Як в пісні, так і у житті „нас кличе у мандри дорога”. Замиловуючись красою Чорного Ташлика навесні, „небайдужі” захотіли продовжити подорож і побачити Ташлик Плетений. Епопеєю мали стати Каскади – одне з див Кіровоградщини, що знаходиться поблизу села Злинка.
Здивувало і місцеве кладовище: таблички на хрестах і пам’ятниках були розвернуті від могил. Люди привітні, а кринична вода смачнюча. Знов нас радували краєвиди Чорного Ташлика. А ще принагідно ми знайшли собі супутників. Всю дорогу нас супроводжувала біла пухнаста гусін. Вона безстрашно повзала по дорозі, заповзала у всі можливі місця і згорталась в клубочок, коли її знімали з футболки чи наплічника. Що це за гусінь? Чому її так бгато? А головне, які з неї будуть метелки? Прохання поділитись інформацією всім гусінезнавцям!
Станція Адабаш. Послухавши пораду місцевих мешканців, до наступного пункту – села Войнівка, наш шлях пролягав залізничною колією. До місця розтаборування дорога була крізь будяки, реп’яхи і колючки. Спинились за кілька кілометрів до Войнівки і за кілька сототень метрів від річки.
Невід’ємним і приємним моментом будь-якої мандрівки є вечірня ватра. Там не лише готується вечеря. Навколо неї збираються всі позитивні емоції за день і хороші пісні. Ватра ж в цій подорожі була з піснями „Акваріуму” і Віктора Цоя.
Третій день. Дорога до мети. Невеликі блукання полями. І ось пообіді перед нами неймовірні пейзажі Плетеного Ташлика. Від природної краси забивало дух! А коли в небі побачили з десяток лелек захвату не було меж.
На жаль, каскади в цю пору виявились неповноводними. Але симпатичний водоспадик все ж було знайдено. Маємо масу задоволення, купу фотографій і шалене бажання побачити каскади у всій красі. Тож Злинка, чекай нас знову!
Настя Дзюбак
фото: Валерій Лебідь
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
