні костюми у чоловіків і навіть юних хлопців, вечірні сукні у жінок і дівчат.
Ще три весілля бачили, проїжджаючи різними маленькими населеними пунктами.
Лише цього дня звернув увагу - за три дні бачив лише кілька дворів із парканами. Насправді у цьому ми дуже відрізняємося. Поляки не ховають свої двори, а навпаки виставляють напоказ. Їм немає що приховувати. Переважно парканом слугує сітка-рабиця, ковані вироби чи взагалі якісь насадження кущового типу. Часто використовують для цього тую. Взагалі в мене сформувалося стійке переконання - в поляків є культ двору. Він має бути, чистим, гарним, затишним, естетично привабливим. Таке враження, що вони змагаються між собою за неофіційний титул кращого.

2018 06 07 20

Понад 10 разів бачив, як люди цього дня ввечері косять травичку бензокосами, газонокосарками у дворах, поряд із ними. А польськими дворами, будинками можна любуватися годинами: проїжджаючи чергові села, щоразу дивувався їхній оригінальності та красі. Поляки – народ працьовитий: це видно по будинках і прилеглих до них територіях.
30 червня був ще один випадок, який вразив. Коли я фотографував один із будинків, водій який проїжджав поряд, зупинився, щоб своїм авто не зіпсувати мені кадр. Лише коли я опустив телефон - він рушив далі. Уявіть це наприклад у Кропивницькому, чи таке взагалі можливо???? Взагалі водії у Польщі не просто рахуються з велосипедистами, а поважають і навіть занадто. Ніхто не підрізає на дорозі, не сигналить з вимогою з'їхати та не заважати. Часто авто тягнулися за нашою велоколоною, і лише коли були впевнені у тому, що не «зачеплять» нас, коли бачили, що немає зустрічних машин, ішли на обгін із аж занадто великим інтервалом, об’їжджаючи нашу колону з п’яти велосипедів.
Біллбордів, сітілайтів, іншої зовнішньої реклами я не побачив і в передостанній день велоподорожі. Це ще одна причина чому польські міста, містечка мають такий привабливий вигляд, не втрачають свою автентичність. Тоді згадував спотворені рекламою наші міста.

Четвертий день

1 липня, завершився наш чотириденний велопохід Польщею. В останній день проїхали 47 кілометрів, фінішувавши у Перемишлі, звідки наша велосипедна подорож починалася. Загальна протяжність маршруту склала 304 кілометри.
Ранок почався з читання польської спортивної газети за сніданком. Звичайно, в ній головна увага - до гри збірної Польщі на Чемпіонаті світу, який футболісти провалили, не вийшовши з групи. Попрохав у працівниці готелю дозволу взяти останній номер газети напам'ять - пояснив, що сам є спортивним журналістом, дозволила. Там зав'язалася розмова з одним поляком років 55-ти. Він навіть чув за наше місто Кропивницький, щоправда зі старою назвою Кіровоград. Діалог не вийшов, коли зійшлися на темі Львова: поляки його вважають польським хто не знає. Конфлікту не було, просто я пояснив, що в нас спільна історія, місто тісно пов'язане як з українцями так і поляками, що він є зараз український. За кілька слів сказав, що поспішаю в дорогу. Так, до речі і було - мали виїжджати, а затримувати групу я не мав права. В тих місцях українці гості рідкі (на заробітках наші співвітчизники у багатших регіонах) тому з нами охоче йшли на контакт, спілкувалися. Це довело і знайомство з місцевими велолюбителями, але про це згодом.
Покинувши готель, поїхали оглядати Ярослав. До речі, 30 червня там відзначали День міста. З вікна готелю ввечері ми чули, що біля міської Ратуші проходив концерт. Приїжджала якась польська естрадна знаменитість, казали нам згодом. Вранці ж, на власні очі побачили як розбирають сцену. Там познайомилися з трьома місцевими любителями велосипедів - членами ярославського велоклубу. Коли вони дізналися, що ми з України, запропонували разом сфотографуватися на фоні міської Ратуші, а потім побажали нам вдалого завершення подорожі.

2018 06 07 262018 06 07 27

У Ярославі ми також подивилися Домініканський, Францисканський монастирі, церкву Преображення Господнього, інші цікаві історичні об’єкти.

2018 06 07 282018 06 07 29

Відстань була відносно короткою - 40 км до Перемишля, але наш поводир Володимир Бойченко, який розробляв маршрут усього велопоходу, враховував фосмажорні обставини, тому, щоб встигнути на потяг, ми рухалися швидко - зупинялися лише кілька разів.
Шляхом до Перемишля проїхали старовинне місто Радимно, засноване 966 року. Уявіть, воно існувало до хрещення Київської Русі!!!! Ще одне гарне затишне містечко.
Останні локації, які планували відвідати, знаходилися у селищі Болєстрашицах. Там побували на залишках оборонного форту Сан-Рідо, а потім заїхали до Дендрарію. В останній вхід коштував 12 злотих (84 грн.). Багато часу ми не мали, але фото зробити хотілося, та не за такі гроші. Мене разом із Вовою пустили на 10 хвилин безкоштовно зробити кілька знімків. Оцінити в повній мірі красу не змогли, але навіть побачене переконало - цьому Дендрарію, на території якого діє музей природи, дві галереї варто було б приділити набагато більше часу.

2018 06 07 322018 06 07 34

Вже у Перемишлі купили в мережі магазинів Biedronka (аналог нашого АТБ) все необхідне в дорогу, приїхали на вокзал, зібрали ровери, речі та чекали потяг до Львова, аж раптом пішов дощ. Ми лишилися сухими, як і в попередні дні. Фортуна була з нами протягом усього велопоходу, хоча прогноз погоди на всі дні велоподорожі оптимізму не викликав.

На вокзалі познайомилися з двома велотуристами з Києва, які теж поверталися додому. Були вражені їхнім маршрутом - вони подорожували Європою цілий місяць, проїхали за цей час 2500 тисячі кілометрів! Ночували в наметі, щодня «накручували» близько 100 км. Заїхали вони в єврозону з боку Ужгорода, проїхали Угорщину, Чехію, Австрію, Швейцарію, Італію, Німеччину, Польщу... Шалені хлопці, одним словом. Ми зі своїми 300-ми кілометрами відчули себе хлопчиками-аматорами....
У поїзді стали свідками як одну з пасажирок виcадили на території Польщі перед українським кордоном. У нашої співвітчизниці були проблеми з паспортом - як я зрозумів із її розмови з польськими прикордонниками, він був на місяць прострочений. З нею не церемонилися - разом із сином років 12-ти висадили на одній зі станцій. Закон є закон: з поляками не домовишся. Те, що українка так безвідповідально поставилася та вчасно не замінила паспорт польських прикордонників не турбувало.
Львів зустрів нас дощем, але своїм, рідним... Вперше дещо намокли, але то дрібниці. Велопохід завершили.

Епілог

Лише зараз зрозумів які можливості відкрив українцям безвізовий режим. Уся наша команда, яка подорожувала Польщею, після повернення почала давати свої пропозиції щодо подальших велотурів Європою. Спільнота велолюбителів із клубу BikeBand будує нові плани.
Ми показали приклад, довели, що немає обмежень. Подорожувати Європою тим паче з «безвізом», на велосипедах не лише можна, а потрібно, проте необхідно дуже ретельно готуватися та враховувати всі фактори, які можуть вплинути на мандрівку.
Завершу свій звіт про велоподорож знайомством із його учасниками. Я відкривав для себе Польщу, її міста та глибинку разом із Володимиром Бойченком – програмістом однієї з ІТ-компанії, головним організатором і мозком велопоходу. Саме він розробляв маршрут, домовлявся за хостели та готелі, купував квитки, вів усіх нас за допомогою навігатора незвіданими польськими дорогами. У команді також були юрист фірми «Ласка» Віталій Циганаш, керівник одного з кропивницьких відділень «Нової пошти» Олександр Остапчук, заслужений майстер спорту України з футболу, чемпіон Паралімпійських Ігор Євген Зінов’єв .

Подорожі роблять людей щасливими, тому подорожуйте!

2018 06 07 35

Найближчим часом напишу на «Гречці» окремий матеріал про кропивницьку велосипедну спільноту BikeBand.


Євген Савранський

 

 

G

Сподобалася стаття?

Коментарі  

 
0 # Юрко 07.07.2018, 11:55
Ссылку можно на их сайт? Или как их найти?
Цитата
 
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв