Мандрівки

Кропивничани проклали новий водний маршрут річкою Інгул у межах Кропивницького (ФОТО, ВІДЕО)

. 4408

29 квітня любителі водного туризму з Кропивницького сплавлялися річкою Інгул в межах Лелеківського водосховища та, навеслувавши понад 8 кілометрів, проклали новий водний маршрут – з Миколаївського пляжу до кільцевої дороги, що пролягає навколо міста.

Про деталі цієї подорожі у себе на Facebook написав один із її учасників Євген Савранський.

2020 20 04 2

- Разом із братом Дмитром Савранським вивчали річку Інгул в межах Лелеківського водосховища і зробили як на мене серйозну та важливу з точки зору туристів-водників справу - дійшли руслом проти течії аж до кільцевої дороги!

Вперше я сплавлявся тут у 2012-му, але в плавнях та очереті заблукав десь в районі мосту, який з'єднує стару Балашівку в районі 15-ї школи та Лелеківку. Однак цього разу завдяки двом наполегливим піраткам (дивіться на фото чому), які приєдналися до нас - Ольги Лазур-Шевцової та Ірини Бондаровоі, нам вдалося досягнути цілі.

2020 20 04 12020 20 04 32020 20 04 62020 20 04 4

Стартували ми з Миколаївського пляжу, незабаром нас наздогнала надувна червона байдака. Піратки виявилися дружніми, тому на абордаж не брали, а натомість запропонували дослідити русло вище течією. Якщо ж серйозно, то знайомство відбулося кількома днями раніше у Facebook, де ми і домовилися разом сплавитися акваторією водосховища.

Прокласти водний маршрут до мосту об’їзної дороги ми спочатку не планували. Така ціль виникла в процесі подолання всіх перешкод на нашому шляху, які лише підбурювали та мотивували нас. Великою водою – акваторією водосховища іти було нескладно, лише дещо заважав поривчастий вітер, але потім очерету навколо ставало все більше, а води - все менше. Кілька разів ми двома байдарками блукали в плавнях. Допомагала Google-навігація. Ех, у 2012-му вона б мені знадобилася, можливо б ще тоді знайшли той міст....

2020 20 04 92020 20 04 82020 20 04 7

Та все ж рухалися ми в правильному напрямку. Біля мосту, який веде від 15-ї школи на інший берег - зупинилися. Пішли в магазин, що поряд зі школою, купили води та попрямували вище течією. Були моменти, коли здавалося, що далі пробитися крізь густий очерет і маленьке русло вже не вдасться: не було можливості нормально завести весло у воду. Тоді доводилося буквально руками чіплятися за очерет і проштовхувати байдарку далі. А ще ми вчасно зорієнтувалися і щоб полегшити собі задачу, одне довге байдарочне весло з двома лопастями з кожного боку, розібрали на дві частини (це дозволяла конструкція) і зробили два коротких весла, аналог каячних. Так хоч і повільно, але ми просувалися вперед.

У певний момент я з братом зупинився. Наша байдарка, яка ішла першою, застрягала серед непролазного очерету як бортами так і днищем. Здавалося, що далі вже ми не пройдемо. Побоювався, щоб гострі стебла очерету не пробили днище нашого човна. А тим часом гуркіт проїжджаючих мостом автомобілів на об'їзній дорозі вже було чутно - ми дійшли майже до цілі. Тут лише наполегливість наших попутниць із піратської байдарки допомогла. Дівчата на своєму легшому та маневренішому човні все ж пробили дорогу на здавалося непрохідній ділянці!

2020 20 04 10

Продовжуючи буквально проштовхувати байдарку руками, ми дісталися цілі. Перед нами відкрився міст. Було відчуття великої, щирої радості! Нам вдалося відкрити ще один водний маршрут. Як потім показали гугл-карта, відстань від пляжу до мосту склала понад 8 км. Та яке ж було наше здивування, коли у кількох метрах від нас на бетонній переправі ми побачили трьох підлітків! Хоча думаю, вони здивувалися ще більше, коли побачили нас.

Звичайно ж ми зробили історичні для себе та інших туристів-водників фото, відео і взяли курс назад. Кількасотметрів веслували задом, адже місця розвернути 5-метрову байдарку носом уперед просто не було. Тому тимчасово корма виконувала функцію носової частини. Поступово вийшли з очеретяних джунглів. Далі водна дорога до місця старту зайняла ще години півтори-дві.

2020 20 04 112020 20 04 122020 20 04 13

Коли вийшли на акваторію водосховища, нам ще перешкоджав зустрічний вітер, але ми впевнено, безперестанку, синхронно веслували та наближалися до місця, з якого розпочинали цей сплав. До Миколаївського пляжу допливли, коли вже сіло сонце. Ще близько півгодини зайняв процес розбирання байдарки, тому виїжджали додому вже по суцільній темряві.

Понад 16 км навеслували за 4,5-5 годин. Додому повернулися втомлені, але задоволені. Записали до свого активу ще один водний маршрут. Сплавлятися ним надзвичайно цікаво особливо для любителів незайманої природи, птахів: на водосховищі дуже багата флора та фауна, яку з берега не побачиш. При нас на воді було кількасот лебедів, багато інших видів птахів, назв яких я і не знаю. А скільки видів птахів, плазунів, тварин живе у плавнях і очереті - можна лише здогадуватися...

Перебуваючи в таких місцях, заряджаєшся енергією від природи, тому раджу - знаходьте можливість, приїздіть на Лелеківське водосховище, прогулюйтеся берегами, понтонним мостом, якщо є можливість – човном, насолоджуйтесь побаченим, але не шкодьте природі та не лишайте після себе сміття. Там чудова природа, чудові місця для рекреації!!!

2020 20 04 14

Раніше "Гречка" писала, як 18 квітня у Кропивницькому провели сплав Інгулом, а в березні  кропивничани відкрили водний маршрут річкою Сугоклія на каяках.

Поширюйте

Коментуйте


Реклама