Політика

Люди, які стежили за Чорноволом у Кіровоградській області, не допитані - Андрій Ніцой

. 2411

До роковин смерті голови "Народного руху України" В'ячеслава Чорновола, директор Центру стратегічних розробок Андрій Ніцой розповів в інтерв'ю "Україні молодій" про трагічний день і розсліжування справи.

— Пане Андрію, ви одним із перших опинилися на місці аварії. Які недоречності вам упали у вічі?

— Я був із В’ячеславом Максимовичем у той день у Кіровограді і повертався з усіма іншою машиною. І я справді був одним із перших, хто опинився на місці трагедії. І це справді майже детективна історія. Коли ми кинулися відкривати машину, я звернув увагу на одного чоловіка, який випадково опинився на місці аварії. Він допомагав виламувати двері з боку водія, і тоді зазирнув досередини і сказав: «О, це ж Чорновіл». Я то знав, хто в машині. А як могла стороння людина в темряві зорієнтуватися і впізнати, якщо ти не знаєш про це наперед?

Мене це тоді дуже здивувало. І я десять років розповідав про це слідчим, наполягав на важливості цього моменту, пропонував намалювати фоторобот. У січні 2014-го, коли в Борисполі був суд, я ще раз розповів про це і попросив у судді подивитися фото, які є у справі. Мені показали фотографії, і я на одній із них справді впізнав того чоловіка. Виявляється, це один із фігурантів справи. Тоді мої свідчення в суді боляче вдарили по офіційній версії слідства, що це ДТП. А через тиждень мені несподівано в Києві спалили машину.

— Які іще недоречності є у справі, які підтверджують версію, що це убивство?

— У нас є чотири томи власного розслідування вбивства В’ячеслава Чорновола. Рух у 1999 році створив свою комісію, яку очолив Микола Степаненко. Там усе розписано. Детально. Свого часу було ексгумовано тіло Чорновола. Було ексгумовано тіло одного з тих, кого підставили під убивство, який у 42 роки несподівано помер від інфаркту. Це Іван Шолом, який того трагічного дня був у кабіні КамАЗа разом iз Куделею і який у 2000 році несподівано помер, причому, як кажуть, напередодні до нього приїжджав якийсь незнайомець і про щось із ним говорив. А при екс­гумації в нього виявили миш’як. Тобто, це було чисте вбивство з метою прибрати свідка, який міг наговорити зайвого.

— А які перспективи у розслідуванні цієї справи і доведенні її до кінця?

— Справу в принципі вже розслідувано. Там лишилося тільки допитати тих, хто ще не був допитаний. Наприклад, генерала міліції Міленіна, генерала Нікітенка, які організовували стеження за Чорноволом у Кіровоградській області й по маршруту його слідування. Багато матеріалів знищено, але ж є живі свідки. Діти тих генералів успішно працюють у нас у міністерстві. Треба допитати тих експертів, які або фальшували результати експертизи, або взагалі не брали в ній участь, а підписували те, що хтось написав. Я б поставив їм усім одне просте запитання: хто вам давав наказ? Вони повинні на слідстві процесуально це сказати.

Узагалі, це питання лежить не стільки в юридичній, скільки в політичний площині. Як і справи Майдану, як і розслідування таємничих самогубств та інших білих плям нашої історії. Це все ланки одного ланцюга, який тягнеться ще з часів компартійної верхівки, яка тісно була пов’язана з КДБ. І ці зв’язки і досі багато в чому визначають і нашу політику, і історію. Я переконаний, що, якби було розслідувано вбивство Чорновола, то не було б убивства Гонгадзе, і багато чого було б по-іншому.

Нагадаємо, Чорновіл загинув 25 березня 1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі, на шосе під Борисполем, повертаючись із передвиборчої поїздки в Кропивницький (раніше Кіровоград). Автомобіль, в якому він їхав зіштовхнувся з КАМАЗом, що перегородив дорогу. Є підозри, що Чорновола вбили як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах.

Поширюйте

Коментуйте


Реклама