Луганськ-Одеса: нове життя Наталі Телічко (ФОТО)

Опубліковано . в Статті

Кількість переглядів - 2344

Коли все почалося, сину кандидата економічних наук Наталі Телічко з Луганська було чотири з половиною роки. Наталя з родиною жила у власній квартирі, на той час вона вже закінчила навчання в докторантурі ННЦ «Інситут аграрної економіки» у м. Києві, планувала подальшу діяльність у своєму рідному місті та виші і майже не задумувалася про громадську чи підприємницьку діяльність.

perod1

Евакуація під «Градами»

Тієї липневої ночі 2014 року Наталя Телічко прокинулася від удару об підлогу - жінка впала з ліжка від пострілу установки «Град», яка знаходилась у 100 метрах від її будинку у Луганську. «У ті дні,- каже Наталя, - всі сиділи на заспокійливому, в аптеках неможливо було знайти навіть валер’янку. І ми з чоловіком розуміли, що незабаром в наш житловий масив прилетить «отвєтка». Що і сталося через кілька днів…»

Але на той момент Наталя Теличко вже була у безпеці – у м. Старобільську Луганської області. З рідного міста полями, в об’їзд блокпостів, виїздили 1 серпня 2014 року. В цей час вівся обстріл зі сторони Росії.

perod3

«Ми навішали на машину білих полотен, але хто на них дивився… Ледь цю дорогу пережили - в кілометрі від нас вибухали снаряди «Градів», горів ліс і горіла земля. Думали, що там і залишимось», - розповідає Наталя.

Далі були 8 місяців роботи в м. Старобільську Луганської області, куди евакуювався Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, в якому працювала Наталя. 9 травня 2015 року Наталя з чоловіком, сином і мамою переїхали в Одесу: «Найважче було поставити точку «х». Тобто остаточно усвідомити, що повернення не буде, що потрібно припинити обертатися на минуле життя і почати все з початку, з нуля».

Одеса. Навчання і несподівана робота

В Одесі ми з 38-літньою Наталею познайомились в Центрі соціальної допомоги та адаптації «Співдружність», який тут було відкрито зусиллями волонтерів та міської влади. Луганчанка нарівні з місцевими волонтерами допомагає тим переселенцям, які тільки приїхали в Одесу: проживання в Центрі протягом місяця чи двох дають їм нагоду знайти в місті роботу та житло. «До переїзду я ніколи не займалася громадською діяльністю, але тепер це стало частиною мого життя», - ділиться Наталя.

perod4з колегами по волонтерській діяльності

Спочатку родині Телічко було не до волонтерства – пошук житла і роботи займав весь час. В Луганську чоловік Наталі працював на підприємстві «Украерорух», в аеропорту - в Одесі таких вакансій не знайшлося. Сама Наталя восени влаштувалась на кафедру менеджменту та управління проектами Одеської державної академії будівництва та архітектури. З громадськими рухами та волонтерством вперше зіштовхнулася у благодійному фонді «Карітас Одеса УГКЦ». Фонд надав грошову допомогу її мамі, інваліду 2 групи. Там Наталя і дізналась про програму фонду «Відродження» «Новий відлік. 2». В межах цієї програми внутрішньо переміщеним особам надають базову підприємницьку освіту, забезпечують юридичним супроводом і фінансуванням. І Наталя, яка ніколи раніше не задумувалася про підприємництво, вирішила спробувати.

Під час кількамісячного навчання по програмі «Новий відлік. 2», жінка потрапила в середовище колег-переселенців, які готові були брати відповідальність за своє життя та за життя своїх родин. І у доцента економічних наук з’явився додатковий заробіток – клінінгова компанія (прибирання приміщень) «Чистоклін Одеса»: Ніколи про таке не думала. Не думала, що зможу таким займатись. Але ми вже потроху працюємо. Поки наш персонал – три одеситки і три переселенки», - каже Наталя.

«Квартирне питання» і волонтерський рух

Більшість учасників програми «Новий відлік. 2» були активними у волонтерському русі, допомагали іншим переселенцям. Поступово і в житті Наталі окрім другої роботи з’явилася громадська діяльність.

«Зараз більшість з нас виживає – адже доходи в основному йдуть на оплату орендованої квартири. Вартість двокімнатної квартири в спальному мікрорайоні в Одесі - від 4 до 6 тисяч гривень в місяць. Тому я й зайнялася проблемою забезпечення вимушених переселенців житлом», - розповідає Наталя. 

Інші волонтери за таку діяльність вболівають і всіляко підтримують. «В Одесі з переселенців в основному залишився середній клас, багато людей з вищою освітою, підприємці, можна сказати що це інтелігенція» та еліта Донбаса. Більшість з них вже знайшли роботу, або розпочали свій бізнес в Одесі й стали частиною громади цього міста, сплачуючи податки від своєї діяльності. Але дехто повертається назад - в основному через відсутність житла, точніше – неможливість платити високу орендну плату», - зазначає волонтер, керівник громадської організації ОТІ «Асамблея» Анжеліка Жукова.

Більшість переселенців в Одесі, як і родина Телічко, вирішують проблеми з житлом самостійно – працюють на кількох роботах і платять орендну плату. Але для частини такі умови є непосильними. Наприклад, одиноким мамам з дітьми, пенсіонерам, родинам з інвалідами. В Одеській області такі родини проживають в основному в соціальних гуртожитках. Як приватних так і комунальних. Тут не завжди комфортні умови для перебування, але є житло і це головне. Визнають, проблему з житлом і чиновники - «Поки що основний тягар питання тимчасового житла взяли на себе недержавні організації, - зазначає керівник департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Олена Китайська. - Потрібна програма на рівні області чи держави з залученням кредитування банків, іноземних інвестицій…»

perod5 copyучасники програми "Новий відлік.2"

Саме розробкою пропозицій до такої програми і зайнялася Наталя Телічко разом з ініціативною групою «Співдружність вимушених переселенців», де Наталю обрали координатором. Для початку розробили соцопитування, яке вже пройшло близько 300 сімей.

«Виявилось, що 5-6 тисяч гривень, які сьогодні йдуть на оренду житла, 67 % опитаних готові платити за кредитування житла. Але це кредитування має бути пільговим, а це може гарантувати тільки держава», - впевнена Наталя. Пропозиції від організації у вигляді програми «Житло для ВПО» вже передали в міський штаб з питань переселенців.

На сьогодні Наталя Телічко в Одесі працює в Одеській державній академії будівництва та архітектури на кафедрі менеджменту та управління проектами, очолює ініціативну групу «Співдружність вимушених переселенців» в громадській організації «Асамблея миру та творчості», зареєструвала власне підприємство. А син, вже практично одесит, пішов в перший клас.

Зоя Лебідь

Публікацію підготовлено в рамках проекту в рамках проекту «Голос місцевих ЗМІ: професійні стандарти та етичні норми у висвітленні конфліктів» за підтримки ЄС

Сподобалася стаття?

Коментарі  

 
-1 # Irma 28.10.2016, 08:58
--що незабаром в наш житловий масив прилетить «отвєтка». Що і сталося через кілька днів…--
Т.Е.Вы хотите сказать,что украинские войска бомбили мирные дома в Луганске?
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв