Кіровоград може опинитися в центрі міжнародного скандалу(ФОТО)
Восени минулого року Кіровоградська обласна філармонія гостювала у Філадельфії (США). Кіровоградський ансамбль «Зоряни» спільно з місцевими «Волошками» три місяці працював у студії відомого хореографа Марка Морріса.
На цей проект американською стороною було витрачено 350 тисяч доларів. Згідно попередніх умов контракту, «Зоряни» мали повернутися до США навесні 2013 року та взяти участь в комерційному гастрольному турі. Проте на дворі серпень, а кіровоградські митці і не думають їхати до Америки. Американці вважають себе ошуканими, українці твердять, що ошукали саме їх.
Подробиці конфлікту досліджували журналісти «Гречки».
Спільний проект ініціював Тарас Левицький, художній керівник танцювального ансамблю «Волошки» з Філадельфії . Основна мета – відновлення програми відомого на весь світ кіровоградського танцювального колективу «Ятрань». Поштовхом стала співпраця між ним та ансамблем «Зоряни» Кіровоградської обласної філармонії.
29 березня 2012 року між двома сторонами було укладено відповідну угоду.
«Метою обох проектів є ознайомлення світової спільноти з мистецтвом українського танцю», – йдеться в угоді.
Конфлікт чи непорозуміння?
Фінансування проекту взяв на себе його ініціатор – Тарас Левицький. Проте коли кіровоградський танцювальний колектив на чолі з директором Кіровоградської філармонії повернувся з Філадельфії в Україну, Левицький отримав листа, в якому директор філармонії Микола Кравченко звинуватив Левицького в нелюдському ставленні до кіровоградських артистів і жахливих умовах перебування в Америці. Ці ж претензій Кравченко підтвердив у особистій розмові з кореспондентом «Гречки»:
– Якщо комусь здаються надуманими наші розповіді, то ласкаво просимо – поговоріть з артистами, які ходили пішки по 10 кілометрів на репетиції, які спали вдвох на одному ліжку, їздили у шкільних автобусах, – саме з таких слів розпочинає свою розмову з журналістами «Гречки» Микола Кравченко. Окрім цього, директор філармонії переконаний, що всі публікації, в яких поливають брудом керівництво філармонії, мають на меті усунути його з займаної посади, а всі висловлювання в тих публікаціях належать Анатолію Михайловичу Кривохижі (Відомей хореограф, керівник ансамблю «Ятрань»).
Що ж до самої поїздки в США, запевняє, що від початку ця ідея була не надто привабливою, але керівництво культурного закладу вмовили: «Їдьте, це ще одна можливість колективу засвітитися. Вас там переглянуть імпресаріо і колектив матиме гастрольне майбутнє», – запевняв нас Анатолій Михайлович.
– Якби це була не Америка, на другий же день ми розвернулися та поїхали б додому, але ми мали вже зворотні квитки на літак, а купити інші не мали за що, – стверджує Антоніна Червінська, заслужена артистка України, солістка Кіровоградської обласної філармонії.
Анатолій Кривохижа тим часом переконує у протилежному – що поїздка до Америки була перспективною і на перепоні стали тільки особисті непорозуміння та інтереси окремих людей:
– Тоді я ще надіявся, що буде проект. Хоча, чесно кажучи, з нового року намагаюсь переконати Тараса, що це даремна справа. Він втрачає час, сили, здоров’я. Я добре знаю Миколу Кравченка. Більше того, якби вони захотіли щось зараз зробити і запросили б мене, я б уже не пішов. З мене досить!
Всесвітньо відомий хореограф, до якого кіровоградці помандрували за океан, також не виправдав надій керівництва філармонії.
– Він такий талановитий, що одразу на ходу імпровізує і створює, – казав мені Тарас Левицький. Вже потім, коли я побачив ті танці тваринок, я зрозумів, що колектив, який вихований на фольклорі і учасники якого з 5 років танцюють народні танці, має затанцювати авангард. Ми підписалися під всім цим і мали залишатися, – розводить руками Кравченко.
Протилежної думки про хореографа американський партнер проекту.
– Марка Морріса неодноразово визнавали кращим хореографом-постановником у Великобританії та США, це людина, що працювала з кращими балетами Європи.
Цей фахівець створив спеціально для українського ансамблю програму «Карнавал звірів». Підкреслю, жоден український колектив чи колектив на теренах Східної і Центральної Європи не може таким похвалитися, – вважає Тарас Левицький.
Що їли і на чому їздили
– Коли до нас приїздив Тарас Левицький, тут він жив в найкращих готелях, харчувався в найкращих ресторанах. Тому деталям контракту я не надавав значення – був переконаний, що все буде по-людськи, – розповідає Микола Кравченко, – в результаті, ми отримували від Левицького на день по 2 долари.
– Завдяки тому, що перед виїздом знайшли спонсора і провели кілька концертів, то мали додаткові кошти. Тож окремо ми роздали всім по 100 доларів. Загалом вся сума контракту на три місяці складала чотири тисячі американських доларів, – розповідає Микола Кравченко, – Нам обіцяли харчування в їдальні та ресторані. В результаті, готувала їжу Тарасова сестра Олена. Після 8 годин репетицій артисти балету не мали змоги нормально харчуватися. Три місяці ми мили одноразовий посуд. На сніданок ми мали шматочок хліба, одне яйце і шматочок огірка.
На репетиції часто доводилося ходити пішки, а це за 10 кілометрів від місця проживання. Коли ж нас возили, то замість обіцяних комфортабельних автобусів були шкільні.
Інколи траплялося, що нам доводилося спати по двоє на одному ліжку, адже щось там не розрахували з кількістю людей.
Чим годували артистів, «Гречці» розповів і американець Тарас Левицький. За його словами, харчування було цілком пристойним:
– Кожного ранку мали на сніданок гарячу вівсянку, мюслі, яйця, свіжі і сушені фрукти, фруктові соки, чай і каву. Щоб урізноманітніти меню, кожного дня додавали різні страви.
– Обід видавався сухим пайком, оскільки двогодинна обідня перерва відбувалася прямо у хореографічних студіях, де ми працювали. Обід складався із бутерброда, овочів, свіжих фруктів, соку і солодощів. Гарячу вечері готували або доставляли з ресторану. Ми знайомили гостей з новими для них американськими речами – гамбургерами, китайськими і мексиканськими стравами.
Не розуміє американський українець і претензій до проживання артистів:
– Не було ситуації, коли люди спали вдвох на одному ліжку, за винятком останніх 6 днів у 5-зірковому готелі, в якому кожен номер мав кухню, а сніданок і обід були включені до сервісу. В готелі були басейн, тренажерні зали, та багато інших комфортабельних речей, але нас попросили спати вдвох на одному ліжку. Я теж був змушений спати на одному ліжку з нашим помічником режисера. Однак це були двоспільні ліжка люксових номерів. І гендерний принцип теж було дотримано, – стверджує Тарас Левицький.
Відстань у 9-10 кілометрів, яку ніби-то доводилося долати артистам, називає вигадкою.
– Відстань не була більшою 2,5 км. Це можна визначити за картою і це було лиш чотири дні, колу у нас були відкриті репетиції у студії Університету мистецтв в центрі Філадельфії, – говорить американець.
Тарас Левицький – злісний порушник дисципліни
– Під час репетицій та виступів я не мав право зробити жодного зауваження ні Морісу ні Тарасові. Це стосувалося як роботи так і дисципліни. При цьому Тарас Левицький особисто порушував дисципліну, споював артистів і створював конфліктні ситуації, – згадує Микола Кравченко.
За словами ж Тараса Левицького, максимум, що він собі дозволяв, це позапланові екскурсії гостям з України і це виключно в неробочий час.
– Мені незрозуміло й дико те, як себе поводять в колективі його очільники – Кравченко і Червінська. Постійні збори з розглядом персональних справ артистів. Я не дуже обізнаний з радянським періодом історії, однак люди, які в цьому більш обізнані, казали мені, що це дуже нагадує партійні збори з розглядом особистого життя людей.
Можливо, відкрию для Миколи Кравченка і Антоніни Червінської Америку, однак в Сполучених Штатах не прийнято в позаробочий час втручатися в особисте життя людей і можу сказати, що якби я цікавився, чим займаються артисти мого колективу в позаробочий час, то отримав би не один позов до суду щодо порушення конституційної свободи людини. Можливо, в Україні це й прийнято, однак це порушує будь-які міжнародні конвенції й права людини, – розповів Левицький.
Імпресаріо
– За весь час нашого перебування в США, ми не мали зустрічі з жодним імпресаріо чи перегляду, виступали під виглядом ансамблю «Волошки», з яких брала участь у виступах лише одна дівчина. Тому повернувшись додому я повідомив Левицькому, що на таких умовах ми більше не поїдемо, – продовжує Микола Кравченко.
– Гранти було надано кількома поважними фондами США. Однак, «Волошки», до речі, за своїм статусом – неприбуткова організація, вклали й значну частину свої коштів в цей проект. Можу сказати і за себе, коли стало питання, що до наявних 350 тисяч $ не вистачає близько 35 тисяч $, ми з дружиною прийняли рішення взяти позику в банку під заставу власного будинку, – пояснює Левицький.
Контракт
У філармонії вражають, що своєю відмовою нічого не порушують.
– Жодних умов контракту ми не порушуємо, адже в ньому чітко прописано, що гастролі будуть обумовлені новим контрактом. А всі умови попереднього документу ми виконали. Проект нового контракту ми отримали лише 5 червня цього року і я вже не клюну, як керівник, на цю профанацію, оскільки за кожним пунктом стоїть прихований задум вигоди Тараса Левицько. А розпочати гастролі ми мали з березня, але всі терміни вже минули, а пропозиції жодної не було, – розповідає директор філармонії Микола Кравченко..
Натяки на примирення
Зрештою, між керівництвом філармонії та Тарасом Левицьким з’явились натяки на порозуміння.
– Ми отримали листа, в якому нам запропонували провести відеозапис програми з якою ми мали б виступати на гастролях. Це мало відбутися 27 червня. В листі пропонували перелік людей, яким довіряє Левицький і які мали б засвідчити своєю присутністю, що запис справжній без жодного монтування. Ми обдзвонили всіх хто був у списку і ніхто не погодився. По-перше, вони вперше чули про те, що мусять «приймати програму», по-друге, вони не виказали бажання бути «третейськими суддями, – запевняє Микола Кравченко.
Анатолій Кривохижа бачить у цьому чергове непорозуміння: «Левицький витратив багато грошей на ті поїздки. Кілька разів приїздив до України власним коштом. Тепер звернувся до управління культури Кіровоградської ОДА з тим, щоб ті оплатили приїзд йому та його команді. Там відмовили. Тоді він запропонував зробити відеозапис та запросити людей, яким він довіряє, а вони замість того щоб запросити, говорили так, що у людей не виникло жодного бажання взяти в тому участь».
Валентина Животовська, начальник управління Культури Кіровоградської ОДА знає про проблему, але не бачить в тому що сталося, трагедії:
«Тарас Левицький звертається до нас про оплату проїзду, але управління таких коштів на сьогодні не має. Контракт на продовження роботи ми просили пів року тому і отримали його лише у червні».
У філармонії стверджують, що програма готова і вони можуть розпочинати гастролі. Проте у 2013 році цього вже не буде: «Коли ми здамо програму, а це буде у жовтні місяці(відпустки і поїздка до Іспанії), то хай приїздить сам Тарас і ми йому все покажемо у двох відділеннях»
Американська сторона сподівається залагодити конфлікт у мирний спосіб, проте не виключає і позову до суду:
– Дякувати Богу, наразі ми не підписали договір про гастролі з імпресаріо у США й Канаді, оскільки кіровоградська сторона не готова до гастролей і всіляко саботує роботу щодо них. У випадку, якби ми все ж підписали Контракт, наша сторона платила б зараз великі штрафи і значно втратила репутацію в мистецьких колах США внаслідок неможливості виконати зобов’язання.
Щодо філармонії, то поки що ми обмежилися скаргами на адресу міністрів культури та закордонних справ, – говорить Тарас Левицький. – У разі їх невтручання в ситуацію, я планую звертатися до уряду України та народних депутатів.
Якщо наша сторона все ж таки подасть до суду, то бюджет обласної філармонії може схуднути мінімум на 3,5 – 4 мільйони гривень.
– Вважаю, що розумні люди сідають за стіл і домовляються. Якщо проект таки вийде, то я буду дуже радий, але дуже сумніваюся, що це станеться, – підсумовує Анатолій Кривохижа.
Чим закінчиться затяжний скандал для обох сторін конфлікту, поки що не ясно. Зрозуміло одне, якщо сторонам так і не вдасться мирно врегулювати конфлікт, то імідж кіровоградських митців буде серйозно підірвано.
Валерій Лебідь