Скільки ж років Світловодську: 63 чи 460?

Опубліковано . в Статті

Кількість переглядів - 986

Що не кажіть, а історія Світловодська незвичайна. 63 роки тому на береги Дніпра, де віками тулилося до високого гранітного кряжу давнє козацьке поселення Табурище, прийшли перші гідробудівники, щоб звести тут чергову будову комунізму — Кременчуцьку ГЕС. Початок історії нашого міста ми і ведемо від цієї дати. Ніби все правильно. Але ж будівельники прийшли не на голе місце.

Люди тут, на Середньому Дніпрі-Славутичу селилися впродовж тисячоліть. Жили тут і в часи неоліту, тобто кам’яного віку, жили і в пізніші часи, виявлене і досліджене тут ранньослов’янське поселення VIII-Х століть нашої ери. Та і в пізніші часи проживали тут люди, залишивши після себе як давні легенди і перекази, так і пам’ятки матеріальної культури.

У часи великого переселення народів (перша половина першого тисячоліття нашої ери) тут, на Дніпрі, діяла переправа через давню нашу слов’янську ріку Дану, бачила вона тоді і могутні племена скіфів, гунів, давніх угрів, хозар, печенігів і половців, інших народів. Наприкінці першого тисячоліття тут господарювали слов’янські племена уличів, які під натиском полян пішли на Буг. На Дніпрі існували давні слов’янські торгові міста Бужин (нині село в Чигиринському районі), в гирлі річки Сули за горою Пивихою, яку добре видно на північному сході від Світловодська, існувало велике місто — порт Воїнь, гавань якого на ніч закривалася залізними ланцюгами, а на самій горі містився відомий в ті часи Пивогорський монастир, який підпорядковувався Києво-Печерській лаврі.

Та і монголо-татарські орди хана Батия не оминули наш край, влаштувавши на Дніпрі свій "перелаз", тобто облаштовану переправу через Дніпро. Відомий мандрівник Еріх Лясота, який плив Дніпром на човні в Запорозькі землі, бачив залишки татарської мечеті на правобережній горі, якраз тут, де і розташовувалось старе село Табурище. Що в землі тут відшукуються старі татарські монети свідчив і В. І. Гошкевич, який досліджував табурищанські околиці під час будівництва залізничної лінії від ст. Бурти до Новогеоргіївська і Чигирина на початку ХХ століття. Про це він і писав у своїй книзі "Скарби і старожитності Херсонської губернії", що вийшла 1903 року.

Вперше Табурище згадується в польських хроніках 1625 року, коли тут відбулася битва 20-тисячного козацького війська під командуванням гетьмана Марка Жмайла з 30-тисячним польсько-шляхетським військом коронного гетьмана Конецпольського. "Між залишками старого городища і озером Куруковим" біля села Табурища — так говориться в старих документах. Відомий історик нашого краю Василь Никифоров у своїх "Нарисах історії Олександрійського повіту" вказував, що Курукове озеро знаходилося поблизу села Білецьківки. Отже від старого городища (де нині шлюз) до с. Білецьківки — ось те поле, де і зійшлися в нерівному бою польські і козацькі війська.

Отже, за письмовими документами село Табурище існує з 1625 року, тобто йому нині минає 392 роки, значить і місту нашому слід би рахувати 392 роки, бо споруджене воно на місці старого села Гора. Городок. Божа гора Чорноморівка — ось ті кутки села, де якраз і виросло місто. Але з назвою нового міста пов’язані політичні процеси. Після смерті Сталіна (березень 1953 року) на політичну арену висунулися нові лідери. Головою Ради Міністрів СРСР було призначено вірного соратника Сталіна Георгія Маленкова, а посада Генерального секретаря ЦК КПРС залишилася тривалий час вільною. На неї претендували зразу кілька осіб з вищого політичного керівництва країни. Лише у вересні 1953 року Пленум ЦК прийняв рішення, щоб М. С. Хрущов зосередився на роботі в Центральному органі партії. Через деякий час його і було обрано Першим секретарем ЦК.

Колишні місцеві партійні працівники розповідали, що новому селищу мали дати ім’я Маленкова, але його фортуна невдовзі закінчилася. На перше місце в Політбюро вийшов Хрущов, тож саме його прізвище і дало назву проектованому новому місту.

Перші працівники великої новобудови згідно з проектом Нового міста розділили територію Табурища, де діяла сільська рада, на три частини. Одна йшла під затоплення (Чорноморівка, Скубіївка), всього 400 господарств, друга — Нагірне — відводила під спорудження нового міста (до неї увійшла і існуюча частина Табурища від Дніпра до вулиці Комсомольської (нині Героїв Чорнобиля) з сільськими хатами і господарствами, і третю частину склали південно-західні околиці Табурища, які розширилися і ущільнилися за рахунок переселенців із зони затоплення.

І лише в грудні 1955 року, під час чергових виборів до місцевих рад, були обрані Хрущовська селищна і Табурищанська сільська ради, які і співіснували на цій території аж до кінця 1959 року, коли їх врешті-решт об’єднали в одну Хрущовську селищну раду.

Відтоді ім’я Табурища зникло з офіційних паперів і карти міста, поступившись своєю назвою смт Хрущово. А серед населення довго ще трималися назви Нижнє і Верхнє селища, та й назва Табурище ще й досі живе не лише в пам’яті людей, а й в щоденному спілкуванні світловодців, адже це нижня частина міста, названа офіційно Хмельницьким мікрорайоном. Це і є перший корінь історії сучасного Світловодська.

(Далі буде)

Владислав Журавський, краєзнавець, лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В. Ястребова.
Джерело : видання "Світловодськ"

Сподобалася стаття?

Коментарі  

 
+2 # Владислав Верстюк 07.04.2017, 00:41
Мені, здається, що Світловодську то 63 роки, але історії міста на багато більше років. Дуже гарно поданий фактажний матеріал. Дуже все зрозуміло розписано. До зауважень можна додати, що Марко Жмайло був гетьманом війська запорізького, а не просто гетьманом. А так все чудово. Дуже приємно читати історію рідного міста!
Цитата
 
 
+2 # леонід багацький 06.04.2017, 15:49
Корені Світловодська треба справді шукати в давніших часах. Природний торговий шлях, рибальство, запаси деревини для будівництва й опалення, мисливство, бортництво, випасне скотарство на багатому різнотрав'ї. Що ще треба для поселення? До того ж пан Владислав подав переконливий задокументовани й фактаж. Дуже вмотивоване і своєчасне дослідження.
Цитата
 
 
+2 # леонід багацький 06.04.2017, 15:39
Пан Владислав попрацював на славу. Люд завжди селився у місцях найкомфортнішог о проживання. І район нинішнього Світловодська найкраще відповідає таким критеріям. Природний торговий шлях + великі рибні запаси + придатні для землеробства грунти + близьке знаходження деревини для будівництва і опалення + багаті пасовища + мисливські та бортні угіддя. Справді, корені міста шукати треба у давніших часах.
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв