Як зробити Кропивницький дружнім для батьків з малюками (ІНФОГРАФІКА)

Опубліковано . в Статті

Кількість переглядів - 1849

У той час як з кожним роком з’являються нові технології та змінюється обличчя Кропивницького, з погляду зручностей для батьків із маленькими дітьми ситуація порівняно з минулим століттям майже не змінилась.

Думка мам

Оскільки в декреті з малечею перебувають переважно жінки, «Гречка» розпитала молодих мам про те чого їм бракує для того, аби почуватись з малюком комфортно у місті. Ми свідомо вибрали активних матусь, адже розуміємо, що через складнощі велика частина мам на довгий період стають заручниками ситуації і змушені жити під девізом: «Народила дитину – сиди вдома».

Лілія, мама дівчинки 1,4 років і хлопчика 9 років.
Громадський транспорт не пристосований для дитячих візочків, а затягнути у маршрутку дитину разом з навіть складеною коляскою – справа нелегка. Таксисти часто не хочуть брати візочок у машину, щоб не бруднити чохли, а багажник займають власними речами. Коли намагаєшся попередити про таку необхідність оператора – просто не приїздять на виклик.

Дуже бракує електронної черги в дитячій поліклініці, адже висидіти з немовлям годину, часто поруч з нездоровими дітьми, годувати там свою лялю, міняти їй памперс - це випробування не для слабкодухих. Окремої кімнати для годування і переодягання немовляти, пеленального столика також нема і у кав’ярнях. Часто немає і дитячого меню, а отже і змоги замовити п’юре чи якусь найпростішу їжу, яку їсть немовля. Бракує дитячих куточків, у перукарнях, тих же місцях громадського харчування.

У місті мало «зелених» зон. Так, наставили багато дитячих майданчиків, але деякі з них над трасою, або під пекучим сонцем. У моєму районі і те, і інше.

Нас поки ця проблема не зачепила, але дивлячись на те, як мами старших дітлахів ховають їх своїми спідницями, поки ті пісяють за найближчими кущами, розумію, що в багатьох місцях відпочинку і масового скупчення людей відсутні туалети, а дитина, на відміну від дорослого, не може вирішити дане питання перед виходом на прогулянку.

Наталя, мама дівчинки
Коли я тільки готувалася стати мамою і радилася з подругами з відповідним досвідом, який краще купувати дитячий візок, мені всі в один голос казали, що треба обирати не за кольором і дизайном, а за великими маневреними колесами і наявністю ресорів. Бо наші дороги можуть стати випробуванням на міцність і зручність найдорожчого фірмового візка. Як приклад: під час однієї прогулянки Старою Балашівкою в нас одне колесо погнулося, хоча в цілому візок досить добротний, а іншого разу ми пробили відразу чотири колеса. Крім жахливих доріг дуже відчувається транспортна проблема. Я не уявляю, як після закінчення декретної відпустки діставатимемося з донькою до роботи і дитсадка, тому що в час пік втиснутися у маршрутку практично неможливо самому, вже не кажучи про те, щоб із дитиною. Деякі вже їдуть настільки переповнені, що не зупиняються. Сподіваюсь, що до того часу на віддалених маршрутах з’являться великі автобуси, як і обіцяв міський голова. Поки що ж, якщо потрібно, то до лікарні чи дитячої поліклініки дістаємося на таксі, яке, між іншим, також не просто викликати в наш мікрорайон, бо таксисти не хочуть гаяти часу на дуже часто закритому залізничному переїзді і бити автівки по наших поганих дорогах. Тому говорити про якісь європейські зручності, такі як столики для пеленання чи місця для грудного вигодовування в громадських місцях навіть немає сенсу. Наші мами можуть про це тільки мріяти, а на практиці намагатися в тригодинному проміжку між годуванням встигнути відстояти чергу у поліклініці, скупитися, заплатити за комунальні послуги і вирішити ще купу питань. І це все з врахуванням часу на дорогу з віддаленого мікрорайону.

Вікторія, донці 4,5 місяці

Я би відзначила відсутність пандусів або їх неналежну якість у деяких закладах . Через це не досить зручно потрапити у певні заклади. Ще один мінус - відсутність пеленальних столиків у кафе. У місті, на жаль, немає спеціально обладнаних кімнат для годування. Тож я намагаюся підлаштувати свої робочі зустрічі або ж прогулянки з дитиною настільки оптимально, щоб ми встигли повернутися додому для годування. А коли ми знаходимося не поряд з будинком, то доньку годую в автомобілі. У мене донечка маленька, тому поки що ми зіткнулися лише з цими незручностями.

Олена, мама двох хлопців
Про це можна говорити довго, адже вцілому наше місто, як і напевно інші міста нашої країни спроектовані дорослими здоровими людьми, переважно чоловіками, для зручності таких самих дорослих і здорових людей. А тому всім, хто в цю категорію не потрапляє, буквально на кожному кроці доводиться долати еверести бордюрів і пандусів та інші незручності. Ось як приклад, для місць, де має бути заїзд автомобілів роблять спеціальні скошені бордюри, але ж на тротуарах такі бордюри потрібні не менше, а їх майже ніде нема. Вага дитячого візочка не менше 10 кг, а часто це і всі 15-20 кг. Для молодої мами проста прогулянка з дитячим візочком перетворюється на силове тренування, завдяки бордюрам і не придатним до користування пандусам. Якщо вже говорити далі, то такого простого, але такого необхідного елементу як пеленальний столик вдень з вогнем не знайдеш у наших громадських закладах. У такій ситуації про якесь більш-менш активне соціальне життя молодих батьків годі й мріяти, бо за цих умов далеко і надовго від дому не відійдеш, тож все життя молодої родини і в першу чергу мами - це короткі перебіжки між домом, найближчим парком і може ще найближчим магазином. Для сучасної молодої активної жінки - це травматично, вона звикла бути соціально активною, вона хоче мати зв'язок зі своїм звичним життям. Насправді досить дивно, що бізнес не намагається привабити цю категорію досить вдячних і спраглих клієнтів. Бути кідзфрендлі - це ж фінансово вигідно.

Є проблеми і з майданчиками. Дитячий майданчик у Ковалівському парку більшість дітей люблять за гойдалки і гірки, але відсів, яким засипаний майданчик постійно здіймається хмарою пилу, який скрипить на зубах, осідає в легенях, забруднює дітям одяг і руки. До того ж падати на такому майданчику боляче. Таких проблем нема там, де гумове покриття майданчиків або хоча б пісок.

Інна, мама хлопчика 1,2 роки
Інколи я відчуваю дискримінацію у ставленні до мене, як до мами з візочком. Наприклад, кілька місяців тому в магазині "Анталія", що по вул. Пацаєва, мені не дозволили зайти з візком. Місця, де можна безпечно залишити коляску, не облаштовано. Позначки, що з візками не можна, теж не було. Тепер на одного клієнта там стало менше. Так само у магазині дитячого одягу на другому поверсі «Фуршета» рявкнули «с колясками нельзя». І це магазини, у яких цільова аудиторія - саме мами малюків! Отже, найперше бракує культури поведінки з клієнтами.

Щодо інфраструктури, то, звісно, у нас можна на пальцях перерахувати доступні для мам з візками місця. Наприклад, донедавна я часто заходила в магазини "Ятрань", бо там облаштовані пандуси і охоронець відчиняє двері. Але коли Андрій Райкович зробив заяву про "неестетичні дерева" , то вже не ходжу. Більше на районі магазинів із пандусами немає, доводиться йти по хліб у супермаркет.

Подібна ситуація з поштовим відділенням у мене на районі. Я тендітна мама і піднімати по високих сходах коляску і втискати її у вузькі двері дуже важко. Написала скаргу з проханням облаштувати пандус, звернулася в центральну дирекцію «Укрпошти». Минуло півроку – жодного відгука. Отже, «Укрпошта» теж втратила клієнта, на «Новій пошті» для колясок немає перепон.

Щодо пересування містом. Звісно, доводиться брати таксі, коли треба кудись поїхати з малюком, бо як подумаю про культуру поведінки водіїв маршруток (а це вже міфічні персонажі), то стає млосно. У тролейбусі натовп бабусь лякає ще більше.

У місті катастрофічно швидко зникають дерева. Де прогулюватися мамі з візочком по вулиці Попова, якщо там одні мафи? (знаю про перемогу проекту щодо облаштування скверу, але мафи нікуди не дінуться).
До речі, був би гарний старт-ап: кафе для мам, що годують грудьми (чайки з фенхелем, кімнати для релаксу, здорова їжа і няня, яка просто потримає малюка, щоб ти заглянула в дзеркало).
Ця цільова аудиторія і досі чекає, що на неї звернуть увагу.
Ще багато можу писати. Легше сказати, що місто не комфортне для мам.

Як має бути

Відомий в Україні «тато в декреті», автор одноіменної книги Артем Чапай багато подорожував з малюками, тож може розказати, яким же є місто дружнє до родин з дітьми.

- Наприклад, Відень. Це місто, де на кожній станції метро є ліфт. Метро там збудували давно, але зараз спеціально перебудували по-сучасному. У кожному кафе є стільчики для дітей. Плюс часто є крісло для грудного вигодовування – таке крісло в кутку, куди жінка може сісти, відвернутись спиною від всіх і погодувати. В туалетах є місця для пеленання майже скрізь. Але головне - це громадський транспорт. У Відні у будь-який трамвай, автобус ти сядеш з візочком. Наприклад, в метро, біля кожних дверей є місце для двох візочків. Там можуть стояти інші люди, але як тільки бачать візочок – одразу звільняють місце. Коли їде трамвай, то на табло показує інформацію, що, наприклад, лишилось 3 хвилини до прибуття звичайного трамваю, і 5 хвилин до прибуття трамваю, куди можна зайти з візочком. Це перш за все стосується людей з інвалідністю, бо їм ще складніше ніж людям з дитячими візочками. Але це далеко не скрізь. Європа теж різна. Гуляючи в Мадриді як туристи, ми півгодини шукали кав’ярню де можна посадити дитину, так і не знайшли і дитина в нас сиділа в колясці поки ми їли. Загалом, у наших містах багато де тату набагато легше справлятись з дітьми, ніж мамі, бо часом доводиться просто піднімати і переносити 20-кілограмовий возик. 

 
«Гречка» підсумувала в інфографіці основні побажання, завдяки яким Кропивницький міг би стати дружнім до дітей, а молоді батьки - більш мобільними.

Державна політика
Окрім простих речей у плані інфраструктури, які може втілити самостійно кожне місто, є проблеми і в сфері державної політики, яка б дозволила мамам реалізувати себе.

Окремим пунктом у багатьох країнах батькам пропонують послуги державних ясел, куди малюка можуть віддати, починаючи із тримісячного віку. Така система, наприклад, працює у Франції і її описала у книзі «Французькі діти не кидаються їжею» Памела Дракерман. Мамам забезпечують змогу повернутись на роботи і не хвилюватись за маля з тримісячного віку.

Для батьків із трохи старшими малюками додатковою зручністю могли б стати дитячі кімнати при установах, де вони працюють.

В Україні ж, де подібних закладів немає, а фінанси часто не дозволяють молодим батькам найняти няню, фактично рятівним колом можуть стати бабусі і дідусі.

- От у вас зняли пам’ятник Кірову, це привід поставити біля ОДА пам’ятник бабусі (Сміється). Тому що в українському суспільстві, якби хтось порахував, могло б виявитись, що в середньому бабуся проводить з дітьми більше часу, ніж тато. Це сумно, але правда. Є такий жарт, що справжніх мачо виховувала одностатева пара – мама і бабця. Тому вони і вважають, що «справжній мачо» дітьми не повинен займатись, бо його батько ним теж не займався. І це передається з покоління в покоління. Розумію, що ситуації різні в людей. По-перше, не в усіх зберігаються хороші стосунки з батьками. Не завжди бабусі можуть і хочуть допомогти. Нам дуже пощастило: у нас хороші стосунки з батьками, наші мами якраз повиходили на пенсію і, що немало важливо, ми перші в наших сім’ях маємо дітей. Відповідно, це перші внуки і в бабусь ще безліч ентузіазму, бо вони давно і довго чекали онуків, – розповідає Артем Чапай.

У Швеції ж на законодавчому рівні частину відпустки по догляду за дитиною часто беруть на себе чоловіки. В Україні згідно закону піти у декрет батько може, але, по-перше, це супроводжується низкою бюрократичних процедур, по-друге, чоловік часто заробляє більше за дружину і тому фінансово вигідніше йому залишатись годувальником родини. До того ж в Україні не сформована традиція того, що за малюком може доглядати тато.

Мами скаржаться на суспільний тиск і осуд навіть у буденних ситуаціях. Наприклад, коли на щомісячний огляд у поліклініку з немовлям йде батько. У таких випадках на жінку часто вішають ярлик нерадивої мами, а батька навпаки героїзують.

Проте у формуванні ситуації в державі важливу роль відіграє суспільний запит. Поки жінки не сформують попиту на щасливе материнство, яке водночас не забирає можливості до самореалізації, народження дитини продовжуватимуть сприймати як жіночу самопожертву і обов'язок.

Анастасія Дзюбак

Інфографіка автора

 

Сподобалася стаття?
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв